Духовність Стара Жадова

На території нашого села побудована церква яку, за розповідями старожилів, було відкрито в 1804 році, а інші твердять, що в 1861 році. Називається вона Святомихайлівським храмом Божим. Це тому, що її освятили і вперше стали на богослужіння в день святкування Михайла.

Дерев’яна церква на кам’яному фундаменті, в основу композиції покладено схему трьохрубного храму. В плані має характерні для архаїчних будівель прямокутні жіночник та трішки широкий неф. Високі обшиті тесом стіни зрубів, великий виступ крутого даху, під яким приховані пірамідні верхи апсиди і жіночника, нагадують пізні зразки буковинських церков. Над дахом виступає завершення нефу – характерний для української дерев’яної архітектури. В інтер’єрі церкви панує високо розкритий простір. В жіночнику влаштовані хори. Ця церква представляє в дерев’яній архітектурі Буковини перехідний етап від простих безкупольних церков до більш важких купольних
Від початку і до сьогоднішніх днів вона була і є православною християнською церквою. Різні часи переживав народ. Та зуміли односельчани відстояти, щоб церква завжди працювала, бо ми знаємо, що багато церков закривали, розвалювали. Та Святий Михаїл міцно стояв на сторожі нашого храму. Першим священиком був Пімен, а потім Краба під час панування Австрії. При Румунії був Сідор Бежан. При Росії – Фотій.Добрим спомином відгукуються односельчани про час богослужінь батюшки Барана. І в даний час з 1985 року цю місію виконує отець Кирило Погоріловський.

За переказами на куті Майдан, багато віків тому існував чоловічий монастир із святим джерелом . Одного вечора один із монахів забув погасити свічку в монастирі, і як результат монастир згорів до тла. Згодом сільська громада на тому місці побудувала церкву, але діяла вона недовго, комуністична влада заборонила проводити службу в церкві, а наказала відкрити етнографічний музей . Населення обурено порозбирали всі ікони, іконостас вивезли, але й музей так і не змогли відкрити. І знову ж таки населення випрошувало у влади дозволу відкрити церкву, і поки цей дозвіл випрошувався населення помаленьку знову зносили ікони, рушники, хто що міг те й приносив. На сьогоднішній день церква функціонує , знаходиться в хорошому вигляді.

До Другої світової війни більшість населення Нової Жадови складали німці та поляки. Тоді обидва римо-католицьких костели були діючими. Але, за часи комуністів перетворилися у руїни. На тому місці де знаходиться костел була побудована церква-будинок, але цей зруйнували і на його місці у 1930 році побудували костел. Костел будували гуртом поляки і німці (католики). Побудував його граф Сікантин, який жив там, де тепер знаходиться санаторій «Поляна». У костелі були процесії та образи, лавиці, де люди сиділи і слухали хори, які там проводили люди на сповідь, а потім і до причастя. За свідченнями жителів села костел функціонував 2 роки. Потім влада його закрила,і дане приміщення було використано під склад місцевого колгоспу. Існує легенда , що під костелом закопані цінності графа Сікантина