Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Матеріал зібрано та узагальнено
уч.10 класу Борисовою Анастасією
В одному із церковних документів говориться, що у 1896 році в селі було відкрито школу:
Вона знаходилася у найманому будинку, який винаймали за громадські кошти. Під орудою священника Миколи Мошняги та псаломщика Івана Михайловича діти вчили Закон Божий, церковний спів, вчилися читати, писати, рахувати.
У 1900 році до села приїхав Ковач Володимир Петрович. Це був перший і єдиний на той час вчитель початкової школи села, що носило назву Кишло-Замжієво. Школа в селі була двокласною, та приміщення не було.
Громада на сході села вирішила побудувати школу. Урядник запропонував кошти брати з кожного селянина, залежно від того, скільки землі він мав. І ось Тодор Замерзляк закликав односельців не жаліти грошей і вчити дітей, бо як був у солдатах, то дуже важко було, тому що не міг написати додому листа. Розпочалося будівництво школи. Але було так: що вдень збудують, те вночі рознесуть. Став урядник сторожувати і карати винних.
І ось школа збудована, селянські діти почали навчатись. Вчитель був високоосвіченою людиною: грав на скрипці, складав вірші. Він був одним із організаторів церковного хор. Навчав дітей грамоти, письму, вчив дітей малювати, бо мав хист до цього.
Вчителював Володимир Петрович до 1918 року. В цей рік село окупували румуни.
Вчитель вважав великою несправедливістю те, що румуни насаджували свою мову і відмовився вести навчання на чужій мові.
В 1917 році закінчила гімназію Діна Ковач, приїхала до брата в село Кишло-Замжієво, де допомагала йому вчити селянських дітей:
Коли брат відмовився викладати на румунській мові, вона була призначена вчителем чотирикласної школи і вчителювала разом із своїм майбутнім чоловіком – Проновичем Миколою Федоровичем. На той час він був директором школи:
Вчителями також були брати Миколи Федоровича – Пронович Яків Федорович з дружиною Тамарою та Пронович Данило Федорович з дружиною Марією. Кожен вчитель мав свій клас і викладав у ньому свої предмети. Вчителі були високоосвіченими людьми, грали на музичних інструментах, жінки-вчителі займалися рукоділлям. Вони були заможними людьми, мали достаток, землю, власний виїзд.
У шкільному музеї знаходиться фото, зроблене в 1934 році. На ньому зображені учні школи зі вчителями та священником:
В 1940 році прийшла радянська влада, народ здобув свободу. Діна Петрівна була призначена директором школи.
Недовго люди раділи свободі. В 1941 році румуни знову були в селі.
Навесні 1944 року наше село було звільнено. Згодом відкрито семирічну школу. Збереглося фото вчителів школи, зроблене в 1948 році (директор школи Литвинюк В.І.):
Щороку 1 травня школярі відзначали День міжнародної солідарності трудящих. Не став винятком і 1951 рік:
В 1961 році школа стала восьмирічною.
Ось відкриття нового приміщення школи, де виступала перший директор радянської школи Пронович Діна Петрівна:
В 1968 році школа стала середньою. Навчалися діти вже приміщенні , де зараз знаходиться прикордонна застава.
Саме в цій школі і зроблено фото, на якому зображені вчителі школи – Пронович Б.М., Бойко В.В., Лаба М.І., Лопатюк Ф.М., Шепель Н.М., Лопатюк Т.М., Білоножко В.С.:
У 1976 році під час осінніх канікул діти жителів села перейшли до нового приміщення – триповерхової, світлої школи. Наочність виготовляли самі. Давали відкриті уроки, семінари.
Діти саджали дерева, квіти, щоб прикрасити свою школу. Під керівництвом вчителя-фронтовика Проновича Бориса Миколайовича діти висадили алею ялинок навколо школи:
З 1953р. по сьогоднішній день директорами школи були: Житарюк М.М., Крижанівська Н.О., Федорчук І.М., Кормуш В.І., Онуфрійчук А.Я., Білоножко І.Д., Лісько І.О., Присакар С.Ф., Кушнір юк О.А., Жукотанська Л.Д.
Сьогодні школа – справжня красуня. Педагогічний та учнівський колективи роблять все, щоб прикрасити свою рідну домівку. Гарно та затишно в коридорах, на подвір’ї школи. Ідеї педагогів було втілено під час оформлення коридорів трьох поверхів школи:
Коридори першого поверху школи
Коридори другого поверху школи
Коридори третього поверху школи
Минулого року біля школи було спроектовано та створено ландшафтний дизайн:
Учні під керівництвом вчителів біології та трудового навчання доглядають за квітниками.
Є у школярів улюблений куточок, де вони полюбляють фотографуватися та відпочивати:
В школі створено музей історії села, де зібрано матеріал при минуле і сучасне нашої маленької батьківщини – рідної Подвір’ївки. Учнями школи зібрано матеріал та оформлено відповідні експозиції.
Фото, зроблені у шкільному музеї історії села
Щороку напередодні 9 Травня ветерани Великої Вітчизняної війни приходять до школи, щоб розповісти про події, свідками яких вони були. Такі зустрічі, як правило, проходять у шкільному музеї:
Історію школи творили педагогічні колективи різних часів. Вчителі сумлінно працювали на освітянській ниві, несли світло науки дітям. Жоден із них не нажив великого багатства. Весь їхній скарб – книги, яких багато, і учні, що завжди пам’ятали, пам’ятають і будуть пам’ятати своїх наставників. Вони завжди були і є прикладом для всіх.