Культура Бобівці

Культура

Народна пісня-голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний
Не вийде з моди сущого життя.
В чарівному лісистому куточку Буковини розкинулося прекрасне, серцю миле , рідне для багатьох людей село Бобівці з своєю історією, яка сягає у сиву давнину, культурою та працьовитими людьми, які в різні часи славили землю, яку топтали їхні діди-прадіди з надією на краще життя своїх прийдешніх поколінь. Звертаючись до історії розуміємо, що ще далеко не все нам відомо про точну дату заснування села. Та все ж точно знаємо ,що село жило і до 1420 року. Та чи ми вже дізнаємося як? Адже жителі Бобівців були неписьменними, і не залишили нам письмових згадок про себе. Ми Їхні наступники живемо в XXI столітті, в якому на досить високому рівні розвинена освіта, медицина, масові засоби… То кому ж, як не нам повернутися до історії обличчям, законспектувати для прийдешніх поколінь життя людей, які частинку своєї праці культури залишили нам для кращого майбутнього своїх онуків правнуків.
Ми добре знаємо, що будь-яка нація цікава насамперед своєю культурою, яка завжди відбивала якісну характеристику суспільного життя. Народ, нація сильніші тоді, коли розвинена їхня культура. І якщо через якісь історичні колізії культура деградує, то суспільство, як носій цієї культури опиняється поза історією, зникає.
А історія культури – це скарбниця мудрості й досвіду, надбаних людством. І ми сучасники повинні їх зберегти, узагальнити, осмислити та освоїти. В українського народу існує свята істина: щоб жити у достатку, в усвідомленні щастя та радості свого буття, нічого не відкидай від досягнутого, а лише додавай.
Розуміємо ,що найголовніше для долі народної самодіяльності села-це не просто відтворення традицій минулого, та встановлення їх зв’язків із сучасною культурою.
Ми учні 6 А класу не байдужі до майбутнього і тому працювали над створенням проекту: «Народна самодіяльність села Бобівці». Готуючи даний проект отримали море задоволення від спілкування з односельчанами від яких дізналися чимало , про що радо вам розповімо. Тому що розуміємо ,що найголовніше для долі
народної самодіяльності села-це не просто відтворення традицій минулого, але і встановлення їх зв’язків із сучасною культурою.
Жителі села Бобівці жили бідно,не зважаючи на те,що працювали з ранку до вечора. У селі не було збудовано читальні, народного дому. Зате у нашій місцевості були поширені толоки-вечорниці на яких односельчани мали можливість поспілкуватися, відпочити. Як наступала зима ,то на кожній вулиці збиралися жінки на толоку.

До хати сходилось 10 жінок і пряли для господині двору пряжу . Пряли весь день аж до світанку. Господиня частувала їх смачним обідом, вечерею. Увечірі на толоку
приходили парубки, сідали поблизу дівчат і допомагали змотувати пряжу на клубки .Весь вечір до світанку хата наповнювалась сміхом, співом ,жартами. Співали українські народні пісні. Закінчувалась толока добротною вечерею.
Парубки запрошували на вечорниці сільських музикантів , яких на той час було не багато:
• Мітран Василь Михайлович (дядько Мітенка Петра Деонізійовича)-грав на цимбалах;
• З Ординації Урсул Ілля (кликали Тізьо)-скрипка;
• Токарюк Тодор Васильвич (прадід учня 7 кл.Токарюка Павла) –цимбали.

На той час діяв при церкві Успіння Пресвятої Богородиці чоловічий церковний хор, яким керував шанований у селі Стратійчук Танасій 1918р. народження – вчитель співів Ново Бросковецької неповної середньої школи.
У складі цього хору були:
• Георгій Токарюк
• Танасій Козак
• Михайло Козак
• Анатолій Манзюк
• Танасій Манзюк
• Анаторій Токарюк
• Олекса Цурик
Під час В Ввійни у церкві співали жінки:
• Вероніка Андрійчук
• Марія Манзюк
• Марія Мартинчук
Регент прожив 60 років і до кінця свого життя служив Богу .Розповідає жителька кута Козаки – Никифоряк Марія Констянтинівна.
Церковний хор діяв і в найнесприятливіші роки гонінь на церкву. Вірні Богу сини і дочки
Згодом церковний хор поповнився молодими хористами,але регента у них вже не було. Серед них:

1947році на місці панської хати, яка згоріла,побудована споруда. Вона в 1948 році стала клубом, сільською радою та бібліотекою. Першим керівником клубної установи був житель села Москалюк Пилип Михайлович – за спеціальносю агроном.

