Традиції Аршиця

Невеличка група людей, далеко від джерел, в замкнутім колі свого середовища на Аршиці зберегла не тільки пісні, говір та релігію, але також давні традиції, які передавалися в усному мовленні з покоління в покоління.
Традиції поляків на Аршиці дуже цікаві і різноманітні:
Різдвяні Свята

Найбільше традиційних елементів збереглося в обрядах свята Різдва Христового. Важливим моментом цього свята є ходіння з палажнічкамі (ялинками). Дуже рано 24 грудня з’являються хлопці з палажнічкамі. Кожен з них маючи відповідну кількість ялинок, відвідує своїх рідних і близьких. Входячи до хати тримає перед собою ялинку і бажає господарям веселих свят. Якщо господині не подобається ялинка, яку при¬несли хлопці, то заносить її до стайні, а до хати приносить від¬повідну ялинку, яка подобається. Найважливішим моментом Різдвяних свят є свята вечеря. Ці¬лий день жінки вдома готуються до святкового столу. Вечеря має складатися з 12 страв. При одягненій палажнічці застеляється стіл білою скатеркою, під яку кладуть сіно. Сіно кладеться також під столом. На білу скатерку, на мілку тарілку кладеться гарний калач. До другої глибокої тарілки набирається зерно пшениці, до пшениці вкладаються гроші (монети), часник і цибулю. Коли роз¬починається вечеря, запалюються дві свічки. Легенда, яка стосу¬ється спеченого калача на святковий стіл означає: що якщо калач вдається гарний, високий, добре випечений – то означає, що рік буде урожайний, якщо пригорить – то буде сухо, а якщо не допе¬четься – то буде дощовий рік.
Коли зійде перша зірка, хтось з родини заносить розроблену пшеницю, калач і свічку до когось бідного або старшого в селі за поману. Потім ціла сім’я сідає за стіл і разом починає молитися. Вечеря розпочинається поділом оплатка з медом. Наступною стравою є пшениця з горіхами і маком, потім риба, гриби, сливки, горох і інші страви. На святий вечір печуться книші з маком. Ко¬ли господиня нарізає книш на вечерю, тоді окрайок з нього ста-ранно відкладає, не з’їдається його, а дається худобі поливши медом.
Рано на Різдво набирають з колодязя першу свіжу воду, нали¬вають до глибокої тарілки, а в тарілку вкладаються монети. Окрайок книша намащується медом, яким ритуально обличчя миє ціла родина. Після обряду вмивання той окрайок дається худобі. Вода означає чистість, свіжість, хліб – благословення, достаток хліба, мед – солодкість, монета – твердість, здоров’я. Після вечері діти шукають подарунків під ялинкою, а потім всі присутні ко-лядують колядки.
Опівночі всі без винятку поспішають на Пастерку (службу Бо¬жу в костелі), після Пастерки вертаються додому. В цю ніч не збирають їжі зі столу, залишається вона до ранку, начебто для померлих.
Після служби Божої збираються переважно молоді хлопці і вирушають з колядою до дівчат і обов̕язково з музикою. Як тільки одна група відійде, то наступна надходить, так що наїдків і напоїв треба багато приготувати. Так як колядників очікується, а їх прибуття уважається за ве¬лику пошану, то господиня запрошує до столу, а вони далі коля¬дують. Колядуванню і радості немає кінця.
Завжди першість мають браткі (церковна коляда). Спочатку троє, четверо чоло¬віків збираються у скарбника і потім вирушають колядувати, а зі¬брані гроші призначаються на потреби костьола. Братству завжди товаришує дзвінок. Калфа несе дзвінок, дзвінком розпочинає ко¬ляду, закінчує її і дає ознаки іншим колядникам. Ідучи від дому до дому, завжди дзвонить дзвінком. Мешканці знають де коляда, чи незабаром прийде, і з якої сторони її очікувати. Особа, яка не¬се дзвінок перша входить до хати, дзвонить, сповіщає, що коля¬да вже на порозі. Якщо приходять уночі, то йде, щоб розбудити господарів, засвітити світло. Завжди розпочинають колядою  «Джєчіна  мала».     Обов’язково на Різдво відбувається «Яселка»    (Вертеп)
На третій день свят, на святого Яна, вибирають сіно з-під сто¬лу, роблять перевесла і обв’язують ними дерева: вишні, яблуні, горіхи. Означає це, що буде добрий урожай, а одночасно сіно є кормом для зайців. Частішу сіна виноситься на подвір’я і палить¬ся джядуха (діда). При ньому гріють руки, ноги, тіло. Особи, які гріються при цьому вогнищі, повинні бути легко одягнені: тільки в нічній сорочці. Тоді паляться всі хвороби, це означає що цілий рік той, хто грівся буде здоровий. Сіно, яке залишається, дається худобі.

