Home / Сторожинецький район / Тисовець / Видатні особистості Тисовець

Видатні особистості Тисовець

особистості

Серед відомих уродженців села – поетеса Анна Дущак, чиї твори знають в Україні та за рубежем.
Among the famous natives of the village is a poetess Anna Duschak, whose works are known in Ukraine and abroad.

Життєвий подвиг і творчість А.К. Дущак

Виконала: учениця 9-Б класу
Тисовецької ЗОШ І-ІІ ступенів
Мельник Аліна Іванівна
Керівник: вчителька українознавства
Цуркан Наталія Георгіївна
село Тисовець Сторожинецький район
Чернівецька область

Кожному з нас доводиться пройти життєвий шлях, вибраний Всевишнім. Дорогу цю ми пробиваємо самі. Не раз здається, що дехто йде лише по м’якій траві , а інші власними руками мусять відкидати кожний камінь з-під своїх ніг. Але, по суті, важливо не те, що лежить під ногами нашими, а як ми до цього ставимося. Чи матимемо наполегливість іти вперед, чи сядемо край дороги жаліючись, що змучені.
В Анни Дущак терен нелегкий . Упродовж 50 років вона не один раз стояла перед великою скелею, яку треба було подолати. І хоч їй було нелегко , вона не втрачала надії, і з Божою допомогою оминала сніги песимізму та льоди цинізму.Господь благословив Анну бути у Слові. У чистій , як сльоза, у високій, як небо, у неперебутній , як добро, Поезії.
Так живу, я як умію,-
І згораю, і зорію,
Мудре бачу у простому,
А велике у малому.
Поле бачу у травиці,
Синє море у краплинці,
В тихім смуткові – страждання,
В маминій сльозі – ридання

Ці слова Анни Дущак стануть епіграфом моєї розповіді про цю талановиту, мужню людину.
Село Тисовець , що на Сторожинечинні, – рідне село Анни Дущак – української поетеси, людини надзвичайної долі, великої волі до життя і високої незрадливої любові до усіх нас, до людей.
Народилася Анна Кирилівна 15 жовтня 1959 року в селянській родині. Її батьки зранку до ночі важкою фізичною працею заробляли на прожиття. А Анна поралася по господарству, пасла худобу, ходила до школи. У школі любила уроки літератури, багато читала, захоплювалася народними піснями, добре вчилася,
мріяла здобути вищу освіту.
В дитинстві Анна дуже мріяла подорожувати. Коли попри її хату проїзджали поїзди , вона проводжала їх довгим-довгим поглядом. Дівчина мріяла відвідати чужі країни, пізнати різні куль- тури, звичаї, зустріти цікавих людей…
Зима 1976 року нічим не відрізнялася від інших буковинських зим: вона замітала снігами стежки, принесла різдвяну коляду…, але Анні вона радикально змінила життя. Несподівано до дівчини підкралася тяжка хвороба. А їй тоді було лише 16.
Діагноз медиків, а від так і все лікування виявилося помилковим, що і призвело до повної нерухомості суглобів. З того часу дівчина прикута до ліжка. Її світ поділений на дві частини: той, що обмежений чотирма стінами, і той , що за вікном. На перекір жахливим болям , відвертому цинізму лікарів, які пророкували Анні швидку смерть, важкій матеріальній скруті вона продовжувала вірити в Добро, радіти кожній прожитій днині. Мужня дівчина не піддавалася важкій хворобі, в її знеболеній душі народжувалася поезія добра, ніжна, сповнена печалі і любові.
Анна – була незвичайною людиною… Вона випромінювала стільки тепла і світла, що здавалося, це не людина, а ангел у плоті. Під час розмови з нею всі забували про її важку хворобу. Незвична сила волі, терпимість , смирення, які були у Анни зробили своє: У 1990 році у Чернівцях відбувся перший творчий вечір Анни Дущак. Письменники, поети , композитори і актори присвятили молодій поетесі свої твори. За зібрані на благодійному концерті кошти було видано першу збірку її поезії «Дивоквіт любові» (1992 рік).

