Освіта Вікно

Вікнянську школу було засновано 1858 року. 1870 року, в центрі села, за сприяння держави збудовано трикласну школу з маленькою вчи-тельською. До 1887 року керівництво здійснював Кебич, з 1887 по 1911 рік – уже семирічна школа була під керівництвом І. М. Бажанського, з 1911 по 1918 рік директорував В. Боровський. У 1918 році школа стала румунською і такою залишалася до 1940 року.

Вікнянські діти, хоч і не всі, мали можливість здобути початкову освіту. Українське населення не скорялося під гнітом Австрійської монархії. Селяни зберігали свою мову, звичаї й культуру. Велику роль у цьому відігравала діяльність письменника Івана Миколайовича Бажанського.

 

Тут він працював 24 роки. З його приходом настає новий період у шкільному й культурному розвитку села. Бажанський, всупереч священику-румунізатору Петрашку, докладає усіх зусиль, щоб виховати в довіреному йому селі свідомих українців. За його сприяння 1892 року в селі відкрито хату-читальню й відділення культурно-освітнього товариства «Руська бесіда», офіційною метою якого було, як зафіксовано у статуті, «піклування про українську мову і освіту». Про вікнянський хор линула слава по всій Заставнівщині. Сюди на святкування роковин Т. Шевченка, І. Котляревського, Ю. Федьковича та інших корифеїв української літератури запрошувалися письменники Осип Маковей, Євгенія Ярошинська, яка працювала у Брідку, та інші.

У 1896 році в с. Вікно було випадково знайдено багато старовинних польських монет. Місцезнаходження їх поки що невідоме.

У вересні 1911 р. Івана Бажанського переводять до Вашківців надучителем гімназії для дівчат. Все село зі сльозами на очах проводжало свого улюбленого вчителя. Бажанський залишив згуртований колектив на чолі з В. Боровським. У домашньому архіві дочки Бажанського Ольги Шевчукевич зберігалися листи й листівки, які батько отримував від вікнянців.

За кошти міс-цевого колгоспу в 1972 р. звели нову середню школу на 400 учнівських місць.

За матеріалами вчителя історії

Гнепа Миколи Івановича