1951р. на посаду…. призначено Івончака Василя Петровича,жителя с.Бобівці,який не погано володів баяном. На той час в клубі була розвинута драматургія. Люди в селі любили вистави, особливо за українською класикою. Аматори ставили п’єси: «Сватання на Гончарівці», «В степах України»…Керувала драматичним колективом вчитель української мови та літератури Іфтимійчук Марія Петрівна.
Хореографічного колективу при клубі не було,але в селі були обдаровані чоловіки, які самостійно розучили танець «Аркан» і щорічно ним розпочинали храмове свято. За старших в колективі були: Григорчук Фрізан та Октавій Михайлович Григорчук.
Фото
З 1951 р. демонструвалися кінофільми, кіно пересувним способом, тому що кіноустановка була одна на декілька сіл. Кінооператором працював бобівчанин Токарюк Нектарій.
1962р. працювала стаціонарна кіноустановка , а кінооператором був Манзюк Василь Михайлович. З 1971р.в кіномережіу прийшли брати Токарюк Нестор Тодорович та Токарюк Микола Тодорович ,які пропрацювали до 2000р. В зв’язку з не відвідуванням населення кінофільмів, кіностудія припинила свою діяльність.
1956 року в культурній установі знову зміни. На посаду завідуючого клубу призначений молодий ,щойно звільнений з лав радянської влади Собко Михайло Олексійович, який мав природній дар до музики. Добре грав на баяні, володів духовим інструментом та заочно навчався в культурно-освітньому училищі. Під його умілим керівництвом було створено молодіжну хор –ланку, продовжував діяти драматичний гурток. До речі в цей період часу, а саме 1957р. при клубі був створений перший в селі чоловічий хор. Керував хором Полянський Денис Васильович – житель м.Сторожинець, хормейстер районного БК, якого в с.Бобівці запросив працювати секретар партійної організації …

Учасниками чоловічого хору були педагоги, механізатори, працівники сільської ради… В репетуар входили пісні композиторів Буковини, народні пісні: «Вівці мої вівці», «Ой там за Дунаєм» – за виконання якої отримали призове місце. Нажаль грамоти не збереглися. Клубних костюмів на той час не було і тому хористи виступали в власних вишитих сорочках.

Молодіжна хор-ланка, фольклорний а нсамбль налічував 20 дівчат, які були членами городньої бригади, в день вирощували помідори, огірки , а ввечері проводили репетиції. Доповнювали прекрасний спів дівчат національні костюми с.Бобівці, які славилися своєю красою та неповторністю по всій Україні. Це вишиті бісером квітчасті сорочки, ткані плахти та байори. Ці костюми і зараз цінні для бобівчан.
За керівництва Собка Михайла Олексійовича працював і жіночий вокальний ансамбль вчителів. У складі ансамблю були: Іфтимійчук Марія Петрівна…
А ще село славилося своїми музикантами. Під керівництвом Міського Корнелія -вихідця з с.Шипинці , брата відомого діяча культури Буковини Міського Іллі у 1965р. було створено духовий оркестр, без якого не обходилося жодне сільське свято: Перше травня, День Перемоги, жовтневі свята, випускні вечори, весілля, похорони.

До складу духового оркестру входило 8 оркестрантів а саме: 
• Мартинчук Григорій Миколайович
• Андрійчук Євген Михайлович
• Івончак Орест Євгенович
• Іфтимійчук Фрізан Тимофійович
• Токарюк Григорій васильович
• Гарасим Сільвестр дмитрович
• Бабик Василь Євгенович
• Козак Михайло Іванович
Які то були музиканти! Як заграють в одному кінці села-чути їх в другому. Сьогодні з того складу залишилися в живих:Мартинчук Г.М.,Іфтимійчук Ф. Т.,Токарюк Г.В.,Андрійчук Є.М. ,інші відійшли у вічність.
«Де ми тільки в Бобівцях не грали, важко сказати. Обслуговували і навколишні села» – розповідає Мартинчук Г. В зв’язку з створеними сучасними ансамблями 1974р. духовий оркестр перестав діяти, а Собко М.О. 1967р. переїхав на постійне місце проживання в Кіцманський район с.Неполоківці.
1971р. клуб переіменовано на БК. Певний період із-за відсутністності фахівця керівники сільського БК часто змінювалися, майже по пів року працювали:
Собко Степан Танасійович
Токарюк Василь Миколайович
Мітран Михайло Григорович
Берник Ілля тодорович
Маркевич Едуард Йосипович
Фантух Юрій (чоловік Фантух Антоніни-телеведучої каналу Буковини)
В цей період діяли:вокальний ансамбль вчителів, молодіжна хор-ланка.

1973р. на посаду художнього керівника призначено випускницю школи – Москалюк Савету Іванівну, яка через де-який час стала директором БК.

Створила жіночий вокальний ансамбль. Два роки керував ансамблем Верстюк Володимир Петрович.

Під час керівництва Фантуха Ю., молодіжна хор-ланка, чоловічий хор та інші ансамблі припинили свою діяльність за відсутності акомпаніатора. Юрій Фантух за спеціальністю – режисер.
1977р. художнім керівником призначено Мітенка Петра Деонізійовича, який не маючи музичної освіти досконало володів мистецтвом гри на баяні. Цей дар йому передався від дядька по маминій лінії, Мітрана Василя Михайловича, якого ми раніше згадували. Під час спільної праці сім’ї Мітенко подовжували діяти: Жіночий вокальний ансамбль «Мрія», створений ВІА «Ритм», жіночий ансамбль «Червоні маки», які виступали в платтях закуплених сільською радою1986р.Фольклорний ансамбль «Доярочка» – приймав активну участь у районних та обласних конкурсах, на яких неодноразово були нагороджені призовими місцями, а агітаційно – художня бригада з концертами навідувалась до трударів поля в найгарячіші хвилини жнив, щоб підбадьорити, розвеселити, надихнути людей до праці, завдання у яких було вчасно зібрати урожай. Всі ці колективи були активними учасниками виїздних, обмінних концертів.

