Традиції Дібрівка

Традиції

Трійця

Мабудь у багатьох з нас ще свіжі враження від святкування Зеленої Неділі. Це торжество єдності природи, людини і вічної мудрості, які благословляють землю на її плодоносне майбуття. Найпоширинішими традиціями цього дня є прикрашання оселі зеленню. У християнських традиціях свято має назву Трійця. А згідно з народними тлумаченнями у цей день разом зустрічаються Природа, Людина і Космос.

За народною традицією дівчата в цей день починають плести віночки з барвінку та співають пісень. Плетучи віночок треба до кожної квітки звиртатися окремо, просити щоб оберігала кохання від дня до ночі, від ночі до дня… І так щоденно і щорічно, щоб кохання збереглося до останнього подиху життя. Адже промовляючи ці слова, треба торкатися віночком кожної частини свого тіла, проказуючи: щоб усе було любе, щоб усе було миле моєму коханому.

Весілля

Весілля на селі це радість… Аж на душі стає веселково. Бо ж нове життя починається! А весільний обряд – ціле дійство, традиції виплекані не одним поколінням наших предків. Адже ці обряди передавалися, збагачувалися від сім’ї  до сім’ї, від роду до роду, від покоління до покоління, утверджуючи все гарне і цінне, що заслуговує шани. За традицією яка є у Дібрівці, вважалося, що весілля можна відгуляти саме в осінній період, після закінчення сільськогосподарських робіт. До цієї події старалися готуватися заздалегідь. Окремі фрагменти вісілля у Дібрівці були продемонстровані на районному фольклорному фестивалі “Осінь весільна”, де брав участь фольклорний колектив “Дібрівчанка”, який організувала завідуюча клубом Орися Вікірюк.

До речі під назвою “Дібрівське весілля” учениці Дібрівської ЗОШ І-ІІ ступенів Ольга Савчук та Анна Савчук під керівництвом вчительки українознавства Т.Д. Савчук підготували дослідницьку роботу на науково-пракичну конференцію з українознавства і були відзначені та нагороджені грамотами.

Писанка – символ сонця, добра, життя

Щоб зустріти Великдень, наші діди-прадіди проходили фізичне та духовне очищення. До фізичного належав передвеликодній піст, а до духовного – осмислення людиною свого життя на землі, сповідь.

До Великодня всі в родині готувались заздалегідь: вдома прибиралося, чистилось, фарбувалось і тільки коли в оселі та на подвір’ї було охайно, дозволялось пекти паски та розфарбовувати яйця. Традиційно писанку можна було розписувати тільки тоді, коли людина пройшла через піст, сповідь та очистила оселю від бруду. До речі, писанки не можна робити в той час коли з кимось посварився або перебуваєш у гніві. Писанка це символ сонця, добра, життя, це таїна поєднання усього, що живе під Богом на небі і на землі. Вважається, що з допомогою писанки у цей день з’єднуються небо і земля, і все живе одержує такий настрій, який можна співставити хіба що з настроєм двох закоханих людей. Той, хто на Великдень затаїв зло, вже ніколи не позбудеться його…

За народним віруванням, писанку, яку ви отримали першу на Великдень, слід зберегти, оскільки вона має чарівну силу, оберігає від злого ока, може запобігти або й припинити пожежу.