Остатки

Остатки – це останні три дні перед великим постом: неділя, по-неділок і вівторок перед Попєльцем. Час від Різдвяних Свят до Попєльца називається фашанками. В цей час люди можуть весе¬литися, робити весілля, організовувати різні заба¬ви. Батьки колись ходили на забави, щоб бачити як вміють бавитися їх діти. В неділю, понеділок і вівторок до півночі збира¬ються по домах, веселяться, п’ють чарочку горілки, співають, печуть пампушки. Три дні ціле село забавляється, незважаючи навіть на негоду. Вечорами збираються на музики. Танцюють різ¬ні танці: „краков’яка”, „косу”, „польку”, „хору”, „коткі-мишки”. Перші два дні забави тривають до ранку. Дів¬чата разом з жінками печуть пампушки, для закуски. У вівторок ввечері батьки разом з молоддю зби¬раються на найважливішу забаву перед Попєльцевою середою. Характерним в цей день є танець на високий льон, танець Єліня (оленя).
Молодого хлопця одягають в оленя. Його костюм складається з маски з рогами оленя, кожуха, рукавиць. Додатково обв’язують оленя лан¬цюгом, за який ведуть його на забаву. При вході оленя до при¬міщення грають марш, що означає початок забави. Спочатку олень розвеселяє зібраних тут людей. Починає махати рогами, лякати, з чого зібрані сміються, кричать і радіють. Той хто привів оленя заспокоює його і починається головний „ танець Єліня”. Беручись за руки в коло починають характерний танець з підскоками, з інтерпретації виникає, що скоки мають бути подіб¬ними до скоків оленя і починають співати пісню. Калфа з рушни¬ком на шиї перший починає танець з оленем і кладе на шию наступній особі руш¬ник, яка буде танцювати з оленем. Хто закінчив танцювати з оленем, мусить заплатити калфі, за що дістає ча¬рочку горілки і пампушку. Особа, яка вже протанцювала з оле¬нем, виходить з кола, сідає і чекає на закінчення забави. Про¬танцювати з оленем мусять всі особи, що прибули на цю забаву.               О дванадцятій годині олень виганяє всіх додому, забороняє споживати м’ясні страви, пити алкоголь і забавлятися, а сам не¬мов би іде в ліс, до Великодніх Свят. В середу перед постом ві¬руючі ідуть до костьола, щоб пригадати присторогу Бога: „ Пам ‘ятай, людино, що з пороху створена і в порох повернешся!”.

Великдень

З давніх – давен найрадіснішим щорічним святом був   Великдень та пов’язані з ним об¬ряди.  Великодню передує Вербна неділя. На Аршиці в цей день ходять до костьола святити  «кочанки»   (вербові котики). Приносять їх додому: по гілочці втикають по краям городу,  кладуть у хаті. Свячені кочанки охороняють дім від поганого, від злих духів, від громів та блискавок, від поганих очей і нещастя. Наступного року у перший день великого посту (Попелюса) спалюють, не можна викидати.
Раненько в Велику П’ятницю до сходу сонця молоді дів¬чата біжать до потічка, або до річки вмитися водою, миють об¬личчя, руки, тіло, а при тому приговорюють: „ щоб була здорова і чиста як ця вода, і ще гарніша” – так, як вода освіжує і омо¬лоджує.

Велика Неділя розпочинається відвідуванням Служби Божої, а повернувшись додому сідають за святковий стіл діляться свяченим яйцем. Треба запам’ятати тих, з ким ділишся яйцем. Якщо коли-небудь за¬блудишся в буковинському лісі, треба пригадати ту особу з якою ділився на Великдень яєчком. Відразу відходить блуд від люди¬ни, і знаходиш дорогу додому. Велика Неділя проходить в колі родини. Всі найближчі хочуть в цей день бути разом, поспіл¬куватися, поділитися радістю Воскресіння Христа. В цей день не можна спати, народна прикмета каже, що будуть дощі при зби¬ранні сіна.
Типово польським звичаєм на  Аршиці є те, коли чо¬ловіки і хлопці ходять по шмєргуще (шмєргуст – це сплетена з 8 вербових гілочок коса, яка плететься хлопцями у Велику П’ятницю). У великодній понеділок рано парубки, старші хлопці збираються, беруть шмєргусти, кошик і ходять по писанки. Шмєргустуючи (б’ють ) дівчат шмєргустом по но¬гах, обливають водою, при цьому кажуть: „ шмєргуст – писанка, шмєргуст – писанка “(на біблійну згадку про те, що апостоли не повірили жінкам-мироносицям про те, що Христос Воскрес ), за таку чинність отримують писанку і запро¬шують дівчат після обіду на забаву.