Історія
Ясени – одне із мальовничіших сіл нашого буковинського краю. Нинішню назву Ясени отримало 7 вересня 1946 року. Село славиться своєю неповторною красою, фруктовими садами. І прекрасне юно у будь-яку пору року. Навесні полонить буйним біло-рожевим пишноцвіттям садів і їх п’янким ароматом та щебетом пташок. Влітку зачаровує шовковистими росяними травами, білоокими ромашками та пахучими суничними полянами і чистою кришталевою водицею. А чи можна зостатись байдужими до золотої краси осені, коли кожне дерево, кожен кущик манить своєю неповторністю, а сади так щедро обдаровують червонобокими яблуками, медовими грушами, рясними солодкими сливами, в синьому бездонному небі ведуть свій сумний танок, прощаючись із рідним селом, лелеки! Милує око і неповторна краса білосніжної зими, коли столітні смерічки та ялини одягають пухнасті шати, а все село турботливо вкутане зимовою ковдрою.
Село розташоване на горбистій місцевості між селами Костинці, Бобівці, Драчинці та Слобода. Назва нашого села, – поетична «Ясени», мабуть тому, що багато росте дерев – ясенів. Назва нам згадує пісню:
«Ясени, ясени… Бачу вас за селом край дороги.»
Дмитро Гнатюк
Колись воно називалось Кабино – відомості 1648 року. Ця назва має три версії:
* В нашому селі жив багач Каба, від його імені походить назва села.
* Територія нашого села була покрита лісами, переважно буками.
* А букові ліси мають насіння, яке дуже полюбляють дикі кабани.
7 вересня 1946 року село було перейминовано на село Ясени, Територія нашого села поділена на цілий ряд кутів: Багна,
Толока, Лукова, Ординація, Романки, Осередок, Бересті. Дуже цікаві історії походження цих географічних назв ми почули з уст жителів села,що передавалися з покоління в покоління та писемною згадкою Ю.О.Карпенка.
З історією села пов’язана легенда, яка поясняє назву села.
ЯСЕНИ (Кабина.) нова назва, введена 7 вересня замість Кабен. Кабин (Кабино); Кабина; у Кабині; Кабинський. Уживається й нова назва, але у формі, що плив більш поширеного старого імені: Ясено, Ясино. Згадується з XVII ст.: Кєбештии—1610р., Кобешти — 1652p., Kabestie (1785), Кабещи (1785) .Форма Кабешти була австрійська і румунська оформлена іменем села. Буковина наводить укр. назву цього села Kabiwci, що виникла слов’янська паралель до давнішого романського Кабешти. Назва має ще одну пару різномовних словотворчих варіантів: укр. КаЬуп ( 1900), Кабинь ( 1909-1914)рум. СаЬепі ( 1887—4905). У цій парі давнішим варіант, який взятий від імені притоки Глинниці, що протікає територією села і згадується в двох текстах 1762 р. (Кабиний?) та Cabin . Поблизу села згадується й поляна Кабенул у румунському оригіналі 1735 р. ; назва її, імовірно, теж залежить від згаданого потоку. Таким чином, варіант назви села Кабин має гідронімічне походження. Однак найстарішу назву села Кабешти з імені потоку вмвести не можна. Тому імовірним є припущення, що назва села Кабешти та потоку Кабин є незалежне одне від одного утвореннями від особового імені Каба. Назву поселення від цього імені було утворено на офіційний лад» за румунськими зразками, а потік почав іменуватися місцевими мешканцями, зрозуміло, по-місцевому, по-українськи. Назви невеликих потоків за іменами власників на Буковині. Ім’я потоку пізніше стало використовуватися як український варіант назви села. Антропонім села Каба відомий у буковинських пам’ятках. Так, диякон Каба брав участь у межуванні Стерча в 1761 році. Відзначимо ще, що в 1762 р. одним із власників Кабина названий Штефан Кабак, прізвище якого пов’язане з іменем Каба.
Основну частину населення становили селяни – українці. Основним заняття жителів села залишилося сільське господарство. Перші поселення були зафіксовані на куті «Селище», де у XVII ст. і була побудована перша архітектурна пам’ятка – церква.
Після утворення в Центральній Європі Австрійської імперії, наше село потрапило під владу Австро-Угорщини. Село жило, так як і всі люди Буковини. Визначною подією села була побудована – друга архітектурна пам’ятка школа в 1891 році.
В період Першої світової війни Буковина була ареною бойових дій. До австрійської армії було мобілізовано багато жителів села.
Ще однією трагічною сторінкою села стала Друга світова війна. Був і голод, і холод, репресії, колективізація. Багато односельчан були учасниками воєнних дій, захищали свій край від окупантів: М.А. Прозоровський, Т. В. Божуряк , Т.В. Ясенівський, В.А. Данилюк, які за загинуги та були нагороджені медалями. Багато односельчан не повернулися з війни, їх імена занесені до «Книги Пам’яті України».
У 1944-1963рр. село входила до складу Вашківецького району, а з 1963 року – до Сторожинецького . Після війни в селі вже було відкрито три початкові школи.
Сьогодні Ясени – це село, що потопає у зелені лісових лугів, садів та полів. Лісовими стежками поміж дерев бігають косулі, зайці, кабани, лисиці. Після теплого літнього дощу пахне живиця, ожина, малина, дзюрчать струмки. Навесні буйно цвітуть сади, в яких ростуть яблуні, груші, вишні, черешні, сливи. З кожним днем село все розквітає . У 2007 році було організовано громадою та ТОВ «Костинці газ» і зі спільними зусиллями здійснено газифікацю села, відновлено вуличне світло, з’являються нові житлові будинки. На території села працюють приватні підприємства, фермерські господарства, магазини. У селі Ясени, у 322 дворах, за переписом проживає 701 чоловік.
Перегортаючи трагічні та героїчні сторінки історії села мимоволі проводимо паралель між минулим і сучасним. І звичайно, головними героями цих подій є – люди. Саме вони в трудові будні та святкові дні творили цю історію – прекрасну історію нашого село Ясени.
Кут Ординація
Лукова
Куди не кинь оком – простяглися луки. Невидно жодного деревця. Особливо красиво тут навесні і влітку, коли зацвітають трави і квіти. Ненамилуватися чудовою красою, різноманітних квітів: ромашки, волошки, сокирки, чебрецю. Дана місцевість нашого села називається Луковою.
Бересті
Давно це було… Ріс ліс, в якому в основному росли берези і берест. Ліс вирубали, більшість кущів бересту вирубали. На цьому місці поселилися. Ті кущі бересту, що залишилися почали розсаджувати. Знову появився берестовий гай. Це місце в селі дістало назву Берест