Історія Комарівці стор

Історія

Село Комарівці – одне з мальовничих сіл Буковинського краю, яке розташоване в Сторожинецькому районі на правому березі річки Сірет на відстані 1км від головної дороги Чернівці-Вижниця та за 14 км від районного центру міста Сторожинець. Його загальна площа 2139,5 га. Вперше село згадувалося в історичних документах за 1610 рік. В середині цього зачарованого царства процвітає життя людей. У зелені садів видніються хати – старі і нові, великі і малі, чути дзвінкі дитячі голоси, сміх і плач. Саме тут наше коріння, звідси виходять наші стежки у світ.

Неважко здогадатися , що назва села пов’язана з назвою комах,адже де вода-там комарі. Існує дві легенди щодо походження назви села Комарівці. Перша з них така:
Давним-давно цими краями йшла молода дівчина, яка поверталася із заробітків і несла із собою зароблене. Ніч застала її в лісі, де вона змушена була й заночувати. Вилізла дівчина на дерево, прив’язалась міцно і заснула. Налетіли комарі, обсіли її і висмоктали з неї всю кров. Згодом дізнались про цю нещасливу історію кріпаки-втікачі й вирішили осісти в цих краях з надією на те, що їх тут не шукатимуть.
Інша легенда розповідає про пана, який їхав через село разом зі своїм наймитом. Вирішили вони заночувати в лісі, стали лаштуватися на нічліг. Слуга накрився одежиною, а пан не захотів. Настав ранок, прокинувся слуга, а пан немає. Що сталося? Заїли пана комарі. З того часу почали називати це місце Комарівцями.
Територіально село ділиться на 10 кутів: Панська вулиця, Чорний кут, Габер, Ферма, Центр, Бицків, Галишів, Мінтичова гора, Кала тура, Підлісом.
Кожна назва має за собою цікаві легенди та оповідання, але об’єднує всіх їх те, що живуть в них чудові трудящі люди, знані в краю майстри, великі життєлюби і патріоти свого села, своєї країни.
Сьогодні Комарівці – це село що потопає в зелені лісових масивів, лугів , садів та полів. Лісовими стежками поміж буками, ялинами і березами бігають косулі, вовки та лисиці, зайці, кабани. А який запах стоїть тут влітку! Після теплого літнього дощу пахне живиця,ожина з малиною, гріють свої «личка» навпроти щедрого сонця. Дзюрчать струмки доносячи свою пісню до неба.
Навесні буйним цвітом квітнуть сади ,в яких ростуть яблуні і груші, вишні і черешні, сливи і виноград. Стрімко несе свої води гірська річка Сірет, в якій з давніх-давен мешканці села ловили:карася,лина,марену,щук.

Перегортаючи трагічні та героїчні сторінки історії села мимоволі проводимо паралель між минулим і сучасним. І звичайно, головними героями цих подій є люди.
Саме вони в трудові будні та святкові дні творили цю історію – прекрасну історію нашого села , яку ми пропонуємо вам та з поклоном ЗАПРОШУЄМО на гостину в село на Підгір’ї – КОМАРІВЦІ.
Статистичні дані свідчать, що до 1919 року на території Комарівців було збудовано тільки 13 будинків.

Адміністративний будинок села

Першими мешканцями села, за згадками старожилів, були родини Няйків, Демедюків, Добрих(хутір Осталі), родини Крейтерів та Оксрудів (хутір Бицків), родина Диляну, Гаденків, Цяндиків (хутір Мінтичева гора).
З 1919 по 1945 кількість будинків збільшилася до 37домів. Соціально-економічні та політичні умови з 1945 по1960-ті роки не сприяли швидкій розбудові села, тому було збудовано лише 53 будинки. З 1961 по 1980 рік було споруджено ще 64 будівлі. З 1981-1990р.-70 будинків. А в період перебудови тенденція будівництва знижується. Нині Комарівці налічують близько 360 дворів. На фоні старих будівель сьогодні зводяться ошатні двоповерхові будинки, які майже не зберегли у собі традиційної української архітектури, а представляють зразки європейської.