Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Історія виникнення села Оселівка
Село Оселівка, Кельменецького району Чернівецької області, розташоване на правому березі річки Дністер, на відстані 22 кілометри від районного центру, 81 км. від обласного центру, 24 кілометри від залізничної станції Ларга. Межує з селами Перківці та Лівинці цього району та селом Анадоли Хотинського району.
Село є адміністративно-територіальним центром Оселівської сільської ради.
Село було засновано в 1763 році турками і носило назву – Кишло – Неджимове; потім відігравало роль сторожового пункту. Після приєднання Бессарабії до Росії сюди поселилися втікачі з Поділля; тоді ж було утворено хутір Кроква, який знаходиться поруч.
Назву Оселівка село одержало у 1947 році згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР. У селі нараховується дворів- 450, населення -902 чоловік .
За даними сільської ради 70% громадян перебувають на заслуженому відпочинку. За національним складом у селі проживає 99 % українців, решта – громадяни кількох етнічних меншин.
Протягом 1947 – 2007 років в селі побудовано: загальноосвітня середню школу (1962 рік)I-II ступенів, дитячий садок, будинок культури, церкву, фельдшерсько – акушерський пункт, будинок християн – бабтистів, магазини, сільськогосподарські будівлі ТзОВ ТГ Шевченка.
Село електрофіковане, телекомуніковане та газифіковане. Загальна площа села Оселівка 363,8 га. загальна площа земель підпорядкованих сільській раді складає 1200 га.
Після заснування населеного пункту 1722 році жителі села стали кріпаками. Всі працювали на землі.
Земля і населення села належали поміщику. Прізвище його Гафенко.
Земля, де тепер знаходиться хутір Кроква, належала Хотинському товариству. Під впливом Великої Хотинської соціалістичної революції місцеве населення піднялось на боротьбу проти пана. Пан втік з села, а його двір був зруйнований.
Спеціальної назви поміщицької економії небуло.
Жителі села займалися землеробством. З давніх давен вирощували зернові та технічні культури. Розводили худобу, птицю. В минулому жителі добували алебастр (білий камінь) і відправляли його в Одесу та інші міста. До революції на все село був один коваль Ящко Поморський.
До Жовтневої революції в селі було 200 десятин землі, які належали панові, куркулям. Найбільшим куркулем на селі був Тодор Солоткий, який мав 21 десятину землі. Про кількість землі ,яку мали середняки і бідняки до революції немає.
В селі були факти виступів селян проти куркулів. Куркуль Тодор Солодкий, який мав свій млин, січкарню, олійню, вишукував селян.
Тому селяни виступили проти куркуля: підпалили його господарство, а куркуль Солодкий втік з села.
Страйкового руху в селі не було.
Під час революції 1905 -1907 рр. організованого виступу населення не було.
В селі були факти повстань проти румунських властей. Румунські власті загарбували територію в 1918 р., нещадно розправлялись з місцевим населенням: били, грабували, підпалювали будинки. Внаслідок цього населення тікало на лівий берег Дністра. Румунські власті забирали все майно тих, хто втік. Селяни організувалися дати відсіч румунським загарбникам. Спалахнуло повстання, на чолі якого стояв колишній офіцер царської армії Федір Гущак. Озброєння одержували з Хотина. Повстання мало велике значення. Але внаслідок неорганізованості повсталих воно було придушене. Керівник Федір Гущак при втечі через Дністер на Поділля втопився. Є й такі думки, що його втопили румунські власті.
Населений пункт не був міцним формуванням загонів Червоної армії, Червоної гвардії та червоних партизан.
В селі Оселівка влада рад встановилася в 1940 році, коли радянська армія визволила північну Буковину та Хотинський повіт від румунських загарбників.
Остаточно радянська влада була встановлена в кінці 1944 року, коли радянська армія вигнила німецько-румунських окупантів з даної території.
У 1940 році була відкрита початкова школа з українською мовою навчання, першим вчителем був Сумнєвич В.І..
