Духовність Горошівці

Протягом семи десятків літ нищили, руйнували, душили людську культуру, духовність, гідність як по всій Україні так і в Горошівцях був «зметений» з лиця землі Божий храм, де люди знаходили своє духовне спасіння, очищення.

А зараз, коли відроджуємо втрачене, надбане віками нашими предками, церковні дзвони доходять до серця кожного горошівчанина.

Тут, на пагорбі, серед писанок-хатин, що потопають у зелені, побудована нова церква. Колись на цьому місці була стара церква, що побудована у 1858 році. Будували стару церкву Михайло Вартасієвич і Микола Влайку і вся громада села. Каміння возили волами, носили торбами. Церква була побудована на цвинтарі, бо пан не давав землю на побудову.

Станом на 1934 рік священиком був Іван Флора, народжений у 1898 році, дяк – Олександр Галадзовський 1883 року народження, служитель церкви з 1924 року. З 1948 року у Горошівцях правив священик Коцюба О.Д., а з 1951 – священик Якимчук Савва Онуфрійович.

Від 27 липня 1962 року на території Заставнівського району протягом 1961-962 років припинена діяльність 5 церковних будинків, з них одна церква в селі Горошівцях.

І так Горошівська церква «Успенія Пресвятої Богородиці» була закрита 1962 року, ключі забрано, предмети реалізовано, культу не вивезено.

У відповідності з вказівками облради депутатів трудящих Райвиконком своїм рішенням передав церковні будинки відповідним радам, для використання їх в народногосподарських цілях під склади.

Дзвони не були зняті і передані державі як у других закритих церквах. Верх на церкві був дерев’яний, тому з часом від дощів почав гнити. Ремонт тоді робити не дозволяли. Жителі села старалися вечорами дещо підлатати – також не вдавалося.

А результат такий: у 1984 році приїхали бульдозери (ікони, книги та іншу церковну символіку перевезли в інше село. Окреме поламали , знищили)…

Залишилось тільки пам’ятне освячене місце. Жителями села Миколою Гнідеєм, Іллею Фуштеєм, Миколою Фуштеєм, Іваном Костянтиновичем Кирилюком, Іваном Григоровичем Ковалюком вдалося врятувати церковні дзвони. Спочатку їх перевезли до конюшні, а потім переховували у сільській хаті Романихи Марії 4 роки.

1989 року жителями села вирішено своїми силами побудувати нову церкву на місці старої. Ініціаторами була громада села: Мельничук Манолій Миколайович, Воронюк Іван Миколайович, Безручак Микола Васильович, Ковалюк Іван Григорович. Місце під майбутній храм освятив батюшка Іоан Бобро.

3 червня 1989 року була зроблена розмітка майбутнього храму отцем Іоаном Бобро та старостою Миколою Гнідим. За весь 1989 рік стіни храму, з Божим благословенням, працею жителів села Горошівці, були змуровані. Кожен день на будівництві працювало по 70 чоловік, а то й більше. Жінки вдома готували обіди. Немає в селі такої сім’ї, яка б лишилася осторонь.

Майстерно зроблене покриття церкви руками жителів села: Г.І. Руснака,

М.Д. Гаврилиці, І.М. Костащука, М.І.Кирилюка. Фінансово-господарський бік справи належав М.М. Мельничуку.

14 жовтня 1991 року розпочато розписування образів церкви художниками з Вінниці, бригадир Бортняк Віталій, домальовували батько з сином із Тернополя Харченко Володимир та Валерій.

Храм відкрито 28 серпня 1991 року у день Успіня Пресвятої Богородиці. Першим священиком був Іоан Бобро, а з 1998 року – В’ячеслав Георгіца.

Всі жителі села звели цей Храм, стежка до якого стелиться через серця, милосердя і любов людей.