Воробкевич Григорій Іванович (псевдонім Наум Шрам) (1838-1884 рр.) – український письменник, просвітитель
Народився 10 січня 1838 року в Чернівцях. Закінчив духовну семінарію й працював священиком у Горошівцях. Літературну діяльність розпочинає у кінці 60-х років, спочатку німецькою мовою, а вже з 1866 року у Горошівцях – українською. Його твори друкуються у західноукраїнських виданнях: журналі «Правда», альманасі «Руська хата», газеті «Родимий листок» та інших.
Кращі твори Григорія Воробкевича – «Богун», «Богдан під Львовом», «Берестечко», «Проклята криниця» «Моя думка», «Сон».
Поет залишив помітний слід і на просвітницькій ниві. З його ініціативи наприкінці ХІХ ст. у Горошівцях було відкрито читальню, а на початку ХХ ст. – товариство «Січ».
Помер Г. Воробкевич 24 листопада 1884 року в Чернівцях, де й похований.
Ластівка Корній (1893 р.) – письменник, публіцист, громадський діяч
Народився 1893 року с. Горошівці. Тут здобув початкову освіту; гімназію й духовну семінарію закінчив у Чернівцях. Брав активну часть у студентських товариствах «Союз» та «Січ». 3 листопада 1918 року – учасник Буковинського віча. Між двома світовими війнами працював священиком, з 1941 року постійно жив у Відні.
Літературну діяльність розпочав у 1914 р. під псевдонімами Вершигора та Вірменко ліричними поезіями, які з’явилися в «Ілюстрованій Україні» (Львів). Свої поезії та оповідання друкував також у чернівецьких журналах «Промінь», «Самостійна думка» та в альманасі «Назустріч волі».
Окремими виданнями вийшли «Сон Іванової ночі» (1923) та історичне оповідання часів козацтва «Перевертень» (1935).
Корній Ластівка написав ряд оповідань і казок, серед яких «Царівна Галя», «Як велика любов матері», дитяча сценка «Згода». З публіцистичних праць виділяються дослідження з української міфології «Староукраїнський пантеон князя святого Володимира», з фольклору «Вірування на Святвечір», «Буковинські гаївки і веснянки», повісті «Вишневий світ», «Стогне земля», «Два шляхи».
Дерда Іван Михайлович (1963 р.) – заслужений артист України, співак
Іван Дерда народився 28 травня 1963 року. У ранньому віці залишився без батька. Мати, Веронія Василівна, дуже хотіла бачити своїх дітей здоровими і щасливими, навчала їх доброти, прихильності до людей, щирості. Після закінчення школи Іван навчається в Чернівецькому культосвітньому училищі. Перебуваючи у війську, співає в армійському ансамблі пісні і танцю.
У 1990 році, після закінчення Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка, був зарахований солістом-вокалістом до заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю, а в 1995 році переведений солістом-вокалістом до концертної групи «Музична просвіта».
З перших днів артистичної діяльності зарекомендував себе працелюбною і цілеспрямованою творчою особистістю. Чистота інтонації, внутрішня зосередженість є основними засобами художньої виразності його співу. Красивий тембр голосу – баритон, хороша музикальність і відчуття ансамблю вдало поєднуються з артистизмом співака. Завдяки гарним від природи вокальним даним і наполегливій праці за короткий час він став провідним солістом Чернівецької обласної філармонії.
У творчому доробку Івана Дерди понад 400 творів вітчизняних і зарубіжних класиків, народних пісень, пісень сучасних композиторів, а також авторські пісні: «Україно моя», «Нас кличе мати Україна», «Козацька доля», «Буковина, рідний край», «Козацькі оркестри» та інші.
За час артистичної діяльності брав участь у підготовці 600 тематичних програм, здійснив близько 900 творчих зустрічей, з них 250 – на громадських засадах.
Відмінник освіти України (1998 р.). Член Всеукраїнської музичної спілки. За заслуги перед Україною та українським народом нагороджений канадським орденом «Лицарського хреста» (2000 р.) та медаллю (1999 р.).
Завдяки високій виконавській майстерності Іван Дерда став лауреатом І Міжнародного конкурсу-фестивалю «Доля» (м. Чернівці, 1992 р.), лауреатом VІ Міжнародного конкурсу української пісні «Золоті трембіти» (м. Івано-Франківськ, 1996 р.), фестивалю патріотичної пісні «Воля-97».
За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм у жовтні 1997 року Іван Дерда відзначений почесним званням «Заслужений артист України». Він – доцент кафедри музики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, проживає в Чернівцях.