Видатні особистості Вовчинець к

Оточене дрімучими лісами

Побіля річечки колись село було

Не налякалися люди вовчого виття

Й продовжувалось в цім селі життя

 

Вирубувались хащі

Будувались нові хати.

Й сади садились біля хат

Вовки настрашені втікали

А люду більше прибувало

Вовчинцем  це село назвали

У пам’ять про вовків навалу

 

Пройшли роки, десятиліття

Й віки спливали непомітно

Село змінилося, розцвіло

І хоч маленьке в нас воно,

Та люди є відомі в нас

Які прославилися в свій час

 

Освіта в селі в пошані

серед випускників свої є вчителі,

викладачі університету

наук педагогічних кандидати

шкільні директори:

–   Буряк Олександр Григорович (1938рік);

–   Кушнір Євдокія Петрівна (1944 рік);

–   Самборський Дмитро Мілентійович (1946 рік);

–   Кваснюк Никифір Мойсейович(1948 рік);

–   Домбік Станіслав Леонтійович (1950 рік);

–   Смичок Валентина Іванівна (1953 рік);

–   Тимчук Василь Іванович (1974 рік);

–   Порубалюк Тарас Васильович (1977 рік);

–   Паламар Петро Миколайович (1982 рік);

–   Паламар Сергій Петрович (з 1999 року)

 

Лауреати премій є Державних:

Микола Миколайович Кругліцький – хімік

Батько його – хімік – самоук

А син його – став доктором наук

Кругліцький Микола Миколайович

( 5 серпня 1936 – 20 квітня 1986 року)

Народився в селянській сім’ї . Закінчив Вовчинецьку семирічну школу.

Далі вступив в Чернівецький індустріальний технікум. Потім навчався в політехнічному інституті в Києві. Після закінчення інституту залишився працювати на кафедрі хімії води.  Закінчив аспірантуру. Завідував кафедрою хімії води. Професор.

 

Став доктором наук

Віктор Петрович  Дерев’янський

Очолив інститут сільського господарства

Вирощує високі врожаї

Виводить овочів сорти нові

Віктор Петрович Дерев’янський

( 18 жовтня 1954 )

Народився 18 жовтня 1954 року в с. Вовчинець Кельменецького району чернівецької області. 1 вересня 1961 року пішов в 1 клас  Вовчинецької  восьмирічної школи. В школі навчався добре на «4» та «5». З 1969 по 1973 рік навчався в Хотинському Сільськогосподарському технікумі. Почав свій трудовий шлях в колгоспі «Прогрес» агрономом, де працював з 1973 по 1980 рік. В 1978 році вступає в Кам’янець –Подільський сільськогосподарський інститут. В 1983 році закінчує інститут та вступає в аспірантуру, захищає докторську дисертацію, стає кандидатом сількогосподарських наук .

В тому ж році переїжджає  в місто Хмельницький, де очолює дослідну станцію. Захищає докторську дисертацію та стає доктором біологічних наук.

На сьогоднішній день живе та працює в м. Хмельницькому.

 

Віктор Петрович ТАЦЮК

Родом я з с. Вовчинець Кельменецького району. Пі­сля закінчення житлово-комунального техні­куму та служби в армії повернувся уже з дру­жиною Надійкою до Чернівців, де влаштував­ся майстром у тресті „Чернівцібуд”, водночас вступив на загально-технічний факультет держ­університету. І дружина була при ділі. Все ла­дилось. Та поїхали якось подивитися на буді­вництво Дністровського комплексного гід­ровузла і зрозуміли – наше місце тут, серед цих людей, милої природи. Так у серпні 1978 року стали гідробудівцями. Прийняли мене майстром на третю дільницю управління бу­дівництва. А першим об’єктом, який зводив, була їдаль­ня в котловані основних споруд. Того ж року організувалось управління промислово-цивільного будівництва. Мене призначили інженером виробничого відділу, а вже через три місяці перевели на посаду старшого інженера відділу капіталь­ного будівництва Дирекції ГЕС. Працював з прекрасними людьми і чудовими фахівцями.

Після пуску першого агрегату Дністровсь­кої ГЕС-1 очолив новостворену ремонтно-бу­дівельну дільницю. А в 1988 році на її базі ор­ганізував кооператив „Будівельник”. Чим ми тільки не займались?! І ремонтом покрівель житлових будинків, і спорудженням підвісної стелі хлібозаводу, і реконструкцією їдальні в управлінні основних споруд, і будівництвом Алеї ветеранів. Звичайно ж, не відсторонюва­лись і від основного виробництва: збудували дорогу на ГЕС-2, здійснили монтаж огорож на буферній станції… Нині проводимо повну ре­конструкцію залізничної колії Новодністровськ – Романківці, споруджуєм  відвідний канал на нижньому майданчику ГАЕС.

Невдовзі виповниться двадцять п’ять літ як ми з дружиною стали новодністровцями. Двох дочок – Світлану та Лену виховали. Маємо багато друзів і дякуємо Богу, що життєві доро­ги привели нас сюди.

