Традиції Баламутівка

Традиції

У кожному селі є свої звичаї, традиції, обряди. Люди нашого села дотримувалися давніх ритуалів, хрестин. Незабули ще і святкувати Різдво, Великдень. Гарно відпочивають підчас проведення толоки, вечорниць. «Клаки» чи вечорниці відбувалися у хаті вдови чи самотніх людей похилого віку. Це був в основному вільний від сільськогосподарських робіт час –восени і взимку.
Обряд сватання
Віддавали і пересилали старостів, сватали. Старости заходили до господи а молодий залишався на дворі, ховався. В хаті велася жартівлива бесіда – торгівля, коли уже «куницю-красну дівицю» було куплено то вона виходила на вулицю і шукала судженого. Знаходила, заводила до хати і всі сідали за стіл.
Обряд весілля
У суботу перед весіллям робилися заводини. Сходилися дівчата, хлопці, музиканти, свашки. Дівчата шили зелений віночок нареченій. Під час роботи багато співали, розповідали різні історії. Потім мінялися свашки. Свашки – це родичі молодого і молодої. Їхньою місією було віднести дарунки від молодої до молодого і навпаки. У неділю вранці до схід сонця збиралися дружки і вдягали молоду, а світивки молодого. Збиралася молодь і всі йшли до церкви де урочисто проходило вінчання за православним обрядом.
Обряд хрещення
Народилася дитина. Старалися як найшвидше її охрестити, бо поки вона не хрещена у хату не мали право зайти чужі. З нехрещеною дитиною не можна було кудись зявлятися. Спочатку батьками були весільні батьки, потім добирали кумів.
Випікали калачі, які потім дарували кумам за те, що вели мале до Хреста. Кумів добирали не за багатством, а за чеснотами. Після хрещення дитини в церкві, дитину в дома розвивали, клали на кожух щоб була кучерявою.
Килимарство
Килимарство один із найдавніших і найпоширеніших видів культури українського народу. Воно ж було важливою галуззю виробництва на Буковині, Бессарабії, зокрема у нашому селі. З найдавніших часів їх виготовлення було одним із видів існування. У селі в основному ткали жінки, але згодом цього ремесла навчилися і діти, і чоловіки.
Значна частина їх виготовлялася на замовлення на збут та для власних потреб. Не було і немає в селі хати у якій не висіли б килими, налавнички (доріжки).
Як тільки восени закінчувалися польові роботи, жінки сідали за кросна (ткацький верстат) і ткали до самої Пасхи.
Виготовлення килимів дуже підняло село. Вони продавалися і за придбані гроші будували власні оселі, купляли меблі мотоцикли і автомобілі. Килими ткали в основному різними узорами квітів. Пізніше ткали «Гуси-лебеді на воді», «Олені», «Несе Галя воду», потім з геометричними фігурами.
Останнім часом килимарство у селі занепадає. На зміну ручним килимам приходять фабричні.