Після виходу першої збірки поетеси резонанс був широкий і справедливий. Вірші поетеси з надзвичайно складною особистою
долею зазвучали не тільки в Україні, а й у далекій Америці, Канаді, Австралії. Її поезія перекладена англійською та італійською мовами. Близько 30 її віршів покладено на музику, і ці пісні виконуються на різних фестивалях.
У 1994 році вийшла друга поетична збірка поетеси « Спитай себе»


У 1998 році виходить третя збірка «Понад вечірнім Дереглуєм», названа на честь річки яка протікає рідним селом.

Відгуки на творчість нашої поетеси надходять з усіх куточків
нашої планети :
«Дорога Ганусю! Щиро вдячний Вам за чудову поезію яка
випливає прямо з глибини Вашої шляхетної, ніжної чутливої
душі. Ви маєте богом даний талант і не марнуєте його…»
Щиро Ваш О.Воронин США
07.08.1997р.
«Дорога Анно, на останні імпрезі, що відбулася спільно з Сою-
зом Українок, говорили про тебе та читали твої вірші. Всі були дуже захоплені. На мою думку стиль віршів нагадує вірші
Лесі Українки. Твої вірші- мені натхнення і наука, як слід думати
і жити …
Хай тобі Господь Бог дарує наснаги у твоїй праці, яка прино-
сить так багато доброго у душі всіх , хто має щастя читати твої вірші.
Між ними знаходжусь і я. Дякую, дякую,дякую!
Щиро твоя Наталя Вандерлос. Сідней.
Австралія. 29.10.1993р.
«Шановна пані, Анна Дущак ! Прочитав я Ваші вірші, надруковані
у журналі « Нові дні» за квітень 1993 року. Мушу признатися, що я знавець поезії, про те, читаючи Ваші вірші, я так захопився,бо вони якійсь дуже промовисті, просто пролягають у саму душу. У них ви чудово змалювали українську природу, за якою я так дуже
тужу.
Бажаю Вам ще більшого успіху у Вашій нелегкій праці для добра нашого, віками знедоленого, народу. Щасти Вам , Боже!
З належною пошаною А. Лясковський
Онтаріо. Канада. 28.04.1993р.
Воїстину дружба не знає кордонів, як би не намуляла ця фраза слух. Саме почуття великої справжньої дружби вже вкотре спонукає американку Ксенію Гапій шукати засобів для подорожі в Україну. Тут вона знайшла душу , співзвучну своїй.
Тут має острівець істинної товариської любові. Анна Дущак.
Вона покликала колись своїми віршами далеку Ксеню до роз-
мови через листування. А від так були зустрічі…
«…В житті людина часто має різних знайомих , але, щоб знати правдивого приятеля від серця – це дійсно багатство.
Бажаю Вам – і молю Бога, щоб кожний в житті мав бодай одного приятеля, такого, якою мені є Анна Дущак.»
Ксеня Гапій . США.


Четверта збірочка Анни Дущак « Любов я росами розтрушу» вийшла у 1999 році. Це дарунок долі авторці та нам читачам.

У муках любові народжена творчість будить у кожній людині любов і добро. Назва збірочки символічна. Мов росинка падає на наші спраглі душі.
УАнни Кирилівни було багато друзів і в Україні. Одним з них є композитор, поет-пісняр народний артист України Мар’ян
Гаденко. Творча дружба пов’язувала їх багато років. В їх спіль- ному доробку не одна пісня. У квітні 2001 року Мар’яном Гаден- ком був організований творчий вечір поетеси , який відбувся у
Чернівецькому драматичному театрі імені Ольги Кобилянської.
У серпні 2002 року в нашому селі відбувся творчий вечір
« Увінчені піснею». На цім святі були присутні старі і малі тисі-
вчани, поети, художники, журналісти, представники влади, видат-
ні і маловідомі співаки.
У 2003 році поетесу прийняли у члени Національної спілки письменників України.
У 2004 році Анна Дущак видала 5 збірку «Любові стиглий колос».

