Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Варто зазначити, однак, що попри свою жадібну та агресивну натуру капітан Зотта був досить богомільним. За його кошти і при допомозі парафіян у 1794 р. у Веренчанці була збудована церква, що стоїть і понині. Про це свідчить напис над центральним входом: «Сія церковь Успенія Преподобної Богородиці создаєся іждівенієм капітана Зотти В. Х. 1794». Церква збудована з дерева у вигляді корабля. Стіни Божого храму прикрашені іконами ХVІІІ ст. у візантійському стилі, церковні книги написані старослов’янською мовою. Найдавнішою реліквією є Євангеліє, видане у Львові в ХVІІ ст. Церква відремонтована, покрита бляхою (раніше –дранкою), зовні оббита дошками, пофарбованими у зелений колір. Наприкінці ХХ ст. вона виявилася вже тісною і парафія при допомозі Свято-Успенської Почаївської лаври протягом 1998-2002 років збудувала нову Свято-Покровську церкву. Нова церква, зведена у формі хреста, має 5 куполів заввишки тридцять метрів. Поруч з храмом стоїть дзвіниця заввишки 25 м, на якій розміщені дев’ять воронезьких дзвонів, звучання яких досягає 15 км. Багато зусиль до будівництва Свято-Покровської церкви доклав Схіархімандрит Почаївської лаври отець Дмитрій, родом з Веренчанки (помер у 2004 р.). Освятили церкву у 2002 р. митрополит Онуфрій та архієпископ Августин.
На території старої Свято-Успенської це-ркви стоїть ряд кам’я-них хрестів. Є припущення, що окремі з них поставлені укра-їнськими козаками, але усні чи писемні підтвердження цього факту відсутнє.
Свято-Успенська церква – найдавніша архітектурна пам’ятка села
Серед пам’яток архітектури села слід назвати Свято -Успенську церкву, збудовану в 1794р, на кошти капітана Янка Зонти.
По обидві сторони церкви розбудовувалось село. Поряд з нею знаходиться цвинтар. Коли будували нову Покровську церкву (1999), то знайшли кістки померлих І перевозили на теперішній цвинтар. Церква збудована в зруб , зараз відремонтована і покрита бляхою (до цього драницею), знадвору оббита дощечкою і замальована в зелений колір.
Свято – Успенська церква.
Милості Божією І допомогою прихожан с.Веренчанка, і також великою допомогою капітана Зоти, ім’я якого вирізано на дощечці при вході у святий храм, старенька церква збудована у вигляді корабля. Поглянувши в Історію Священного Писання Старого Завіту, а він являється початком людства і спасіння людини, яке проходе через храм Божий і святості його існування. Старозавітня церква по Божому благословенню складається з трьох частин: притвору, середньої частини, алтаря. Православна церква, не відкидаючи історію Старого Завіту, а навпаки доповнюючи його, по словах Спасителя, який через пророка Мойсея дав вказівки, який повинен бути храм і Богослужіння в ньому на подобі Старозавітної церкви.
Православні храми будуються алтарем на схід, де сходе сонце. Господь Ісус Христос є для нас „ Схід”. Кожен храм присвячується Богові, носячи ім’я в пам’ять тієї чи Іншої священної події та угодника Божого, наприклад Троїцький храм, Преображенський, Вознесеньський, Покровський та інші.
Храм Божий за своїм зовнішнім виглядом відрізняється від інших будівель. Здебільшого храм у своїй основі упорядковується у вигляді хреста. Це означає, що храм присвячено розп’ятому за нас на хресті Господу і що хрестом Господь Ісус Христос позбавив нас влади диявола. Часто храм будується у вигляді видовженого кщ)абля_, а це означає, що Церква подібна до корабля, за образом
Ноєвого Ковчегу, веде нас по морю життя до тихої пристані у Царстві Небесному. Іноді храм зводиться у вигляді круга, нагадуючи нам цим вічність Церкви Христової. Ще храм будують у вигляді восьмикутника, немов зірки , вказуючи, що церква, подібно зірки сяє у цьому світі.
Споруда храму, як правило, завершується вгорі куполом, який зображає собою небо, А купол закінчується вгорі главою, на який ставиться хрест на славу Церкви -Ісуса Христа, Подивившись у середину церкви, ми бачимо, що нас оточують святі ікони святих, В даний час в притворі і середній частині моляться люди, а в третій головній частині, Алтарі, служать Богом поставлені люди – священнослужителі, здійснюючи святі таїнства. Найголовніше у храмі – це святий престол, який знаходиться в алтарі, алтарь як середня частина загороджується іконостасом, який розділяється на п’ять рядів .
Наша старенька церква прикрашена іконами, які написані у 18 ст. Так само і книги написані старослов’янською мовою. В алтарі реліквією являється Євангеліє надруковане в Львові в середині 17 ст., ікони у Візантійському стилі.
Наповнюється церква святою благодаттю через молитву, яка возноситься старослов’янською мовою, якій більше тисячі років.
