У 1912 році в селі за кошти держави була збудована велика школа, але під час Першої світової війни артилерійським обстрілом росіяни зруйнували її вщент.
Румунська влада дозволила збудувати в селі школу, бо зруйновану під час війни відновити виявилося складно. Громада будувала її за власні кошти і спільними зусиллями. Нове приміщення школи являло собою велику глинобитну хату на дві класні кімнати. З кінця 20-х років навчання в школі вже велося румунською мовою. За незнання мови вчителі карали буками і дітей. «За те, що не зміг розповісти румунською мовою арифметичну дію, на кожну руку отримав по чотири буки», – згадував Михайлюк Дмитро Никифорович. Серед вчителів були і добрі люди, які дітей ніколи не карали, зокрема, українець Бурак Василь і румун Сальчияну Петро.
Протягом 1940-1941 років більшовики в школі запровадили навчання українською мовою, відкрили державну крамницю (там, де була і за Румунії) тощо.
Голова села за часів Незалежної України в основному опікується пенсіонерами, бо школа і дитячий садок у селі відсутні. До 2000 року ще працювала початкова школа, де були комбіновані класи. Через відсутність достатньої кількості дітей шкільного віку районний відділ освіти школу закрив. До Брідоцької школи нині відправляються на навчання менше десяти дітей.