Традиції Череш стор

Традиції

 

Весілля.
Для збереження народних традицій на весіллі молода і молодий одягали національний одяг. Він зберігався протягом життя, як символ сімейного щастя. Коли людина помирала, то обов’язково одягали в національне вбрання.
1950 – 1960 роки

2011 Рік

Христини

Кожна новонароджена дитина  хрестилася протягом одного чи двох місяців.  Хрещення дитини було святом для батьків і кумів. Хрещенні батьки готували  крижму: свічка, навкруг, якої мала бути зелена мирта   і дар для дитинки: постільна білизна, пелюшки, новий матеріал, скатертина (хто на що був багатий). Куми повинні були часто провідувати хрещеного  – змалку  до повноліття , допомагали батькам   у вихованні, у навчанні дитини, потім у сімейному житті.

 

Одяг
Жінки носили білу сорочку і чорну національну горбатку. Чоловіки носили білу сорочку з широким ковніром. Дівчата ходили з заплетеними довгими косами. Якщо надворі було холодно або дуже пекло сонце, тільки тоді дівчата одягали хустку. До міста сільські люди вдягали модний на той час одяг.

2000-2011роки   Національне вбрання, особливо для жінок, стало більш яскравим, кольоровим, модним для проведення національних свят, виступу на сценах, зберігаючи  елементи давньої національної традиції. Сучасні жінки є справжніми майстринями народної вишивки, ткацтва. Ця традиція передається молодому поколінню

 

 

Найпопулярнішими церковними святами були і залишаються Зелена Неділя
Храм (свято церкви і села)

Різдво Христове

Найбільш колоритно у Череші святкують Водохрещення. Загалом ця непересічна подія відбувається на місцевій водоймі, куди сходяться не тільки  одягнені у національний одяг сельчани, але й за давнім звичаєм колони мирян, яких очолює священик. З хоругвами супроводжують вершники на барвисто заквітчаних конях.

 

Пасха
«Пасха – це найвеличніше релігійне свято.» Раніше люди були більш віруючими , постили весь піст. По п’ятницям віруючі тримали «чорний піст», тобто нічого не їли. В великодню суботу ґазди розкладали на городах вогні, тому що існує таке повір’я :«Пасха приходить тільки туди, де чисто». Ідучи до церкви, з повними кошиками, з чистими душами, спостерігаєш за неймовірною красою сільського життя, людської радості.
Важливим ритуалом християн було причастя. Святим обов’язком кожної людини було в церкві попросити пробачення вголос у всіх присутніх.
У четвер жінки прибирали хату, перебиралися в чисте вбрання , разом з діточками писали писанки. Використовували тільки натуральні барвники (луза цибулі, оріхова кора,тощо).

 

Батьки   накривають стіл свяченим, за  старою традицією,  читається молитва  і їдять. Малі  і дорослі,  ідуть до  церкви, щоб  дзвонити  у церковні дзвони. Старі люди  казали: « Потягнеш  дзвін  – будеш здоровим цілий рік.»  Сучасна молодь села дотримується цього звичаю.

 

Святий вечір
Святий вечір в Череші був і залишається традиційним. З самого ранку повністю прибрана домівка, родина чекала на прихід священика, який ходив з хати до хати, благословляючи святу вечерю. Всі члени сім’ ї хрестилися перед іконою Різдва Христового. На столі під чистою білою скатертиною, застелений тонкий шар сіна, одна за одною пісна страва викладалися на стіл. Але обов’язковими стравами свята були кутя і голубці з кукурудзяної крупи.
Із сходом першої зірки, вся велика родина сідала за стіл, запалювали свічки, помолившись, куштували святу вечерю.
Святий вечір був настільки родинним, душевним святом , що колядувати всі ходили на Різдво. Хлопці і дівчата збиралися гуртами і ходили колядувати від хати до хати. Колядували під вікнами, а якщо запрошували то й в хаті. Господарі радісно зустрічали колядників, обдаровуючи їх хто чим: грішми, печеними солодощами, цукерками, кільцями ковбаси, салом тощо. Парубки маланкували. Маланка супроводжувалася голосними стріляннями батогів, костюми обшиті дзвіночками. Ці звичаї і обряди шануються і продовжуються по сьогоднішній день .