Собором владики назначається священник в кожний храм де служить до кінця своїх днів, як воїн Христа.
Храмовий день святкується 28 серпня в честь Успіня Божої Матері, Біля церкви є дзвіниця, дзвони якої сповіщають людей про початок чи кінець служби, огороджується храм огорожею, яка символізує духовну силу і оборону від злої сили,
На території Успенської церкви збудована, як молода – наречена Свято-Покровська церква пам”яті, якої вшановується 14 жовтня.
Будівництво церкви розпочалось в кінці 1998р. (закладено перший камінь на фундамент і поставлено дерев’яний хрест, який нині зберігається). Церква має форму хреста з п’ятьма куполами висотою тридцять метрів. В середині розділяється на три частини.
Вся церковна утвар , тобто (ікони , чаша, книги, хрести) куплені в 90 р. минулого ст. Поруч храму дзвіниця висотою 25 метрів з п’ятьма куполами, маючи на собі дев’ять Воронежських дзвонів, звучання яких досягає 15 км.
Ці дві святині, зведені в с. Веренчанки величні джерелом святістю для кожного із нас. Храм будувався з допомогою Свято – Успенської Почаївської лаври, в якій з тринадцяти років перебував наш сельчанин Схіархіамандрит отець Дмитрій ( помер у 2004 році), який усі зусилля покладав для будівництва цієї святині і на пожертви односельчан. У 2002 р, владика Митрополит Онуфрій і Архієпископ Августин освятили церкву, Настоятелем нині є отець отець Сергій.
На території села збудовано дві нових церкви:
– в 1995 році збудована Свято-Покровська церква УПЦ КП
– а біля старої архітектурної пам’ятки побудовано Свято-Покровськy церkву УПЦ.
Історія каплиць села
Каплиця – так називається особлива споруда, увінчана звичайним хрестом, в якому бути звершена божественна літургія. Каплиці будуються на кладовищах на окраїнах чи посеред села, на площадках, як для релігійних потреб, так і для церковних і людських подій. Першопочатково в старовинні часи каплиці будувалися над входом в підземні кладовища на пагорбах святих угодників божих. Також будувалися з церковно-громадських випадків життя. Свою основу походження вона бере з давніх часів Апостольної проповіді. В кожного народу називаються по різному: у греків 5 століття вони називалися доми молитв, у римлян – частина Божої землі, У нас на Русі починає своє існування каплиця з прийняттям християнства — і будувалися в різних містах і селах,
При царюванні царя Петра І був виданий устав заборони на будівництво каплиць, у зв’язку з тим, що протестанти захоплювали їх і звершували своє богослужіння. Але з часом на прохання християн указ був відмінений.
Подорожуючи Україною в різних регіонах можна побачити, що каплиці збудовані у вигляді маленької купольної церкви та звичайні дубові восьми конечні христи з приробленими місцями, підсвічниками для свічок,
У 70-ті роки XX століття закривалися переважно всі церкви, перетворювались на світські клуби, склади, а всі святині церковні розкрадались.
У сьогоденному житті с.Веренчанка знаходиться понад 12 каплиць. На Буковині каплиці мають архітектурну пам’ять ніби маленький храм.
Зайшовши в каплицю можна відразу зрозуміти в честь якого святого вона збудована (над дверима висить Ікона святого який її оберігає). Далі бачимо перед собою змурований пристол на якому ставлять Ікони, святі хрести, підсвічники де запалюють свічки, як жертву Богу. Зі східної сторони ставлять Ікони Спасителя і Божої Матері І різних святих угодників, Проходячи повз каплицю люди перехрестившись віддають свою шану Богу, Завжди біля каплиці читається святе Євангеліє (під час ходу похоронної процесії).
У неділю та великі свята люди відвідують церкву, а каплиця залишається на буденний час, щоб молитовний ланцюжок не переривався. Якщо ми з вами будемо завжди пам’ятати про наш храм, душу, совість, церковні споруди і ставитись до них з повагою, то Господь своєю благодаттю буде направляти нас на правильний шлях і вічне життя.
Десь у 1930 році у селі Веренчанка була побудована каплиця у старому цвинтарі. Б удували її 2 роки Шершиц Дмитро Григорович, Шершин Василь Григорович за рахунок однієї багатої та професіоналом по шиттю пані Коліснички. Ольга будувала цю каплицю, щоб люди мали б хоч якусь згадку про її чоловіка та про неї, щоб пам’ятали та згадували добрим словом, так як дітей в них не було.
Метою побудови було те, щоб похоронити себе і свого чоловіка у тій самій каплиці. Коли ця каплиця була вже збудована, то вона свого чоловіка там і поховала, а після смерті його вона тяжко захворіла і лежала деякий час у лікарні. Вона відчувала, що помирає і йде з лікарні в ту каплицю і лягає поряд із своїм померлим чоловіком. Лежала вона там декілька днів нічого неївши і непивши. Люди приходили до неї приносили їй їжу і воду, але вона відмовлялася від усього І весь час повторювала, що вона не гідна свого чоловіка і просила, щоб її не хоронили біля нього. Так вона там і померла біля нього.
