Традиції Чуньків

    Чуньків – село, у якому дотримуються усіх народних традицій. Учні нашої школи не дають загубитися жодній ниточці, яка єднає нас із звичаями прадідів, захоплюються танцями, піснями, що прийшли до нас із сивої давнини. їх шанують наші батьки, діти, прадіди, їх бережемо і ми.

   Одним із найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне починається рік, є Різдво Христове. Різдво у нашому селі святкують всі – від малого до великого, весело з колядками, а розпочинається воно в опівніч після Святвечора між 6 і 7 січням.

   Першими оповісниками народження Христа є діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопці йдуть до односельців віршувати – віншувати , себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва Христового. Заходячи до хати, кажуть:

З Святим Різдвом вітаю,

Всім здоров’я бажаю:

Господарю на вали,

Господині на квачки,

Хлопцям-дівчатам на гуляння.

Малим дітям забавляння.

Христу – Богу вихваляння!

    Загалом віршувальників чекають з нетерпінням як добрих словесників і щедро віддячують яблуками, горіхами, печивом, гривнями. Вважається, чим більше дітей віршувальників завітає до хати, тим щедріший буде рік, що настав. Колядують, як правило, лише хлопчики, оскільки за давніми віруваннями на великі свята першими полизниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство. Ось дитячі віншування, які прижилися в нашому селі:

Віншую Вас калачами,

Щоб були Ви багачами,

Щоб мали корову,

Щей жінку здорову.

Не давайте копійки,

Бо дрантиві кишеньки,

А давайте паперові –

будьте ґазди гонорові.

Рай розвився

На моїм подвір’ї

Виросло деревце

Рай розвився рай розвився

Господь звеселився

Син Божий народився

А теє деревце

Три браття рубали

Три браття рубали

Церкву будували

Церкву будували

 З трьома куполами

З трьома куполами

З трьома престолами

На першім престолі

Рождество Христове

На другім престолі

Святого Василя

На третім престолі

Святе Водохрешя

Рождество Христове

 Нам Христа приносить

Святого Василя

Новий рік приносить

Святе Водохрещя

Воду освящає

Нас благословляє.

Небо і земля нині торжествують

Небо і земля, небо і земля

Нині торжествують

Янголи й люди,

Янголи й люди

Весело празнують.

Христос родився,

 Бог воплотився,

Янголи співають,

царів вітають,

Поклін складають,

а пастирі грають

“Чудо, чудо!” повідають.

У Вифлиємі (2)

 весела новина,

Пречиста Діва (2)

породила сина.2.

Христос родився…

Відвічне слово (2)

десь прийшло тіло

В темряві земній (2) сонце засвітило.2.

Христос родився…

Янголи служать (2) своєму королю,

Та у вертепі (2) Його отворять волю.2.

Христос родився…

Три славні царі (2) поклонитись просять.

Ладан і смирну (2) золото приносять.2.

Христос родився…

Царю і Богу (2) ці дари віддали,

Пастирі людям (2) все розповідали.

2. Христос родився.,.

І ми у плоти (2)

Богу поклін даймо.  

У Вифлиємі нині новина

У Вифлиємі нині новина:

Пречиста Діва зродила Сина.

В яслах повитий, поміж бидляти

Спочитий на сіні Бог не обнятий.

В яслах повитий, поміж бидляти,

Спочитий на сіні Бог не обнятий.

Вже херувими славу співають,

Янгольські хори Спаса вітають

Пастир убогий несе, що може, Щоб обдарити Дитятко Боже.

А ясна зоря світу голосить: месія радість, щастя приносить!

До Вифлиєму спішіть всі нині,

Бога вітайте в бідній Дитині!

За світлом зорі, десь аж до сходу

Йдуть три владики княжого роду.

Золото, дари, ладан і миро,

Враз з чистим серцем несуть в офіру.

Марія мати Сина леліє,

Старенький Иосиф пелени гріє.

А Цар всесвіту в зимні і болю

Благословить нас на кращу долю.

Ісусе милий, ми не багаті!

 Золота дарів – не можем дати.

Лиш дар цінніший несем від мира,

  Одним  із найцікавіших свят нашого села є свято Маланка.

«Маланка»

Увечері перед Старим Новим роком молоді хлопці перебираються в найдивовижніші костюми: Чотр, Міліціонер, Парубок, Дід, Баба, Циган, Циганка, Ведмідь, Коза.

    За «Маланку» вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» — добре жартує.

«Маланка» має свій «почот», сама не ходить! 

 Все це — в кожухах догори вовною, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли… Одним словом — хто як зумів!

   Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» — коні міняти, «ведмідь» танцює, «коза» грає на скрипку, а «журавель» — найвищий парубок у селі — вибиває в бубон.

    Діти юрбами бігають за парубочою «Маланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу кумпанію…

    До кожної хати ватага не заходить — йде туди, де збираються дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошують піснею під вікном:

Ой, господар, – господаречку,

Пусти в хату Меланочку,

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

їсти зварить та й накриє.

 – Добрий вечір!

—  Просимо!

   Ватага лишає в сінях свої ціпки та гарапники, обмітає чоботи від снігу і заходить до хати:

— Добрий вечір вам у хаті!

—   Доброго здоров’я! А які ж ви кумедні, — щебечуть   дівчата,   —   і ведмідь,    і    коза… А Іванко який! Де це ти таку хустку доп’яв? Мабуть, мати каглу затикала?!

