Історія Іоанно-Богословського монастиря

На правому березі Дністра, на високих скалах, навпроти галицького міста Заліщики розташований Хрещатицький монастир Святого Івана Богослова.

Здавна в цих краях славилось святе джерело. Люди помітили, що в ніч перед празником Святого Івана Богослова над ним з’являлося чудне світло. Згодом тут поклали хрест, який було видно здалека, потім на тому місці побудували каплицю. Монахи тут поселилися вперше, згідно з переказами, вXVII ст.. Були вони вихідцями з Великого скіта Манявського, що в Галичині. Однак через деякий час цей скіт (назвався він через хрест над джерелом, Хрещатик) було закрито згідно з розпорядженням радівецького єпископа (єпископської кафедри ще в Чернівцях не було) через якісь непорозуміння, що виникли тут. Знову відкрився Хрещатицький скіт вже в середині ХVІІІ ст.. Від цього часу дійшло до нас ім’я першого відомого нам поселенця цього Святого місця – єромонах Венедикт. У 60-ті роки XVIII ст. було побудовано перший храм Святого Івана Богослова, який дійшов до наших часів. Збудований цей храм на кошти сербського купця Теодора Преди.

Повертаючись зі Львова, де він був по своїх купецьких справах, Теодор змушений був у цих місцях заночувати, бо настала ніч.

Легенда розповідає, що він заблудився, але це малоймовірно, бо навряд чи купець, не знаючи дороги, зайшов би сюди. Проходячи по горах, Теодор милувався місцевою природою, яку скрашувала ще й вечірня пора, але раптом його осяяло дивне світло. Певно, що тоді він вирішив побудувати над джерелом кам’яну церкву Святого Івана Богослова. Закінчив побудову і створення церкви його син, якого також звали Теодор.

Пізніше у монастирі проживав монах Михайло Мокрицький. Є відомості про те, що Михайло Мокрицький купив землю (де знаходиться теперішнє село), на якій почали оселятися люди. Від хреста, що був на скалі біля Святого джерела Івана Богослова, цю місцевість почали називати Хрещатик. Ця назва збереглася і до сьогодні.

Братія Хрещатицького монастиря мали земельні наділи, володіння якої було закріплено за скітом тодішнім молдавським господарем Григорієм Каллімахом. Ці місця на той час відносилися до князівства Молдавського (Молдовахія). Та недовго мирно існувала обитель, в 1775 році Буковина була приєднана до Австро-Угорської імперії. На початку 80-х років католицький австрійський уряд розпочав так звану політику секуляризації, яка зводилася до закриття монастирів та скітів на Буковині. Власність обителі було об’єднано в так званий релігійний фонд, кошти якого використовувалися, окрім прямого призначення, на різні інші потреби, в залежності від вимог Австрійської влади. Власність малих монастирів і скітів, до яких належав і Хрещатицький, було частково повернуто ктиторам тим, що її жертвували, а частково розділено між сусідніми ґаздами. Частина цієї власності пізніше була розпродана під час фінансової кризи 1811-1812 років, на користь Австрійського уряду. Церква закритого скіта Хрещатик використовувалася як парафіянський храм для навколишніх жителів. Проте в цей час люди, незважаючи на те, що монастир було закрито, продовжували шанувати Святе джерело. Відомі випадки зцілення від різних хвороб. Ці зцілення були зв’язані з цілющою водою Святого джерела. Ще на початку нашого століття в церкві виявлена книга – Акафист до Святого Івана Богослова, яку пожертвував один священик, на пам’ять свого чудесного видужання від хвороби, що мучила його ще з дитинства, про це свідчить напис на книзі. На жаль, більшість документів, які б могли пояснити для нас історію Святого місця, згоріли під час пожежі, яка мала місце тут в часи Першої світової війни.

Після Першої світової війни Буковину було приєднано до Румунського Королівства. В 1931 році було видано Указ Сеноду Румунської церкви на відкриття Хрещатицького скіта, а в 1933 році сюди приїхав ієромонах Михаїл Мензак, з двома монахами, які першими оселились у відродженій обителі. Отець Михаїл був настоятелем цієї обителі до самого закриття, до 1960 року, за винятком кількох років, коли нею управляв молодий тоді ще ієромонах Никодим, митрополит Харківський і Богодухівський. За останні роки Никодима тут було побудовано нинішній головний братський корпус. З 1957 по 1961 роки у Хрещатицькому монастирі проживав нині прославлений церквою Святий Кукша, Новий Ісповідник. В 1960 році за розпорядженням радянської влади, братію монастиря було переведено в Почаївську Лавру, а в Хрещатицький монастир перевели монахинь з закритого жіночого Свято-Введенського монастиря, що у Чернівцях, які недовго тут жили, бо незабаром обитель закрили.

Закриття монастиря продовжувалось чверть століття. Частину ікон монахи врятували і забрали з собою, а решта була по-варварськи знищена.

