Духовність Вікно

На місці давньої мурованої церкви, збудованої в 1786 році, у 1824-1826 рр. се­ляни звели нову церкву на кошти місцевої баронеси Катерини де Зотта-Вільбург і князя Олександра Канта-кузина. З південного боку церкви була пивниця (склеп) з майстерно витесаними кам’яними хрестами, на яких висічені імена похованих. У ві­втарі частково зберігся іконостас, який створений 1826 року. У 1929-1931 рр. його реставрували після значних пошкоджень, яких він зазнав від обстрілу російської ар­тилерії, що нещадно била по палацу й церкві.

Наприкінці ХІХ ст. громадою села виношувалася думка про розширення існу­ючої церкви або будівництва замість неї нової, більшої за розмірами й пишнішої. У зв’язку з цим на будівництво храму, яке планувалося, надходили численні грошові й майнові пожертвування. Але до будівництва справа не дійшла через початок Першої світової війни. Невеличка й скромна, винятково красива церква Івана Богослова гар­моніює з навколишніми краєвидами. Разом із сусіднім парком і давнім палацом вона утворює цілісний ансамбль, який є важливим архітектурно-композиційним акцен­том й культурним осередком с. Вікно.

У квітні 1996 року на загальних зборах грома­да та віруючі села прийняли рішення про перехід від Московського патріархату в підпорядкування Української православної церкви Київського па­тріархату.

За матеріалами вчителя історії

Гнепа Миколи Івановича

За матеріалами книги Миколи Черешнюка

«Історія сіл Заставнівщини»