В 1946-1947 роках в селі Оселівка був організований колгосп ”Перемога”.Селяни усуспільнювали коней, вози, сільськогосподарський інвентар та землю. В куркулів було відібрано млин, магазини і передано в загальнонародне користування (в куркуля Сухаря було відібрано лавку, а в Швеця Івана Івановича- млин).Головою колгоспу було обрано Чабана Василя Миколайовича. Організаторами колгоспу були : Гущак Петро Васильович, Солодкий Омелянович, Казимір Михайло, Боштан Іван , Шереперюк Костянтин. Першою ланковою була Ковцун Євдокія. Велику допомогу в створені колгоспу надавали голова сільської ради Т. Соцький (разом із с. Бордюг Кельменецького району ) і секретар сільської ради Мазур Юхим Костянтинович. Повністю колективізацію завершено в 1958 році.
Укрупнення колгоспу відбулося в 1958 році, коли колгосп “Перемога” с. Оселівка ввійшов як складова частина колгоспу ”Україна”, центр якого знаходиться в селі Лівинці.
Партійна організація в селі Оселівка була створена в 1951 році. Першими членами КПРС та організаторами були : Шевченко Юрій Никифорович (директор школи), Продан Микола Васильович і Нараєвський Василь Григорович та Кащук Іван Олексійович.
Комсомольська організація була створена в 1944 р.,першими комсомольцями були: Боштанюк Марія та Вівчарюк Марія.
Комбідів та комнезанів в селі не створювалось. В 1940 році було створено при сільській раді земельну комісію.
Профспілкова організація в селі Оселівка була створена при школі в 1944 р.
Якихось важливих подій в історії діяльності місцевих організацій не відбувалося , фактів немає.
В селі п’ятисотенниць та новаторського руху не було.
Після визволення Радянською армією території Кельменецького району , зокрема села Оселівка, жителі приймали активну участь в боротьбі з німецько-фашастськими загарбниками. Чоловіки та юнаки вік, яких підлягав мобілізації, були на фронті або в робітничих батальонах, окремі самавіддано працювали на заводах, фабриках, виготовляючи все необхідне для фронту.
Учасники боїв хоробро билися з ворогом. Серед них слід відмітити – Чорного Василя Івановича, який був удостоєний трьох орденів Слави, медалі “За відвагу” та інших. Після важкого поранення т. Чорний був демобілізований а після тривалої хвороби через поранення в 1946 році помер.
Слід також відмітити тоді ще молодого бійця Завалецького Михайла Михайловича, який майже весь час свого перебування на фронті був на передовій. Потім т. Завалецький був поранений, лікувався, а потім знову повернувся в ряди бійців – розвідників.
Жителі с. Оселівка, знаходячись в радянському тилі, також приймали активну участь у заготівлі для фронту хліба, одягу, віддавали свою тягову силу.
В той час в селі колгоспу ще не було. Єдиною владою на селі була сільська рада , яку очолював Боштан Григорій, а пізніше головою був Кавкало Олексій Васильович.
Слід відзначити заготовача продуктів для фронту Кащука Івана Олексійовича.
В тилу ворога жителі села особливої участі в боротьбі з ворогом не приймали.
Село Оселівка було окуповане німецько-румунськими загарбниками в кінці червня 1941 року. Звільнена територія радянською армією 26 березня 1944 року . в південній частині села проходили бої, переходила велика кількість військ, було вбито біля 500 німців одного генерала.
В 1960 році в лісі ”Каплівському” було знайдено велику кількість патронів у мішках захованих німцями.
Особливих фактів,які б стверджували боротьбу населення під час окупації не виявлено. Під час звільнення території села населення допомагало Радянській армії у виявлені німецьких частин (Ригаловський Григорій, Казимір Іван ) допомагали продуктами, жінки доглядали за пораненими бійцями (Чорна Анастасія, Казимір Оксана, Казимір Василь).
Фактів пов’язаних з участю населення села в партизанському русі, в комуністичному підпіллі не виявлено.
- Кількість дворів-530.Кількість населення-912 чол.
- У 2015 році проведено вуличне освітлення
- У 20917 році проведено кабельний Інтернет
- У 2016 році відкрито на території сільської ради ресторан « Панський Двір»
- У 2019 році проведений частковий ремонт пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам.
- 2019 році відремонтоване дорожнє покриття по вулиці Крута та вулиці Кобилянській.
- У 2018 проведено частковий ремонт ФАПу.
- У 2018 році встановлено в селі Кроква стелу загиблим воїнам-односельчанам.