Традиції Митків

Андріївські вечорниці

Дійові особи

Мати – Катерина

Дочка – Маруся

Жінки

Микола – наречений Марусі

Дід

Баба

Група дівчат та хлопців

(святково прибраний зал, на сцені інтер’єр, укр. Хата, вбігає Маруся).

Маруся. Матусенько, де ви там!

Нікого не має. Мабуть побігла свою куму Наталку кликати на вечорниці.

(звертається до залу)

Доброго вас вечора, люди добрі.

Ой, як багато вас тут зібралося! Ви напевно всі хочете побувати на наших

вечорницях. Правда?

(виходить господиня).

Катерина. О, а хто це тут без мене хазяйнує? Це ти Марусе? Що це ти тут

розповідаєш, балакаєш без зупину. Це вже чиста правда, що в твоєму язику

кісток нема!

Маруся. Мамусенько, так, це я розповідаю всім про наші вечорниці. Ой,

так хочеться все швидше їх розпочати і вареників наших покуштувати!

Катерина. А в кого це ви, Марусе, хочете проводити вечорниці?

Маруся. Як в кого? Так у нас же, мамусенько. Ми ж з вами домовились.

Катерина. Ніхто зі мною не домовлявся і нічого я не знаю. Знайшли місце

де проводити.

Маруся. Мамусенько, та що ви таке говорите. Он подивіться скільки людей

зібралося у нас. Що ми їм скажемо. Кажіть чи дозволите в нашій хаті

вечорниці проводити?

Що люди скажуть, що в цілому селі не знайшлося хати на вечорниці? Раз

так, тоді я піду!

(іде до дверей).

Катерина. Ой, Марусе, постривай! Та я ж пожартувала, коли так то я

дозволяю.

Маруся. Що ж ви нам всім голову морочите! Я біжу покличу дівчат та

хлопців.

(вибігає з хати)

Катерина. (застиляє стіл, запалює свічку, сідає за столом!)

Ось так завжди. Така вже хитра в мене Маруся, вміє завжди викрутитись!

Та ж у мене пішла. Точнісінько, як я була колись молодою.

(стукіт у двері, заходять двоє дівчат)

Дівчата. Тітко Катерино, можна до вас на вечорниці?

Катерина. Заходьте, дівчатонька, прошу.

(заходить гурт дівчат).

Катерина. Я бачу, що ви вмієте весело сміятися, співати, а чи вмієте

працювати?

Дівчата. Вміємо.

Катерина. Тоді чи допоможете мені в одній справі (дає їм роботу дерти

пір’я, чути спів за дверима, що наближається. Ідуть хлопці з піснею. “По

той бік гора, а по той друга” Заходять в хату).

Хлопці. Добрий вечір у вашій хаті.

Катерина. Добрий вечір хлопці!

Дівчата, вже за роботою, ви також не сидіть дурно.

Беріть лущити квасолю.

(подає їм кошик, хлопці сідають рядом беруться до роботи)

Чути стукіт у двері. Це прийшли старші жінки з села!

Жінки. Добрий вечір господине!

Ми дізнались, що у вас будуть вечорниці і зайшли подивитися. Чи

дозволите нам?

Катерина. Ой, жіночки, налякали ви мене! Заходьте, заходьте та сідайте

на лаву.

Одна з жінок. О, та ти так гарно прибрала в хаті. Йой, кумонько навіть

не здається мені, що я на вечорницях. Хоч і виросла в селі, а на

вечорницях ще не була!

Друга жінка. Кумонко, Катерино, та чи ще довго ждати, чи самі почнемо.

Катерина. Давайте почнемо вечорниці. Десь пішла моя Маруся по дівчат тай

забарилася. Ох і вредна ж вона, але нічого. Ми її сьогодні провчимо.

Почнемо вечорниці без неї, от і буде вона зла

Третя жінка. Колись, коли ми збирались на вечорницях, то любили співати

таку пісню.

Пусти мене моя мати.

(жінки співають, чути стукіт у двері).

Перша дівчина. Доброго вечора вам, жіночки.

Друга дівчина. Доброго вечора, у вашій хаті, тітко Катерино!

Катерина. Заходьте дівчата, заходьте, розсаджуйтесь. Та до роботи

приступайте. Покажіть з чим ви на вечорниці прийшли.

Третя дівчина. Ви починайте, а ми вже за вами підтягнемо.

(дівчата співають рости, рости Черемшино).

Катерина. А тепер прошу сідайте!

Четверта дівчина. Може вам треба щось допомагати.

Катерина. Я й забула, що вареники не доліпила. Ходіть голубоньки та мені

допоможіть. (троє дівчат йдуть ліпити вареники, в  цей час жінки

вишивають, в’яжуть і згадують як колись проходили вечорниці).

Маруся. Що це наші хлопці забарилися і музик не ведуть!

(стукіт у двері заходить Микола).

Микола. Добрий вечір у вашій господі!

Маруся. О, Миколо, а я це вас згадую. А де хлопці!

Микола. Та вони в центрі села радяться йти чи не йти.

Маруся. Нічого собі. Так ми оце вечорниці почали, вареників не їмо,

чекаємо на них, а вони по селі ходять. Раз таке діло, то ми їх провчимо.

Подавайте дівчата вареники і пригощайте всіх. А вони прийдуть, то нехай

слину глитають.