Духовність Слобода-Комарівці

 Центром життя однієї парафії є церква, будинок призначений і резервований для Бога, де віруючі приходять, щоб поклониться йому і щоб принести їхні дари Богу. Тому почнемо нашу хроніку з історії церкви з Слобода – Комарівці. . На тому місці, де знаходиться зараз нова велика церква побудована в 1923/1925 роках, була маленька дерев’яна церква на ім’я Святого Миколи, яка згоріла в 1917 році, вона спалахнула від артилерійського снаряда австрійської артилерії. Тоді згоріли сільська школа і 17 будинків.

Ця церква була побудована в 1796 році. Побудував церкву боярин, який мав тут свої землі на ім’я Іоан Калмуцький. У 1887 році церква була відремонтована і добудована християнами. Вона мала 15 м. в довжину 6 1/2 ширина і 16 м. висота. Церква була хрестоподібної форми.
Церковна земля складало 75 соток.
Церква була добре забезпечена церковними румунськими книгами, деякі з них мали історичний характер. У 20 метрах на північ від церкви стояла дзвіниця, яка є і зараз. У дзвіниці були 3 красивих і великих дзвони. 2 великих дзвони били забрані австрійською армією в 1916р.,а третій, найменший, зберігся до сьогодні.

Так, як було написано, раніше ця церква згоріла до тла влітку 1917 році. Протягом 8 років парафія була без церкви, релігійна служба, тобто Свята Літургія, весь цей час велася в церкві в Новій Слободі.
Парафіяльний святий батько разом з християнином Епіфоніє Мальок, з пані Марією Крайкхер та служителями церкви узяли на себе ініціативу побудувати на старому місці нову церкву. Так була побудована нова велика церква, яку з часом освятили на Різдво Пресвятої Богородиці, яке святкується21( 8 за ст. ст.) вересня.. Це було велике свято, як для парафії так і для всієї області, на яке прийшли тисячі християн. Церква має довжину 16 м, ширину 10 м, висоту 20 м, маючи загальну площу в 120кв.м, виходячи з цього нова церква була на багато більш ніж стара.

Завдяки пані Марії Крайкхер та її сестрам, графа Лабауб та багатьох інших людей церква була добре укомплектована. Біля церкви знаходяться пам’ятники боярських сімей Васілько і Крайкхер – Іонаш, які прикрашають зовнішній вигляд церкви.

(Взято із книги «Парафіяльна хроніка», яку написав Протоієрей Штефан Штефанович в 1942 р.)