1981р.був створений прекрасний мішаний хор, який ніс до слухачів сонячність, пробуджував радість і додавав енергії. Він складався з представників різних професій: вчителів – Іфтимійчука О.О., Іфтимійчук М.П., Кухарука В.І., КухарукЛ.М., Крикливець М.І., Крикливець О.І., Манзюк О.А., ВельничукО.Г., Попеску А., Попеску М.В., Дмитрук В.Д, ІлікаМ.Г. -зав. дитячим садом.
Лучишин Є.М. – секретар партійної організації, Токарюк В.М. – начальник сувенірного цеху, Михайлюк В.В.- бригадир, Токарюк А.А. – заступник бригадира тракторної бригади, Токарюк Д.О.- працівниця сувенірного цеху, Мельничук В.В.- майстер сувенір.цеху, Григорчук О.М .- фельшер, Іванчак І.П. – викон.роб.буд.бриг., Мітран М.Г.- зав.складу сувенір.цеху, Українець С.Є.- агроном, Манзюк Д.Т.- майстер сув.ц., Собко М.О.-зав.ферми,Токарюк С.І. – майстер сув.цеху, Москалюк Є.Д.-санітарка, Пристач М.М.- ветеринар, Кордубан С.В. – зоотехнік, МітранЄ. – прац.мед.пункту, Іванчук С.С.- бухгалтер, Вельничук В.Т. – працівник сувенірного цеху, Вельничук П.В. -інструкторпо спорту, Зубик М. – прац.тваринної ферми. Керівник хору Мітенко С.І., акомпаніатор МітенкоП.Д.
1987 році колгоспом «Нове життя» було придбано костюми для хору та жіночого вокального ансамблю якими і сьогодні користуються учасники народної самодіяльності.

Регулярно проводились Дні урожаю, свято Весни, свято Першого снопа, Дні тваринника…

З 1983р. директором БК призначено випускника училища культури Гуцул Руслану (режисер). Під час її керівництва діяли деякі колективи. 1984р. художнім керівником в культурній установі працювала Мітран Галина Семенівна. У 1985р. на посаду директора БК призначено бувшого художнього керівника Мітенка Петра Деонізійовича, який на дані посаді пропрацював до 2009р. Петро Деонізійович в 1985р.створив дитячий ВІА «Ровесник». Діти із задоволенням переймали майстерність гри на музичних інструментах.
1987р. в БК художнім керівником працює Цуркан Світлана Тодорівна. Разом було відновлено роботу хору, створено фольклорний ансамбль «Романківчанка»,
та інші фольклорні гуртки.

Був новостворений дует сестер Цуркан, який користувався великою популярністю в Сторожинецькому районі. Регулярно проводилися дискотеки для молоді. Працював ансамбль «Лілея», дитячий ансамбль «Сонечко». Демонструвались кінофільми, відеофільми. Працював кіногурток та об’єднання любителів музики.
В 1980році, колгоспом школі подаровано духові інструменти, вони лежали без потреби і тільки у 1995р. головою села Сабурою В.П. було запропоновано кандидатуру на посаду керівника духового оркестру Березовського Михайла Івановича.

На той час у районі діяли такі два оркестри в с.В.Кучурів та в с.Бобівцях. Духові оркестранти були учасниками і переможцями різних районних і обласних конкурсів. Зокрема учасниками параду духових оркестрів до Дня Перемоги у м.Чернівці на центральній площі міста.
2005р. на посаду художнього керівника БК призначено Мітенка Валентина Петровича (хормейстра).
У 2006р.в зв’язку з аварійним станом приміщення, БК переведено в двоповерховий торговий центр, що знаходиться в центрі села. А у 2009р.БК переіменовано на Клуб, у зв’язку зтим, що кВ. метри приміщення не відповідають сатусу Будинку культури. На посаду завідуючого Клубу призначено Мітенка Валентина Петровича. У клубі працюють 8 гуртків: В/А ,,Барвінок’’, В/А ,,Джерельце’’, В/А ,,Мрія’’, гурток ,,Сольного співу’’, 2гутки ,,Художнього читання’’- дорослий і дитячий, гурток ,,Об’єднання любителів музики’’, ВІА ,,Родина’’.

В/А ,,Мрія’’

ВІА ,,Родина’’

Учасники гуртка ,,Сольного співу’’ Собко Іван, Мітенко Надія та Назар.

Учасниця гуртка ,,Художнє читання’’ Григорчук Я.О.

В 2010р. другий поверх держава викупила під Клуб, бібліотеку та музей. Також в липні 2010 відбулося перекриття приміщення, а в грудні провели парове отоплення. 2011р., встановлено пластикові вікна.

Керівник роботи: Мітенко Галина іванівна