Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Археологічна пошукова робота
| На протязі багатьох років в експедиції працювали професійні археологи, серед них д.і.н. Мацкевий Л.Г., к.і.н. Артюх В.С. та інші. Під їх керівництвом учасники експедиції проводили пошукову роботу на берегах Дністра і найближчих околицях. Деякі знахідки мали наукову вартість. Зокрема в центрі села Тужанівці Миколаївського р-ну Львівської обл. було відкрите нове поселення, яке датується першими століттями н.е., на розмиваних водою берегах на ріллі в різних місцях було знайдено безліч кераміки і кремінних знарядь трипільських і пізніших часів. |
| На фото ліворуч: Учасники експедиції під керівництвом В.С. Артюха (крайній зліва) роблять зачистку культурного шару на березі потоку Провал біля Берем’ян. |
| Особливо багато археологічних знахідок було зібрано неподалік с. Мошанець Кельиенецького р-ну Чернівецької обл., на старому місці села Стара Ушиця Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл., при гирлі Бариша, лівої притоки Дністра, та в деяких інших місцях. В печерах біля села Одаїв Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. були знайдені деякі сліди життєдіяльності давніх людей, які датуються приблизно 3-тим тисячоліттям до РХ. Однак особливо цікаві знахідки виявилися абсолютно випадковими. Біля с. Кормань Сокирянского р-ну був знайдений скелет мамонта, а неподалік імовірної гончарної майстерні трипільських часів на мису, утвореному Дністром і річкою без назви, яка протікая повз село Мошанець, був розкопаний скелет давньої людинию. Нижче даються короткі розповіді Валентина Стецюка про ці знахідки. |
| Знахідка скелету мамонта |
| В серпні 1992 р. експедиція стояла біля села Стара Ушиця і готувалася до евакуації. В якийсь день я і Володимир Бакус переправилися на другий берег, з наміром зробити закупи деяких продуктів у селі Кормань. Воно знаходилося досить далеко від берега за затокую водосховища, утворене затопленою долиною невеличкого потічка. Місцевість була безлюдна, хіба що сюдт навідувалися місцеві рибалки. Вийшовши з катамарана на берег і не пройшовши і тридцяти метрів, ми побачили води якусь колоду, схожу на стовбур берези. Я не повірив Володі, коли він сказав, що це бивень мамонта, але виявилася, що це саме так. Оскільки бивень під дією часу почав кришитися, то його уламки показали нам, звідки він потрапив на це місце (було очевидним, що його сюди хтось приніс). Середина бивня була сніжно-біла, а верхній шар мав жовтуватий відтінок. |
| Пройшовши далі вздовж берега метрів сто, ми побачили скупчення тих уламків і білої крихти. В цьому місці над Дністром піднімалася круча висотою до 12-15-ти метрів. Було видно, що вона підмивається водою і час від часу осипається. Нам стало ясно, що саме тут бивень поступово зсунувся на вузьку піщану косу і тут його (а може і ще щось) знайшли рибалки, які перенесли його туди, де ми його знайшли. Звичайно, ми не мали із собою лопати, тому стали шукати щось таке, що би допомогло нам розкопати схил в надії знайти інші рештки мамонта. Знайшовши невдовзі на березі довгу і міцну рейку з загостреним кінцем, ми спробували нею довбати супісок на висоті десь п’яти метрів над водою. Не пройшло і п’ятнадцяти хвилин, як ми наштовхнулися на щось тверде. Після цього ми стали штрикати обережніше, щоб нічого часом не пошкодити. Після тривалої роботи ми зачистили схил до такої міри, що можна було сфотографувати оголені кістки, розмір яких свідчив, що належать вони дуже крупній тварині. |
