Історія Брідок

Походження села Брідок

Буковинське село Брідок розкинулося на правому березі Дністра, за 47 км від обласного центру. Околиця села багата археологічними пам’ятками. В урочищах Кизя і Стінка виявлені поселення трипільської культури (ІУ-ИІ тис. до н.е.). На березі Дністра біля Миткова (сусіднє село за 2 км) в 1945 році було розкопано папівземлянкове житло слов’ян (ІХ-Х ст.), де знайдено залізні вироби (стріли, ножі), бронзові прикраси. В 1966 році під час будівельних робіт виявлено давньогрецький могильник. В одному з поховань знайдені срібні жіночі прикраси (скроневі кільця) (ХЇТ-ХПТ ст.).

Легенда походження села Брідок

Нещодавно буковинці відзначали 390-річчя звитяжної перемоги запорожських козаків на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним над яничарами Османа ІІ. Та крім цієї доблесної дати, виповнюється 360 років битви козаків з польськими рейтарами під Берестечком. На жаль, ця історична подія овіяна поразкою, зрадою, підступом з боку татар. Декілька козаків, яким вдалося врятуватися, зуміли дістатися до Дністра і заснувати своє село Брідок.
– Історію с. Брідок за архівними даними вивчив наш односельчанин, колишній голова колгоспу, світлої пам’яті Василь Андрушко. Саме він, дослідивши історію села, написав книгу «Брід», де змальовує події 1651 р. – битву під Берестечком. Саме в той час у Волинському краї лунав брязкіт шабель та гул гармат. Козаки зазнали поразки у цій битві.
Як відомо з історії, щоб порятувати основне військо Богдана Хмельницького, триста славних воїнів-козаків взяли на себе останній свій бій. Під час битви польські рейтари загнали козаків до болота та взяли в облогу. Тільки декільком козакам вдалося порятуватися саме в трясовині. Повертатися на Січ прямою дорогою вони не наважились, аби не натрапити на польське військо, тому й подалися до Дністра, аби через Буковину, Бессарабію, Молдолву дістатися до Дубосар, а далі – до Січі. Один із козаків знав, що нижче Чорного лісу на Дністрі є брід, ним скористалися. Козаків було тринадцять: Семен Проделайло (найстарший за віком), Василь Плаксій, Петро Марусяк, Іван Махній, Дмитро Ґудзик, Дмитро Великий, Онуфрій Дейнега, Іван та Андрій Куницькі, Яким Сулима, Микола Халатурник, Василь Ландига та Михайло Делей.
Ватага, яка дібралася до Днстра, вирішила перепочити неподалік с. Сеньків (сьогодні Заліщицького району Тернопільської області). Там і зустріли місцевого пасічника Петра Фірташа, який виявився товаришем Проделайла. Він попередив козацтво, що в Сенькові «газдують» польські рейтари. Після перепочинку козаки спустились в яр і попрямували до Дністра. Та все ж дорогою вони зіткнулися з польськими рейтарами і під час бою був поранений Яким Сулима. Тому, щоб врятувати побратима, товариство вирішило знайти місцину, де можна було б збудувати житло, перепочити та залікувати рани свого товариша.
Засновники Броду на новому місці осіли і вирішили тут пустити своє коріння. Знайшли для себе наречених у Сенькові. Так і по сьогодні родичаються, святкують свої храмові свята. Хочу додати, що в селі Брідок за 360-річну його історію ніколи не було панщини.За переказом, виникнення Брідка пов’язується з героїчним минулим українського народу, з визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти. Зокрема, у давній легенді оповідається, що в кінці літа 1651 року запорізькі козаки на чолі з Якимом Судимою вертали з битви під Берестечком додому, в Запорізьку Січ. Але не могли вони їхати прямо на Січ, бо можна було забрести в польські сіті, розставлені по всій Україні. Після поразки під Берестечком задумали вони пробратися за Дністер, правим його берегом через Буковину, Бессарабію, які були загарбані Туреччиною, А потім переправитися на лівий берег Дністра, степами дійти до Стародуба , а звідти на Запорізьку Січ. Але в сутичці польськими рейтарами Якима було поранено. Вибравшись з ворожого оточення, козаки добралися до Дністра, перейшли його вбрід і спорудили в лісі землянку. Так, за легендою, було покладено початок Брідкові.

До XVIII століття Брідок був складовою частиною села Миткова, він належав поміщиці Ілені Савін. З 1710 року село переходить у власність Великоскитського монастиря в Галичині. У другій половині XVIII століття Брідок виділився у самостійну адміністративну одиницю.

Наприкінці XVIII століття село стало швидко розростатись: якщо на 1774 рік тут проживало 32 сім’ї, на 1780—68, то на 1786 рік — 135 сімей.

Жителі села розкорчовували навколишні ліси і на вивільнених землях сіяли зернові культури, провідне місце серед яких займала кукурудза. Крім землеробства, селяни займалися рибальством, що було допоміжним промислом.

З загарбанням краю Австрією село перейшло у власність православного релігійного фонду Буковини і вважалося складовою частиною Кіцманської домінії.

За матеріалами вчителя історії

Маліщук Марії Василівни