Самушин

МОЄ СЕЛО САМУШИН

Є на Земній кулі маленький куточок надзвичайно мальовничої чаруючої краси у всі пори року, нажаль майже зникаючий з лиця землі, як зникають найбільші людські цінності, такі як доброта, людяність, уміння співчувати, допомагати. Тут було і є таке унікальне життя, якого немає і бути не може у велитенських містах-мегаполісах. А унікальне воно тим , що село жило як одна велика родина і люди допомагали один одному, і у важкі хвилини, і хвилини радості. Часи були важкі і різне було, і заздрість, і жорстока байдужість, але разом з цим наші предки зберегли найцінніше – свої звичаї, свій національний одяг, традиційну кухню, золоті перлини фолькльору. І не просто звичаї і фолькльор, а високу в них мораль і культуру побуту, і надзвичайну обдарованість,талановитість,працелюбство, які залишились і бережно зберігаються нащадками у вигляді вишитих сорочок, рушників, домотканих полотен, стародавніх пісень, колядок, маланок. А ще тут, на моїй маленькій Батьківщині, надзвичайно гарно цвітуть квіти і пахнуть трави. А як щебечуть солов’ї, прекрасними літніми вечорами – такого гарного співу нема ніде – хіба що в раю. І справді природа тут гарна, навіть клімат особливий, інколи він нагадує кримський. А все це тому, що село розташоване над Дністром,в долині між скелястими горами. Для мене вона не просто гарна, а – чудова ця земля і кожна травинка на ній мені такі дорогі тому, що тут народилася я, тут народилися мої пращури і найдорожчі у цілому світі люди – мої батьки.