Духовність Товтри

Центральною будівлею в селі є Успенська церква, яка стояла в центрі урочи­ща Жовтий горб. Біля церкви – цвинтар. Саме на Великдень, коли всі товтрівчани з кошиками прийшли до церкви, щоб освятити дари Господні, налетіли татари. Вони своїми кривими мечами рубали беззахисних людей. Кров залила кошики, подвір’я церкви. Одних людей вороги порубали, інших забрали в неволю, а церк­ву спалили. З цією подією пов’язана одна з легенд, яку знає майже кожен житель села.

«У неволю до яничарів потрапила жінка, яку звали Ганна. Її купив кримський хан, аби вона доглядала за маленькою дитиною. Коли сімнадцятирічна дружина хана роздягалася, то Ганна по родимій плямі на тілі та рисах обличчя впізнала в ній свою дочку, яку татари полонили ще дев’ятирічною дівчинкою. Скільки волі і зусиль треба було проявити, аби не признатися молодій господині, що рабиня в домі – її мати.

Якось колихала жінка маля зі сльозами на очах і співала: «Спи, маленьке татар­чатко, а по доньці онучатко». Господиня почула, розгнівана ввійшла у світлицю і вда­рила жінку в обличчя. «Співай, бабо, коли знаєш, чого ж внуком називаєш!» І тоді Ганна розповіла доньці всю правду. Та пригадала своє дитинство, своє село, де наро­дилася, і сказала матері, що тепер вона буде у неї панувати. Але Ганна відмовилася, попросилася додому. Вона повернулася на Буковину і розповіла односельцям, як турки і татари знущаються над українцями. Вона закликала обороняти рідну землю від яничарів».

Товтрівчани, що залишилися живими, вирі­шили збудувати другу церкву. Спорудили і освяти­ли дерев’яну церкву у 1808 році. Прослужила вона сільчанам 80 років. Заможні люди села вирішили збудувати нову гарну кам’яну церкву, а біля неї дзвіницю. 28 серпня 1887 р., на Успіння Пресвятої Богородиці, товтрівчани освятили нову церкву. Дерев’яну церкву жителі села розібрали, а дошки віддали на будівництво церкви у селі Кулівці. На місці вівтаря збудували дерев’яну капличку, у 1994 році дерев’яні стіни замінили на цегляні.

Деякий час (1885-1913 рр.) товтрівську пара­фію очолював священик, просвітитель і культур­ний діяч, депутат Віденського сейму від Буковини Теофіл Драчинський.

                                                                            За матеріалами вчителя історії

                                                                            Стецьків Марії Василівни

                                                         За матеріалами книги Миколи Черешнюка

                                                                       «Історія сіл Заставнівщини»