ФІЛІПЕЦЬ

Віктор Васильович

Народився 29 серпня 1951 р. у с. Вовчинець Кельменецького району Чернівецької області в ро­дині робітників. Віктору було п’ять років, коли від фронтових ран помер батько, але назавжди він за­пам’ятав батьківську науку про те, що в житті нічого просто не дається, все досягається працею та напо­легливістю. Змалку відчув вагу відповідальності – за себе, матір і бабусю, допомагав по господарству, тішив гарними оцінками. Після сьомого класу став працювати помічником колгоспного електрика.

Юнак добре вчився, розбирався в електриці, мав хист до радіотехніки, але розумів, що навчатися за рахунок матері не може. Тому й вступив не до інституту, а до профтехучилища, щоб швидше стати на ноги. Тож після закінчення в 1967 р. Нелипівської середньої школи обрав відділення контрольно-вимірювальних приладів та авто­матики Чернівецького профтехучилища № 6.

Здобувши спеціальність, Віктор Васильович із за­доволенням монтував системи вимірювальних при­ладів та автоматики на Криворізькій ДРЕС-2, на різних теплових станціях України та Росії. Проте, ко­ли почув, що на Дністрі, неподалік рідної домівки, розпочинається будівництво Дністровського ком­плексного гідровузла, відразу поїхав туди.

У 1976 р. В. В. Філіпець став електромонтажником дільниці «Гідроелектромонтаж» і невдовзі поєднав робо­ту з навчанням на економічному факультеті Черніве­цького університету. Вже на другому курсі став еконо­містом дільниці енергетики та зв’язку. Нині підтримує зв’язок з рідною аіта таіег – відвідує зустрічі випуск­ників, спілкується з однокурсниками та викладачами.

Через деякий час Віктора Васильовича – кваліфіко­ваного спеціаліста, який ніколи не залишався осторонь громадського життя – було обрано депутатом, а згодом і головою Новодністровської селищної ради. Під час його перебування на цій посаді «місто енергетиків» збагатилося низкою житлових, соціально-культурних і побутових об’єктів.

У 1987 р. В. В. Філіпець повернувся до виробни­чої діяльності, перейшовши на роботу до Дністров­ського комплексного каскаду ГЕС і ГАЕС, де обіймав посади начальника планово-економічного відділу ди­рекції, головного економіста Державної енергогене-руючої компанії «Дністрогідроенерго», заступника голови правління з економічних питань, директора з виробництва ВАТ «Дністровська ГАЕС».

В умовах економічного хаосу та злиденності, що сковували Україну, спільними зусиллями канадської компанії Е8І та будівельного комплексу ГАЕС було створено ТОВ «Енергопром», яке й очолив Віктор Васи­льович Філіпець. За рік його роботи на керівній поса­ді булс» повернуто гідробудівельникам майже 3 млн грн. заборгованої зарплати, на 2 млн погашено заборго­ваність перед бюджетом та 1,5 млн грн. різних відраху­вань і внесків. За період 2001-2005 рр. під керівництвом Віктора Васильовича обсяг будівельно-монтажних робіт сягнув 250 млн грн. – це третина від усього по­будованого на Дністровській  ГАЕС.

Із відродженням будівництва почали повертатись із заробітків колишні працівники. Віктор Васильович завжди наголошує, що сім’я повинна жити разом, а діти мають наслідувати справу батьків. Тож два сини, Ігор і Мирослав, також працюють у Новодністровську, з гор­дістю продовжуючи династію гідробудівельників та справу, яку розпочав батько.

Наші випускники працювали і працюють в різних галузях господарства, науки, освіти, медицини, культури.  Чаплак Ян Васильович – кандидат педагогічних наук, викладач кафедри психології при Чернівецькому національному університеті ім.. Ю. Федьковича, Ковальчук Інна В’ячеславівна – кандидат педагогічних наук, викладач кафедри педагогіки при Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича, Тацюк Альбіна Анатолівна – викладач кафедри української мови та літератури при Чернівецькому національному університеті ім.. Ю. Федьковича, Довгань Микола Олександрович начальник відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації, Дерев’янська Маргарита Олександрівна лікар-терапевт Чернівецької лікарні, Маруха Олександр Миколайович – прокурор – криміналіст м. Чернівці, Філіпець Віктор Петрович – прокурор Ленінського району м. Чернівці, Філіпець Олександр Іванович – заступник начальника міліції Дніпропетровської області, Сушильников Валерій Петрович – начальник карного розшуку Бабушкінського району м. Москви.

Офіцерами Збройних Сил України стали:

Повержук Валентин Петрович – полковник, ад’ютант, командувача Прикарпатським військовим округом, Гуляк Олександр Васильович – полковник Лекар Віктор Петрович Повержук Петро Васильович, Волощук Віктор Васильович, Марингос Анатолій Іванович, Гуцуляк Василь Андрійович.