Спорт Василів заст

Спорт

У всі часи спорт відігравав значну роль в житті людини. Але в ІІ пол.19 та на початку 20 століття, після подій становлення «Руської бесіди», роль просвітництва стала вагомішою. Тим більше , що у Василеві в 70-80 роках 19 століття почала діяти школа, і саме із школи спортивні паростки, якщо так можна мовити, «пішли» у загал.

В школі, за спогадами старожилів, Літовського Миколи Михайловича 1914р.н., Градового Івана 1880р.н. , вони грали в рухливі ігри разом зі своїми ровесниками та хлопці-підлітки на шкільному подвір’ї разом з учителем «грали пилки». Великою радістю був подарований учителем м’яч, котрий пошив сам учитель .

У 30 роки 20 століття роль спорту займає в молодіжному товаристві пріоритетний напрямок

Державна політика румунської адміністрації ставила завдання підготувати українську молодь (хлопців) до служби у війську. Тому 2-3 рази на тиждень відбувалися збори хлопців, яких по 2 години муштрували в строєному вишколі так званому «Примілітаре». Одночасно діяла просвітницька організаційна ланка «Орля», що входила в юнацьку організацію «Січ», котрою керував Семенюк Михайло Васильович. В цю групу входили національно-свідомі хлопці: Гніданик Д, Бурик М, Тацюк М, Палагнич І, Гривул Д, Бузинський М, Літовський Д, Кирилюк В, що складали ядро спортивного товариства. Активно з ними працював вчитель, член ОУН, Звізда Дмитро.

Ці юнаки організовували молодь( не лише до призовного віку), де проводили спортивні змагання з бігу, марширування, подолання перешкод, стрибки та лазіння по скалах ( підйом).

Особливими і видовищними були футбольні змагання між хлопцями з різних кутків села. Змагання проводились на толоці біля річки Дністер. Назва, яку ці змагання тоді носили, звучала «Недільна пилка». Після служби Божої в неділю на сільську толоку сходились поважні жителі села, чоловіки середнього віку, молоді хлопці. М’яч для гри шили самі,набивали вовною і обшивали шкірою.

Під час війни спортивне життя в селі на деякий час завмерло, а з приходом радянської влади в воно селі активізувалося .

Починає свою роботу школа, сільський клуб. В школі спортивна робота охоплює дітей не лише шкільного віку, а й юних жителів села. Вчителі організовують спортивні гуртки молоді і в сільському клубі.

Великим авторитетом користуються сільські спартакіади, в яких беруть участь всі підрозділи колгоспу: бригади, ланки, і, звичайно, молодь шкільного та юнацького віку. Змагання проводились по напрямах: біг, стрибки, біг з перешкодами, віджимання, присідання з вантажем і футболу.

У 60-70 роках до василівської збірної футбольної команди входили: Літовський В, Дудчак І, Ганзюк Г, Курчак Я, Літовський М, Пицула М, Літовський І, Літовський В, Літовський В та інші. В районних чемпіонатах по футболу вони не раз займали призові місця.

Естафету від старшого покоління перейняла молодь 80 років: Королик М, Маник В, Королик М, Довбня М, Гривул І, Маркевич М, котрі також були призерами районних змагань.

Сучасний стан розвитку спорту в селі базується на спортивній роботі, пов’язаній з тренуваннями на сільському стадіоні. Сільський стадіон – центр спортивного життя. Тут тренуються доросла , юнацька та дитяча футбольні команди. Сільську дитячу команду тренував Ганзюк Г. , який жив футболом, вкладав душу в підготовку юних футболістів.

На стадіоні проводяться змагання з футболу на кубок воїнів-афганців,жителів села Василів імені Т.Бабича – М. Довбні.

На стадіоні проводяться змагання з легкої атлетики, різноманітні конкурси, естафети. Там є футбольне поле, що відповідає всім вимогам і стандартам, волейбольна площадка, трибуна, побудована у формі літака, що символізує злет до перемоги.

Стадіон, його життя і благоустрій – це старання сільського голови Гаркота М. В., його однодумців та спортсменів.

Сучасна футбольна команда села Василів продовжує традиції своїх попередників. В ній грають: Гаркот В, Гаркот М, Слободян О, Маліщук М, Осадчук М, Коршівський В, Скрипніцький Д, Гривул І та інші.