| Не сумніваючись, що ця тварина була мамонтом, ми вирішили приховати нашу знахідку і повідомити про неї у природознавчому музеї Львова. Було зрозуміло, що нашим знаряддям праці ми не зможемо надійно прикрити кістки і дощ може змити пісок. Але ми не сумнівалися, що через кілька днів ми повернемося сюди з працівниками музею, щоб забрати кістки. Однак не судилося. В музеї, звичайно, зацікавилися нашою знахідкою, але час був несприятливий. В музеї не знайшлося грошей, щоб відрядити машину аж у Чернівецьку область. Пройшов рік і експедиція знову прибула до Старої Ушиці. На другий день по при бутті я зібрав групу і людей, і ми, озброївшись лопатами, відправилися на місце минулорічної знахідки. Однак нас чекало розчарування – енергійні розкопки не мали успіху, бо на відомому мені місці ми не знайшли нічого. Я не міг змиритися з такою прикрою невдачею і велів хлопцям копати землю довкола. |
| Коли я вже втратив надію аби щось знайти, хтось знову наштовхнувся у супіску на якусь кістку. Ми обережно викопали її і вона виявилася лопатковою кісткою мамонта. Очевидно хтось відкопав решту кісток і забрав їх геть, але ясно, що це не були професійні науковці або хоч місцеві краєзнавці, бо не провели ретельних розкопок. Добре було б, якщо би вони потрапили хоч до якогось місцевого краєзнавчого музею, але довідатися точніше про це ми не змогли. Пізніше я розповідав про нашу знахідку археологам. Зокрема довго розмовляв з О.П. Чернишов, який в 70-х роках минулого сторіччя обстежував стоянку давньої людини Кормань-IV. Він живо цікавився нашою знахідкою і детально розпитував про її місце. Як виявилося, воно знаходилося вище того рівня, на якому проводилися археологічні дослідження, бо головна увага була націлена на ту місцевість, яка мала бути затопленою майбутнім водосховищем. Черниш подарував мені книгу «Многослойная палеолитическая стоянка Кормань-IV», в якій я знайшов статтю О.К. Татаринова «О фауне позвоночных стоянки Кормань-IV». В статті є багато чого цікавого і зокрема зазначено, що на Середньому Дністрі було знайдено кісток 14-ти особин мамонта. Наша знахідка мала би бути п’ятнадцятою. |
|
1992 рік. Вгорі: Розкопані кістки мамонта. |
|
Ліворуч: Лопаткова кістка мамонта, розкопана в 1993 р. Фото Штефана Німайера. |
| Знахідка людського скелету |
но, що це не були професійні науковці або хоч місцеві краєзнавці, бо не провели ретельних розкопок. Добре було б, якщо би вони потрапили хоч до якогось місцевого краєзнавчого музею, але довідатися точніше про це ми не змогли. Пізніше я розповідав про нашу знахідку археологам. Зокрема довго розмовляв з О.П. Чернишов, який в 70-х роках минулого сторіччя обстежував стоянку давньої людини Кормань-IV. Він живо цікавився нашою знахідкою і детально розпитував про її місце. Як виявилося, воно знаходилося вище того рівня, на якому проводилися археологічні дослідження, бо головна увага була націлена на ту місцевість, яка мала бути затопленою майбутнім водосховищем. Черниш подарував мені книгу «Многослойная палеолитическая стоянка Кормань-IV», в якій я знайшов статтю О.К. Татаринова «О фауне позвоночных стоянки Кормань-IV». В статті є багато чого цікавого і зокрема зазначено, що на Середньому Дністрі було знайдено кісток 14-ти особин мамонта. Наша знахідка мала би бути п’ятнадцятою.
|
Науково-практична конференція в с. Мошанець. |
| Вгорі: Виступає проф. І. Винокур. Праворуч: Виступає В. Стецок. |
| Фото на згадку. Учасники конфернеції. |
Буковина, яка знаходиться в одному з найкращих природнокліматичних регіонів Східної Європи, з давніх-давен була густо заселена різними народами. Кожен з цих народів залишив тут свій слід у вигляді археологічних пам’яток -поселень, некрополів, окремих курганів, велику кількість витворів ремісничої та господарської діяльності. Вивчаючи ці пам’ятки, ми дізнаємося про нашу давню історію, культуру, побут, писемність тощо.
