Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Занедбаною була справа народної освіти. У 1786 році у Заставні була відкрита перша гро-мадська школа, де, крім німецької, вчи-ли переважно мол-давську мову. У 1844 році було відкрито українську початкову школу, до якої приймали хлопчиків, а з 1902 року – і дівчаток, здебільшого із заможних родин.
Українські школи закрили, так само як і культурно-освітні та громадські організації – «Руську бесіду», «Заставнівський Боян», «Жіночу громаду» та інші.
Закриття українських шкіл та їх румунізація спричинили влітку 1926 року селянсько-робітниче віче в Чернівцях, куди ізЗаставни поїздом поїхала велика делегація. Віче винесло резолюцію:
«Ми, представники українського робітництва та селянства від майже усіх сіл Буковини, а також від жінок і трудовоїінтелігенції та молоді вищих шкіл, найрішучіше протестуємо проти зрумунізування нашої школи румунською владою.Наслідки восьмирічної румунізаційної політики на полі шкільництва суть такі, що українська молодь у шкільнім віці лише дарматратить час і не виносить ніякої користі з чужої школи в чужій незрозумілій мові. Ми всі платники податку – майном і кров’ю – домагаємося:
– Привернення з початку наступного навчального року навчання всіх предметів в українській мові в школах Буковини.
У тих українських громадах, де за часів Австрії не було школи, домагаємося заведення українського шкільництва.
Усунення із шкіл усіх учителів, що не володіють українською мовою, і повернення до роботи всіх тих учителів, що їх раніше викинуто із шкіл або перенесено на румунську територію».
Проте варто зазначити, що навіть такі багатолюдні акції своєрідного протесту буковинців проти політики румунізації в галузі українського шкільництва виявилися марними. Румунська офіційна влада не тільки не зупинила цей згубний для українців процес, а навіть посилювала. (Піддубний Г. Буковина. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005).
У 70-80-х роках з’явилося немало новобудов: середня школда, школа-гімназія.
На початку ХХ століття на тому місці, де зараз знаходиться Заставнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, була толока, де молодь організовувала «данець» та під час Великодніх свят водила «Вербову дощечку». Це місце – подарунок жителям від місцевого пана Пасакаси на пам’ять про нього. У 1960 році на толоці розпочалося будівництво школи, а в 1962 році новобудова гостинно відчинила двері для юних заставнівчан. Ось так відкрилася восьмирічна трудова політехнічна школа на вулиці Леніна, нині Незалежності, 112/а. Уже тоді на території школи було облаштовано спортивний майданчик, розбито клумби, посаджено яблуневий сад. На той час усі восьмирічні школи мали таку назву, бо велику увагу приділяли трудовому навчанню. Навіть колгосп надавав приміщення майстерні для того, щоб учні освоювали основи робітничих професій. У нашій школі була велика майстерня, оснащена столярними верстатами. Це давало можливість учням після закінчення школи продовжувати навчання в ПТУ чи в середній школі або працювати й одночасно здобувати середню освіту у вечірній школі.
Першим директором школи був Губерман Ілля Григорович, з 1962 по 1963 рік школою керувала Кондратенко Євгенія Павлівна, а з 1963 по 1970 рік – Кононенко Василь Кузьмич.
У 1967 році школа стала восьмирічною. У цьому ж році у стіну школи була закладена капсула «Майбутньому поколінню», яка буде відкрита у 2017 році.
З 1970 по 1972 рік навчальний заклад працює під керівництвом Приймака Василя Миколайовича.
З 1972 року школа набуває статусу середньої і отримує назву Заставнівська середня школа №2.
З 1972 по 1973 рік директором школи працював Середенко Іван Митрофанович, з 1974 по 1975 рік – Мягченко Ніна Іванівна, з 1975 року по1988 рік – Особливець Галина Григорівна. У цей період при школі діяли вечірні класи. З 1988 по 1992 рік школою керував Тарасюк Георгій Іванович, з 1992 по 2002 рік – Косменко Петро Васильович.
У 1974 році відбувся перший випуск учнів 10 класу.
Навчання в школі проводилося у дві зміни, і тому виникла потреба у розширенні. У 1977 році школу було добудовано, споруджено новий спортзал і триповерхове праве крило, в якому розмістилися бібліотека, їдальня, майстерня для дівчаток, навчальні приміщення. Школа поповнилася учнями та вчителями із Заставнівської середньої школи № 1.
У 1999 році на базі школи відкривається ліцей з поглибленим вивченням предметів фізико-математичного циклу, який діяв до 2004року. У ліцейних класах навчалися обдаровані діти м.Заставни та сіл району.
З 2002 року школу реорганізовано у Заставнівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, директором якої став Зварич Ілля Іванович. З 2002 по 2010 рік школою керувала Дробчак Людмила Євгенівна, а з 2011 року – Козарійчук Олександр Захарович, з 2013 р. – Бачинська Надія Анатоліївна.
За весь період атестати про закінчення Заставнівської середньої та загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. одержали 1603 учні, з них – 175 нагороджені золотими та срібними медалями.
Нині у школі в 20 класах навчається 406 учнів, працює 39 учителів.
За матеріалами вчителів історії
Ганича Дмитра Васильовича
Орлик Марії Михайлівни
За матеріалами книги Миколи Черешнюка
«Історія сіл Заставнівщини»