Перша згадка про село Іжівці доходить до нас з далекого 1428 року , село на той час називалося Южинці . Наше село особливе поміж усіх сіл Долини Річок , адже село належить до категорії сіл –поселенців (разеш).
В 1428 році Олександр Добрий подарував село Южинці молдавському пану Миколаю Кристю та його дружині Марії , які і оселилися на території сучасних Іжівців.
Згодом до них приєдналися їхні родичі з Молдови та Румунії – це були дуже впливові на той час сім`ї поміщиків : Реус , Рипта. Рошка. Вони і створили першу комуну , яка складалася з 700 чоловік станом на 1500р., під назвою «Ватра Вече», що в перекладі з румунської мови означає – « давній вогник ».
Генеральний план (село Їжівці без хутору Урсоя)
Генеральний план хутір Урсоя
Перше поселення було розташоване на території сучасного центру села , потрапити до якого можна було з сусіднього села Чудей .Основною прикрасою тогочасних Іжівців була центральна дорога , яку прикрашали старовинні дерева: клени. дуби. берези . Межі села не були відмежовані і тому часто велися переговори між сусідніми селами щодо розподілу території Іжівців.
В 1723 році село було відмежовано від сусідніх сіл Чудей, Петрівці, Буденець, Красноїльськ та поділено на кути , які на той час становили третину сучасної заселеної території .
В 1500 році була побудована перша церква села ,яка знаходилася на пагорбі по праву сторону річки Сіретель . Одразу після побудови церкви цей кут назвали Замка від слов`янського слова (замок) – велика споруда . Так ця назва збереглася і по сьогодні . Нажаль, доля першої церкви була трагічною , бо в 1533 році церква була зруйнована турками . Існує легенда , яка розкриває страшні події минулих століть , жителі села Южинці побудували перший храм Божий на найвищому пагорбі села в надії на порятунок в ньому від турецьких загарбників . Довгий час люди переховувалися у храмі під час нападів ,але одного разу турки все ж таки вирішили піднятися на високий пагорб ,щоб пограбувати церкву. Багато людей було вбито в той страшний день,стіни храму були облиті кров`ю, священик був страчений привселюдно. Після цього випадку церкву закрили і ніхто не наважувався більше наближатися до неї ,бо кожна родина переживала важку втрату близьких .Через півроку після трагедії церква згоріла , якась невідома сила спопелила її до тла . Переповідають ,що під час дощу грім вдарив по ній так сильно,що село застогнало , а через деякий час люди побачили палаючу церкву . Згодом на місці колишньої церкви встановили великий хрест як пам`ять про загиблих людей. Згодом громада села вирішила побудувати нову церкву в центрі села, де вона була і побудована . Від колишньої церкви на пагорбі Замка залишилася лише назва кута.
Один з найбільших кутів села , який так сильно розрісся , що отримав назву хутора , став хутір Урсоя . Виник він значно пізніше села ,через непрохідні ліси та болотяні хащі. Назву хутір отримав через багате природне середовище, та різноманіття диких тварин , серед яких переважали ведмеді. Слово «ursul» з латинської мови перекладається як ведмідь . Легенди розказують, що була сила – силенна ведмедів на хуторі і люди , навіть, викликали допомогу з інших сіл для того, щоб справитись з ними . Ведмеді знищували врожаї , руйнували хати перших поселенців хутора.Через ці обставини хутір і отримав назву Урсоя. Згодом він так сильно збільшився, що в 1938 році влада була вимушена побудувати школу І-ІІ ступенів.
Хутір розташований за 7 кілометрів від центру села і налічує третину населення села Іжівців.
Документально збереглися назви і інших кутів села . В 1775 році були заселені та названі усі кути села : Бахна -Бахніца, Верхній та Нижній кути, Гарна Долина , Уроя, Замка, кут Межи сіл Попівська Долина .
В 1939 році село було розподілено на 12 частин : Центральна дорога , Верхній кут, Нижній кут, Центр, Фрашніш , Пирлітура ,Уросоя, Дялул Вашкулуй, Мікуліч,Обчина, Лаз, Замка. В селі нараховується 17 вулиць, з протяжністю 51,7 кілометри.
Кожний кут села має свою дивовижну історію-легенду, яку переповідають нам наші бабусі та дідусі. З великим захопленням слухають діти цікаві події минулих століть, а на другий день у школі кожен розповідає свою історію.
Сьогодні Іжівці посідає одне з перших місць у Чернівецькій області. В минулому році воно виграло тендер на конкурс «Краще село Буковини ». Призовий фонд якого складав 44,000 гривень, а на отримані кошти було освітлено центральну вулицю села.
Сучасні мешканці Іжівців , як і 500 років тому назад старанно пораються біля своїх осель, вправно господарюють на своєму клаптику землі , мирно співіснують в різних релігійних конфесіях, є гідними синами своїх пращурів-южинців.
Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