—  Мовчіть, дівчата, — «Маланка» соромиться!

—  Ха …   Ха . . .   Ха …   Диви,   як   побіліла! Іванку, чого ж ти вуса не збрив?

  Отак жартують над «Маланкою», а «вона» — байдуже: шукає віника, сміття розкидати, свіжих глиняків — припічок «мастить».

   Господині знають цю звичку і все ховають, щоб «Маланка» не знайшла.

Хлопці висміюють кепських господинь:

Наша Маланка — неробоча.

На ній сорочка парубоча …

Люди їдуть на жнива,

А Маланка — на пива!

Люди ідуть з серпами,

А Маланка — з шклянками!

Люди нажали по сім кіп,

А Маланка — один сніп!

Пішла Маланка на містечко,

Купила собі пасьминечко.

Пряла вона — від кур до кур,

Напряла починків — один ґур!

Дала кицькам мотати,

Кицьки взяли — втікати!

Збіглися люди — дзвонити,

Кицьку з починком ловити!

А ловили — не вловили,

Нашу Маланку похвалили…

— Та годі вам! — обзиваються дівчата.

— Якоїсь кращої співайте! Козо! де ти?

В середину кола входить «коза» і починає вибрикувати — танцює під спів хору:

                                     Го — го — го, коза!

                                     Го — го — го, сіра!

                                     Го — го — го, біла!

                                    Ой, розходилася, розвеселилася

                                    По всьому дому, по веселому!

                                     Де коза ходить, там жито родить!

                                    Де не буває, там вилягає…

                                   Де коза — ногою, там жито — копою!

                                   Де коза — рогом, там жито — стогом!

                                  А в нас усі хлопці — стрільці,

                                  Встрілили козу у правоє вушко,

                                   В правоє вушко — в саме сердечко!

                                  Тут коза впала, нежива стала,

                                  А міхоноша бере дудонку:

                                  Надулась жила, коза ожила

                                  Та й пішла коза, та й стрибаючи,

                                  Та стрибаючи, гасаючи,

                                  Своїх діток та шукаючи!.

                                  Трррт, коза!

«Коза» тупнула ногою — аж шибки на вікнах задрижали, і танець зупинився.

— Добра «коза», гарно танцює!

—    Гарно, тільки засапалася, як дід Василь у ярмарку. Бач — роги помокріли!

— А ти що хотіла — вибити «козу» закаблуками і щоб піт не виступив?!

— Дівчата, орач іде! Бач, як чепіги носить!. . В середину кола ввійшов орач. Хор співає:

Твої воли, мої воли —

Гей, гей!

А впереді

Два ведмеді — Гей, гей!

А в пригоні

Дві вороні —

Гей, гей!

В колесниці

Дві синиці —

Гей, гей!

   Коли хор співає, орач, тримаючи поперед себе чепіги, вистукує ногами в такт пісні.  Після орача витанцьовує сівач, а далі — ведмідь, журавель і, нарешті, чорт з рогами. Все це викликає багато сміху і влучних дотепів.

       Найпопулярнішою Маланчою піснею, з якою рухається гурт «переберії» є «Васильчику – Чирчику»

Ой Чирчику Васильчику

1. Ой Чирчику – Васильчику,

Посію тебе в городчику./2р.

Буду тебе шанувати,

По-тричі на день поливати./2р.

3. По-тричі на день поливати,

Дівкам, парубкам дарувати./2р.

4. Дівкам, парубкам дарувати.

За русу косу затикати./2р.

5. Наша Меланка Надністрянка,

Дністром плила ноги мила./2р.

6. Дністром плила, ноги мила,

Тонкий фартух замочила./2р.

7. Повій вітре буйнесенький,

Висуши фартух тонесенький./2р.

8. Повій вітре із-за кручі,

Висуши фартух як онучі./2р.

9. Повій вітре цо долиночці,

Висуши фартух на Меланочці./2р.

10. Із-за кручі вдарила туча,

 Вибила сади, виногради./2р.

11. Ще й то-то зілля петрушечку,

Що його ся крише у юшечку.

12.  Господарю, господаречку,

Пусти до хати Меланочку./2р.

13. У ваших дверях чотири дошки,

Пустіть до хати Меланку трошки./2р.

14. Вона тобі не зашкодить,

Лиш помастить тай попідводить./2р.

 

  Водохреща – це свято Хрещення Ісуса Христа.

Йордан – це річка в ній Іван Хреститель хрестив Ісуса Христа. Відтоді, у знак пам’яті про цю подію у річках освячується вода, яка набуває цілющих властивостей. Рано – вранці процесія із церкви вирушає до Лучинської криниці, яка є найбільшою в нашому селі, де служиться молебень. Священник занурює у воду хрест, після чого вона вважається освяченою. Люди набирають її у глечики і прийшовши додому окроплюють нею усе, п’ють свяченої води, священник опісля із свяченою водою обходить хати і освячує їх.

     Йорданська вода, яку приносили додому, зберігалася аж до наступного року. Вода вважається помічною від усього лихого, використовується під час похоронного обряду, коли хворіє худоба, чи хтось з родини.

Після освячення води молоді хлопці ідуть купатися, вважається, якщо скупався в Йорданській воді, цілий рік не будеш хворіти.