Духовність Онут

Першою офіційно зареєстрованою у селі була козацька церква святого Миколая, збудована в 1621 році. Про виникнення її розповідається наступне.

…Цього року йшла Хотинська війна, в якій брали активну участь козаки на чолі з легендарним кошовим Петром Сагайдачним. Факти свідчать, що в урочищах Оград та Човник між козаками і турками відбулася запекла битва. Козаки отримали пе­ремогу, але їх багато полягло в цьому бою. Онутівчани вирішили поховати героїв у центрі села і на могилі козаків збудува­ти церкву. Спільними зусиллями козаки і жителі села звели надзвичайно краси­ву дерев’яну церкву. Проіснувала вона до 1962 року – триста сорок років.

Безперечно, вона належить до найдав­ніших історичних пам’яток України і мала б охоронятися державою. Але безбожний«комуністичний вандал» у 1962 році закрив і зруйнував її. Окремі церковні речі (в тому числі унікальний іконостас) жителі села встигли сховати, інше атеїсти-яничари розтягли і спалили.

В даний час у селі діє церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована у 1924-1926 роках. У її зведенні активну участь брала вся громада. Найбільш довіреним людям – Олійнику Петру Григоровичу та Лемішкові Івану Васильовичу, які при­сягнули на Біблії у чесності, – доручили збір коштів на будівництво церкви в ін­ших селах. На прохання жителів чорнопотіцький заможний селян Василь Бзовий пожертвував на церкву значну суму грошей. Церкву збудували кам’яну, покриту цинковою бляхою. Вона діяла до тих пір, поки не стала заважати радянській владі. У 1960 році представники районного комітету комуністичної партії Петро Чор­ний, Володимир Писар і колишній директор школи Володимир Петрович Похна, виконуючи рішення районної влади, закрили церкву. З 1960 по 1989 рік, щоб збе­регти духовну пам’ятку від руйнування, в церкві розмістився сільський історико-краєзнавчий музей.

Відновлення Божого храму розпочалося тільки в 1988 році, коли радянська тота­літарна система доживала свої останні дні. Відродження національної самосвідомос­ті українського народу сприяло відродженню духовної, християнської пам’яті. Пара­фії повертали свої церкви і храми, приводили їх у належний стан.

Ремонт церкви Воздвиження Чесного Хреста очолили Василь Лопатнюк та Петро Балацький. Однак серед віруючих стався розбрат і частина жителів руської сторони вирішили будувати нову церкву. Вибрали для неї місце на Турецькій горі і в 1995 році розпочали будівництво, а в 1999 році, на свято Преображення Господнього, її освяти­ли. Ця церква залишилася в підпорядкуванні Московського патріархату і її відвідують жителі руської сторони. Церкву Воздвиження Чесного Хреста Київського патріархату відвідують віру­ючі німецької сторони. Прикро, але духовне не­порозуміння загострює стосунки між односель­чанами і навіть між родинами.