У 2007 році Анна отримала найвищу відзнаку Всеукраїнської премії « Жінка 111-го тисячоліття» за особисті успіхи в літературі.

У 2008 році нашій краянці присвоєно звання Заслуженого працівника культури України.
У 2009 році Анна Кирилівна – святкувала свій півстолітній ювілей і видала – 6 збірку «Золотий вальс».

та 7 збірку «А день у вічність відплива».

У ці дні до оселі поетеси поверталися незримі ручаї тої, дарованої світу, любові. У школах, бібліотеках, закладах культури збиралися численні шанувальники Анни Кирилівни, щоб висло- вити щире захоплення цією Людиною.
У день Святої Анни, члену Національної спілки письменників України Анні Кирилівні Дущак вручили престижну літературну-
мисьтецьку премію імені Сидора Воробкевича.
Премія імені Сидора Воробкевича- знакова. ЇЇ вручають у різних номінаціях- поетам, письменникам, митцям. Анна Дущак отрима-
ла її за неповторність і оригінальність поезій, більше ста з яких
покладено на музику.
Гортаючи сторінки збірочок Анни Кирилівни Дущак «Дивок-
віт любові», « Спитай себе», «Понад вечірнім Дереглуєм», «Любов я росами розтрушу», «Любові стиглий колос», «Золотий вальс» та «А день у вічність відплива…» натрапляємо на значну кількість поезій, у яких йдеться про долю поета, її поезію,її приз-
начення, роль у житті суспільства, кожного із нас.
Як пише письменниця Галина Тарасюк: «Поезія Анни Кири-
рилівни Дущак – це поезія не задля себе, задля нас з вами, задля світу, який починається для поетеси «там, за шибкою вікна», за
рідним селом Тисовець».
Я спробувала проаналізувати поетичний доробок однієї з
найяскравіших квіток у барвистому буковинському вінку сучас-
них поетів Анни Кирилівни Дущак, жительки нашого села.
На жаль , 17 лютого 2010 року перестало битися серце нашої
Анни. Ні, життя не зламало її. Вона полинула у Вічність зали-
шивши знеболене тіло. Тепер ми змушені сказати: «Прости за
те, що не знайшли часу для останніх відвідин, і прощавай!»
А коли спрагнете слова то відкрийте збірочки Анни Кирилівни. І нехай поетичне слово Анни підносить нас над проблемами сьогодення, закликає навіки полюбити свій край, землю, на якій стоїть батьківська хата, зорі, які заглядають. ночами у вікно, прагнути до того, щоб у нашому серці навіки поселилася любов і доброта, всепрощення і злагода з оточуючим світом.

Як важко б не було ,
та на землі
Своїм шляхом пройти
таки я мушу.
Як Прометей прикутий
до скелі,
Птахом на волю
Відпускаю душу!..

   
А.Дущак.

 

 

 

Кравчук Корній Тодорович народився 29 серпня 1914 року у селі Задубрівка Садгірського району у хліборобській родині. Зростав у оточенні чудової мальовничої природи, у звичних для сільських дітей турботах, завжди був допитливим і кмітливим. Після закінчення школи вступив до Чернівецького вчительського інституту, який закінчив з відзнакою.

Далі була багаторічна вчительська праця у школах сіл Тарашани, Молодія, Остриця, а з 1952року – у Тисовецькій школі, де тривалий час був директором.

Мав високий авторитет серед вихованців, колег, жителів села. Окрім рідної, досконало володів німецькою, румунською мовами, чудово грав на скрипці. Тривалий час керував сільським хором, про що є згадка у книзі «Історія міст і сіл України» 1969 року видання.

За період багаторічної праці зробив значний внесок у формуванні освітянської скарбниці Буковини.