Та пройшов час, відведений чорним силам зла. 27 серпня 1989 року рішенням Чернівецького облвиконкому колишні приміщення і землі монастиря були передані Чернівецькому Єпархіальному Управлінню, а 7 серпня 1991 року Священний Синод Української Православної Церкви за клопотанням Єпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія, постановив признати настоятелем Свято-Іоанно-Богословського чоловічого монастиря ігумена Володимира (Мороза). З цього розпочинається останнє відродження монастиря.

У кінці 1992 року настоятелем Божої обителі став ієромонах Євсевій (Дудка), уродженець села Баламутівка, що на Заставнівщині. Починаючи з 1993 року, на свято Різдва Святого Івана Хрестителя, відновились походи боголюбних паломників.

За останні роки монастир стараннями його служителів і боголюбивого буковинського люду реконструюється і розбудовується.

У 1998 році було завершено будівництво собору Благовіщення Пресвятої Богородиці з нижньою церквою Різдва святого Іоанна Предтечі. В нижньому храмі Собору знаходяться раки з частицями святих мощей преподобних Кукші Нового і Лаврентія Чернігівського, ікона святої великомучениці Варвари, що обновилася, в Алтарі – ковчег з частицями багатьох святих. В старій церкві знаходиться ковчег з частицями святих мощей преподобних Києво-Печерських.

На території монастиря знаходяться:

–   церква святого апостола-євангеліста Іоанна Богослова (1975 року, пам’ятник архітектури);

–   собор Благовіщення Пресвятої Богородиці з нижньою церквою Різдва святого Іоанна Предтечі (1998 р.);

–   капличка   над   чудотворним   джерелом   святого   апостола, євангелістаІоанна Богослова;

–   капличка     преподобного     Кукші    Нового     біля     Свято-Благовіщенського Собору (1996 р.);

–   старий братський корпус (1957 р.);

–   трапезний корпус з трапезною церквою (1999-2001 рр.);

–   три   братських корпуси (1992-1996 рр;

–   економський корпус;

–   монастир має 10 га землі і підсобне господарство. Богослужіння   в   монастирі   здійснюється   щоденно   братією обителі.

Престольні празники:

–   Святого апостола євангеліста Іоанна Богослова – 9 жовтня, 21 травня;

–   Благовіщення – 7 квітня;

–   Різдво Святого Іоанна   Предтечі   7 липня (5 липня здійснюється традиційний Хресний хід з Чернівців).

У кінці 2014 року настоятелем Божої обителі став ієромонах Серафим (Дудка), уродженець села Баламутівка, що на Заставнівщині.

Обитель Хрещатицького монастиря щороку оновлюється. У 2016 році територія навколо храму Благовіщення Пресвятої Богородиці вимощено бруківкою.

Щотижня  з пятниці на суботу у монастирі правляться нічні Богослужіння з другої години ночі.

 Заснування   церкви   Дмитрія   Солунського

У 1921 році в лютому місяці у село приїхав отець Емануїл Горгіца і служив до 1932 року у монастирі. Потім монастир перебрав отець Касіян Богатирця з Козмені, а отець Горгіца разом із сільською громадою почав будівництво   церкви.   У 1934 році будівництво закінчили.

Освятили церкву   8 листопада у день святого Дмитрія Солунського. Церква була побудована у формі хреста з головою церкви (вівтар) і правого і лівого кліроса. Ширина вівтаря 4,5 м, в глибину – 3,6м. Кліроси мають такі розміри: довжина – 3,8м, ширина – 1,6м, жіночник має довжину 8м, ширину – 5,3м. Спочатку церква була побілена вапном. Іконостас люди виготовили власноручно, а в 1949 році він був замінений на новий іконостас, який подарувала нашій церкві громада села Чорний Потік. Цей іконостас знаходиться у церкві і до сьогоднішнього дня.

У 1940 році отець Горгіца змушений був виїхати з румунами під натиском радянської влади. Після нього відправа служби Божої у сільській церкві здійснювалася монахами з монастиря Михайлом Минзаком, Никодимом Руснаком, отцем Антонієм, Шевкиником Дмитрієм.

У 1957 році у село прибув отець Каплун. Після нього священик Кондра Микола – румун. У нашій церкві службу Божу правили такі священики: о.Миколай Барбаза, Євсєвій Влайко, який доїжджав у село з м.Чернівці, о.Тарас Сойський, о.Петрунько. Односельчани добре пам’ятають священика Івана Кузя, який довгий час правив у селі і доїжджав з Іспаса Вижницького району. Одного разу по дорозі на службу його було вбито. З 1991 року у нашому селі Божественну Літургію служить отець Ярослав Костенко.

За період існування церкви громадою села було проведено три ремонти з розмальовкою стін.

У 1992 році під керівництвом священика Ярослава і старости церкви Лучика Богдана Георгійовича було добудовано притвір довжиною 5м.

У 2005 році силами громади села і приватного підприємця Бойчука М.В. було проведено капітальний ремонт церкви.

У 2016 році навколо храму було  споруджено новий мур, а також впорядковано та вимощено  бруківкою подвір’я церкви  за кошти громади села та пожертви сім’ї Козарійчука Василя Дмитровича.

За матеріалами вчителя історії Бортник Г. В.