Люди звичайно здійснили її передсмертне бажання і не поховали її біля чоловіка, а біля її власної каплиці.
Зараз люди приходять у каплицю моляться за сім’ю Колісників, приносять різні образи, квіти, доглядають слідкують про стан каплиці розповідають цю незвичайну історію своїм дітям, онукам, рідним, знайомим, друзям.
Господа, Всі народи!
Виличайти його всі люде!»
1939 р.
У старому цвинтарі була побудована значно менша каплиця на честь Кохана Григорія. її побудувала його дружина Кохан Катерина на згадку про свою сім’ю і на вічну пам’ять. Поховані Кохан Катерина і Григорій на старому цвинтарі біля своєї власної каплиці.
Каплиця Івана Хрестителя, яка була побудована в 1992 році у с.Веренчанка, на подвір’ї сім’ї Луцюка Дмитра. Плити завезені з Бабина. Фундамент мурував з плиток, господар. Стіни мурували два брати: Єремій Василь і Єремій Ярослав. Верх робили майстри з м’ясокомбінату під керівництвом” директора Волощука.
Каплиця названа на честь брата Івана. Який помер у 9 місяців.
Ікони куплені в церкві Васілія Великого і мучениці Василіси. В каплиці є такі образи: розп’яття Ісуса Христа з Матір Божою, Святий Онуфрій, голова Иоона Христителя, стопа Божої Матері, Георгій Побідоносець.
Каплиця збудована на місці вбивства односельчанина Чекановського Аркадія у 2002 році. Родичі вирішили увічнити його пам’ять. Знаходиться вона на північній стороні від школи: з центральної дороги. Освячували її на Успіння пресвятої Богородиці.
Каплиця одно купольна, чотирикутня, має огорожу. Біля неї стоїть пам’ятний хрест. В середині пристолики, підсвічники і безліч Ікон святим угодникам.
Пресвятая Богородице, спаси нас».
Такий молитовний епіграф знаходиться на одній із каплиць збудованій у 2002 році на подвір’ї сім’ї Закраєвських Василя Івановича та Віри Омелянівни. Чотирикупольна споруда, чотирикутної форми. Всередині містить багато образів, ікон головним серед яких є ікона Божої Матері.
Каплиця Святої Покрови побудована в 1992 році на подвір’ї Федорюк Марії Іванівни. Господиня розповідає, що ще з дитинства мріяла збудувати каплицю, В каплиці є 23 ікони, які куплені за власні кошти. Приносили ікони і сусіди. За каплицею доглядають і донині.
Однією з 12-ти каплиць села Веренчанка є каплиця «Успіня Божої Матері», яка знаходиться на території нового кладовища. У 1994 році закладено перший камінь на будівництво і освячений настоятелем Православної церкви с. Веренчанка отцем Іваном Мотрюком.
Прихожани церкви і працівники колгоспу «Роси Буковини» будували її. Довжина 3,5 метра, ширина 2,5 метра. Каплиця одно купольна, чотирикутна. У 1997 році на свято Богородиці була свячена. Каплиця нараховує багато ікон, має олтар, підсвічники. Існує і. до теперішнього часу.
Кажуть, що снам вірити не треба, бо сон – це щось «нечисте», яке йде від диявола. Сон іде від Бога. То скажіть, чому багатьом людям в снах являються Матір Божа, Ісус Христос, каплиці.
Каплиць в селі Веренчанка дуже багато, однією з них є каплиця Святого Власія, яка побудована зі сну Габаковським Тодором Васильовичем.
Приснилась вона йому такою, якою вона є зараз і на тому місці, де стоїть. Так Тодор Васильович зі своєю дружиною надумали збудувати каплицю. З коштами їм ніхто не допомагав, хіба що їхні діти. Будівництво почалося з кінця травня 1994 року до початку вересня цього ж року.
Сім’я Габаковських порадившись з священником дали назву каплиці ім’ям Святого Власія.
Як розповідає релігія, Власій – це святий, якого ніхто давно не згадує, про якого забув християнський люд.
Каплиця зараз оберігає людські поля та дорогу, яка веде від кар’єру до тупіка.
Хоч вона й знаходиться на окраїні села, в неї заходять молитися багато людей. Ім’я Власія ніколи не забудеться, бо каплиця буде ще ба гато років стояти з відкритими дверима і служити людям: для молитви.
Споруда однокупольна, чотирикутня.
Ці дві святині, зведені в с. Веренчанки величні джерелом святістю для кожного із нас. Храм будувався з допомогою Свято – Успенської Почаївської лаври, в якій з тринадцяти років перебував наш сельчанин Схіархіамандрит отець Дмитрій ( помер у 2004 році), який усі зусилля покладав для будівництва цієї святині і на пожертви односельчан. У 2002 р, владика Митрополит Онуфрій і Архієпископ Августин освятили церкву, Настоятелем нині є отець Сергій.