Освіта Васловівці

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ОСВІТИ СЕЛА ВАСЛОВІВЦІ

З історії розвитку шкільництва на Буковині відомо, що тільки у 1849 році після від”єднання Буковини від Галичини народна освіта отримала новий позитивний поштовх, наслідком якого стало створення православних вчительських препаранд, де готувались майбутні вчительські кадри Велика заслуга в її створенні належить владиці Євгену Гакману (1793-1873 р.р.), який був родом з села Васловівці. Всі школи утримувались за рахунок відсотків, які приносили їм видані облігації. Частину шкіл утримував релігійний фонд і деякі місцеві громади. В період з 1843 по 1869 рік кількість народних шкіл збільшилась з 25 до 154, в яких викладали 184 вчителі.

 

^{Учні Васловівської школи довоєнного періоду}

Стосовно освіти тодішніх вчителів, то вона видозмінювалась паралельно з реорганізацією шкіл. Так в 1838 році засновано шестимісячні курси для     кандидатів на вчительські посади. Після цих курсів вони здавали іспити     з певних дисциплін. В 1848 році ці курси розширились до 1 року. Навчали там німецької, румунської трохи руської (теперішня українська) мови, письма, математики, малювання, співів і методики виховання. Найкращих слухачів цих курсів направляли на стажування до Відня, Праги, Берліну де вони отримували професорські знання. У 1869 році прийнято новий шкільний закон. Основним положенням цього закону були:

• Виключний контроль над школами мали повітові і краєві шкільні ради;
• Восьмирічний шкільний обов’язок;
• Нормування доходів народного вчителя;
• Умови заснування приватних шкіл;
• Відносини церкви і школи.

Новий шкільний закон і, взагалі, тодішній розвиток подій навколо народної освіти, дали досить багато позитивного для подальшого розвитку освіти на Буковині. Зокрема освіта стала більш доступною для селянської і робітничої молоді. Ще одним підтвердженням того, що буковинська народна освіта набирала сил і її розвиток все нових вершин, було створення в 1870 році чоловічої і жіночої учительських семінарій. Дані семінарії повинні були готувати спеціалістів для буковинських шкіл. Майже кожний рік змінювалися умови навчання, предмети, термін навчання але без сумніву вони підвищували рівень тодішніх вчителів.

У 1866 році у селі Васловівці була відкрита перша школа   державного рівня. Це був одноповерховий, подовгуватий дерев’яний будинок. В ньому розміщувалось 5 класів, де навчання велося руською та німецькою мовами.

 

В той далекий час одним із перших вчителів був Василович Олександр, який задовго до початку Першої Світової війни виїхав в Канаду. Є згадка про Тарангула Констянтина, який був учителем у школі і одночасно громадським організатором. Працював у школі, відомий на той час письменник, Синюк Іван Миколайович (1866-1953), уродженець села Кам’янка Глибоцького району, який помер у 1953 р. Свої останні дні прожив у злиднях, забутий усіма. Похований у Садгорі.

 

 

 

^{Шкільні підручники повоєнного часу (експонати шкільного музею)}

 

 

В 1905 році дерев’яну школу було розібрано і на її місці побудовано нову двоповерхову цегляну школу, яка була розрахована на 5 класів.

Навчання проводилось на німецькій і українській  мовах. В   ті     роки   працювали   в   школі     згадуваний уже Синюк Іван Миколайович і Зотта Євгенія Михайлівна. Померла Євгенія Михайлівна у 1951 році у місті Чернівцях. Вчителька була виселена зі     свого власного будинку за велінням міської влади. Старші люди згадують різних учителів , які працювали після приходу румунів на Буковину.

Прізвища їх невідомі. В основному це були учителі з Румунії, які насаджували румунську мову. Директором школи на той час був українець Продан Іван, уродженець села Малий Кучурів.

 

 

 

Після приходу радянської влади почався новий етап розвитку школи, який був перерваний Другою Світовою війною. Після закінчення війни роботу школи було відновлено. З 1948 року директором школи був призначений Бобир Антон Григорович, який народився у 1923 році в м. Миргород Полтавської області. Працював директором школи до 1985 року.

У ці ж роки, або трохи пізніше, у школи Буковини були прислані учителі із Східної України. Зокрема, це учителька української мови і літератури   Коваленко Євдокія Григорівна, яка   вийшла заміж за вихідця із села, також учителя української мови і літератури і заступника директора школи по навчально-виховній роботі Глевка Юрія Васильовича (нині покійного). Працювали учителями сестри Віталія і Юлія   Куліковські, вихідці з Кіровоградщини, пізніше Шевчук Віталія Павлівна, вчителька біології та хімії, та Кітар Юлія Павлівна, вчителька молодших класів. Понад 30 років пропрацювали у школі, вихідці з Хмельниччини, Гаврилюк Ганна Антонівна та Шевчук Марія Олександрівна – старший вчитель, відмінник народної освіти. Багато років працювали в школі Яцюк Діна Іванівна, вчителька молодших класів та Шевчук Василь Іларіонович, вчитель історії. В 1960 – 70 роках в школі працювали Шаповал Валентина Григорівна, спочатку піонервожатою, а потім учителькою географії. В даний час працює на Донеччині, звідки вона родом. Кілька років у школі працювали учителями російської мови та літератури Юкеліс Єва Ісаківна та Геллер Світлана Юхимівна.

В 1970 – 80 роках працювали у школі заступниками директора школи Процюк Петро Михайлович, в даний час працює вчителем української мови і літератури у Заставнівській гімназії , та Черній Зоя Дмитрівна.

З 1983 по 1989 рр. директорами школи були Монастирський Євген Степанович та Москалюк Василь Юхимович. В цей же час учителькою української мови і літератури працювала Москалюк Галина Богданівна, подружжя Сандюків , Анатолій Степанович та Людмила Михайлівна. У 80-х роках учителем музики і співів працювала Федірчик Надія Миколаївна. Понад 25 років учителем біології та хімії працювала Стругар Ольга Іванівна, нині покійна.

У 1991 році при допомозі колгоспу ім. Ф.Дзержинського побудовано нову школу на 350 посадкових місць. Великі зусилля до цього приклав голова колгоспу Стругар Іван Олексійович. Активну участь у будівництві школи приймали голова сільської ради Монастирський Євген Степанович та директор школи Осадчук Валерій Сильвестрович, який працював на цій посаді з 1989 по 1998 рр. У 2006 році школа реорганізована із загальноосвітнього навчального закладу у навчально-виховний комплекс, при якому діють групи дошкільного виховання.