Традиції Шубранець

Традиції

Український народ має свої звичаї, обряди, що вироблялися впродовж століть, i саме вони становлять джерело яскравої неповторності, унікальної культури i високої духовностi.цю найціннішу спадщину свято бережуть та передають з поколiння в поколiння i в Шубранцi. Традицiйнi форми побуту шубранчан найтiснiше пов”язанi з громадою. Гуртують i об”єднують людей толоки,(клаки) учасниками яких найчастiше бувають родичi,сусіди. Без яскравого i багатопланового обряду новосілля(переходин), що побутує й сьогоднi в селi, не годиться вселятися у нову домівку. Для жителів села, як i для “українців”особливе значення завжди мала i має родина. Традицiйно склався такий комплекс основних сiмейних обрядiв:родильних, якi вiдзначають народження людини;весiльних, що освячують шлюб; поховальних й поминальних.

Особливу роль у Шубранцi відіграє кумівство. Куми шануються нарiвнi з близькими родичами, вони є для похресника другими батьками. Весiльна обрядовість села – своєрiдна урочиста драма, що супроводжується музикою, танцями, співами, іграми, жартами набуваючи характеру народного свята. Ознакою культури українців було i залишається шанобливе ставлення до могил i кладовищ. Це можна спостерiгати i в Шубранцi, де мiсця поховання дбайливо доглядають, обсаджують деревами, кущами й квiтами. А на Вознесiння провідують могили померлих родичів, влаштовуючи панахиди й спiльнiпоминальнi трапези.

Календарнi свята i обряди становлять найсуттєвiшу частину традиційно-побутової культури. Особливо насичений в селi різноманітними звичами та обрядами осiнньо-зимовий перiод. Серед низки зимових свят найбiльше виділяється перiод Святок iз кульмiнацiйними точками: Рiздво Христове, Василiя, Водохреща. Навколо цих дат церковного календаря склався багатий комплекс звичаєвостi: колядування, щедрування, засівання, рядження, ворожіння.

Серед весняних свят в Шубранцi найбiльшим багатством обрядових дій та звичаїв Великоднiй цикл, з яким пов”язанi звичаї випікання паски, солодкої бабки, фарбування крашанок, галунок, розписування писанок, веснянi iгри й хороводи молодi(веснянки, гаївки),обливання водою. Протягом року при потребi використовували освяченi на Шуткову недiлю гілки верби, в чистий четвер-страсну свiчку, на Великдень-свячену водичку, сподіваючись захистити свiй дім та членів сім*ї від впливу злих сил.

На зеленi свята(так в Шубранцi називають християнське свято Трiйцi) жителi села обов*язково замаюють, клечають хату, подвiр*я, господарськi будiвлi зеленню дерев. Одночасно пiдлогу, пiдвiконня остеляють запашними травами.

На Маковея разом з колоссям хліба святять головки маку, рiзне зілля й квiти, складаючи їх у пучок. На Преображення Господнє освячують новий хліб, фрукти, мед. Важливу роль в життi шубранецької громади відіграє церква. На великi релiгiйнi свята(Великдень, Рiздво, Водохреща, Святого Юрiя(храм)та iнш.)у церквi й біля неї вiдбуваються ритуальнi церемонiї, масовi урочистi богослужіння, народнiрозваги.

У день храмового свята до села з усієї округи поспішають гостi. Пiсля святкового богослужіння на церковному подвiр*ї влаштовують спільний обiд, особливо пригощають старців. Кожна родина запрошує в гостi родичів, кумiв, приятелів. Святковi веселощi продовжуються на вулиці, де грають музики і відбуваються танці.

Вже традиційним в селi стає оздоблювати житла в українському стилі. Поширеними стає українська вишивка, обереги,предмети декоративно-ужиткового мистецтва. Відроджуються традиції виготовлення та оздоблення вбрання, а також прикрас. Сучасний святковий вишитий одяг створений під впливом зачарування народним костюмом. Пiд час вiдзначення державних та народних свят, святкування весіль все більше дорослих жителів та дітей вдягають вишиванки, виконанi  з використанням нових матеріалів, народного шиття.

Так, від часів сивої давнини i донинi, тягнеться крiзь вiки золота нитка любовi до милого краю, рідного села. Протягом багатьох поколiнь шубранчани зберігають свiй головний скарб-власну духовність та культуру.