На території середнього Дністра, на мальовничих його берегах, всюди зустрічаються залишки стародавніх поселень, які належать різним культурам і епохам. З того часу, коли з’явилася на землі людина, виникло людське суспільство і розпочалася історія людства. Коли людство придумало писемність, воно почало інтенсивніше розвиватися. За допомогою писемності стародавні люди могли зрозуміліше спілкувалися між собою. Минали тисячоліття, людина все більше й більше вдосконалювалася розумово, а те, що надбала, прагнула залишити нащадкам. І нехай „все те, що було раніше, в дописемний період історії людства, ховається в пітьмі століть” (Іон Ізраїлевич Винокур), наше завдання полягає в тому, щоб глибше пізнати історію своїх предків, бо, як відомо, – минуле творить майбутнє.
Керуючись цією пізнавальною метою, у школі І—II ступенів села Мошанець проводиться цілеспрямована краєзнавча робота. Її паростки закладені місцевим археологом-любителем — Шевчуком Борисом Васильовичем. Під його керівництвом учні школи беруть активну участь у археологічних розкопках, що проходять на території села та його околицях, опрацьовують зібрані матеріали та презентують на різних конкурсах, форумах. Впродовж кількох років учні представили такі роботи: „Трипільська культура – початок нашої історії”, „Черняхівські поселення на території села Мошанець”, „Історія українського народу”. Роботи відзначались грамотами та дипломами, оскільки вносять новизну в історичне краєзнавство. А зібраними археологічними пам’ятками поповнено як приватні колекції, так і експозиції музеїв. Матеріали розкопок, в яких учні брали активну участь, засвідчують, що на території села виявлено поселення Трипільської культури. На розораному
полі було знайдено багато битої кераміки з глиняного посуду, два пряселка, пластинки, скребачки, мікроліти завбільшки 4 см. Кераміка була світло-червоного кольору, на лицьовій стороні проглядався елемент розписного орнаменту, що і є характерним для Трипілля. Дуже важливим доказом є і зразки залишків глиняної обмазки від глинобитних печей, багато дрібного каміння від вогнищ. Зустрічаються й уламки кісток вепра, дикої косулі, оленя, коня. На тому місці, де світлі плями на ґрунті, були розташовані невеликі за розміром житла 2,5 м. х 4 м., їх було декілька. Для того, щоб переконатися в даній версії, було закладено контрольний шурф 2 м. х 2 м. Культурний шар ґрунту мав 60 см.. При розкопці зустрічалася бита кераміка і залишки глиняної обмазки. Таким чином можна стверджувати, що в урочищі „Середній горб” (с.Мошанець) виявлено поселення Трипільської культури на площі розміром близько 0,5 га.
Археологія — не єдиний напрям, в якому працюють пошуковці нашої школи. Великий інтерес для учнів складають ремесла наших предків. В 2007 році учні школи брали участь в районній конференції „До оберегів відродження” по напрямку „Свята спадщина”, на якій представляли творчість місцевої майстрині — вишивальниці.
В цьому навчальному році деякі учні виявили бажання глибше пізнати народну медицину краю. Проводилась велика пошукова робота по збору рецептів приготування ліків, якими лікувались наші предки. Увагу зосереджено на тому, що поряд з фітотерапією наші предки застосовували у лікувальних цілях і магію, зокрема примови, нашіптування, заговори. Робота презентувалась на районному конкурсі наукових робіт.
Кожного року під час навчальних екскурсій для учнів школи проводиться екскурсія до приватного музею місцевого краєзнавця Шевчука Б.В. Тут учні можуть глибше познайомитись з народними промислами краю, побачити давній одяг, зброю та нумізматику певних історичних періодів.
С. М. Пензар, вчитель зарубіжної літератури Мошанецької ЗОШ