Традиції Бобівці

Традиції

У Бобовецькому НВК протягом 17 років діє дитяча організація “Козачата”. в даній організації перебувають діти з 8-ми до 14-ти років. Посвята в козачата проводиться традиційно  14 жовтня на честь Святої Покрови – покровительки козаків.

 

,,Меланчин вечір’’

                                                              

                                                                        Виконавець:

Григорчук Я.О.

учениця 9 класу

Бобовецької ЗОШ I-IIIступенів

Сторожинецького р – ну

Чернівецької обл

                                                                        Керівник: Мітенко Г.І.

 

2011

Зміст

 

 

1. 1.Вступ.
2. 2.Меланка в новорічній обрядовості
3. 3.Висновок.
4. 4.Додатки.
5. 5.Список використаних джерел та літератури.

Вступ

 

Вибрана мною тема на сьогоднішній день є однією з найактуальніших. Все з роками змінюється, перебудовується, набуває нового обличчя. Український народ завжди був під гнітом поневолювачів. І ось нарешті прийшли ті часи, коли наша матінка Вкраїна стала вільною. І зараз крокує шляхом відродження. Відновлюються народні традиції, обряди, звичає, відроджується і моє село Бобівці та національна школа. Яка ставить перед собою завдання виховати підростаюче покоління в дусі морально чистому, сформувати особистість, яка насамперед була б людиною гармонійно й духовно розвинутою.

Однією з найдавніших  форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Вони, як написані закони, народжуються разом з народом і передаються з покоління у покоління, тобто стають традиціями. Найбільше свят припадає на зимовий період, а саме у січні місяці.

Звичаї зимового календарного циклу в своїх витоках сягають язичницьких часів. З поширенням християнства ці традиції в значній мірі були християнізовані, однак язичницькі елементи виявились дуже живучими. Це до певної міри було викликано тим, що християнство було пізньою мовою, новою релігією і зосереджувало свою увагу на соціально-етичні сторони життя людей.

Звичаї зимового циклу є невід’ємним елементом духовної культури і вагомим джерелом для дослідження народної творчості.

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом.

Ось як звертався до матері Т.Г.Шевченко:

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Як бачимо, Тарас Григорович перед матерями ставив завдання навчати дітей звичаїв. Бо без цього не можна виховати справжнього патріота своєї країни.

Однією із сторінок української культури є обрядовість за народним календарем, в основу якого покладено умови праці і життя людини, її спілкування з природою.

Метою даної роботи є вивчення та дослідження обряду “Меланії” , вплив даного обряду на виховання підростаючого покоління.

Основним методом  у вирішенні даної проблеми стало: бесіди з старожилами села, запис почутого від них, опрацювання теоретичної літератури.

Маланка в новорічній обрядовості

 

Вечір під Новий рік (13 січня) називали ’’другою колядою’’,  або ’’Щедрим вечором’’. У багатьох місцевостях, а особливо в селі Бобівці у цей вечір молодь ходила ’’маланкувати’’ (день у церковному календарі був присвячений преподобній Меланії).

Меланія за християнською легендою – дочка знатних батьків. Після заміжжя разом з чоловіком поселилася в монастирі і присвятила себе Богові. А все своє майно подружжя віддало на благочинні справи: викуп полонених християн, спорудження церков, допомогу бідним.

У народній традиції свято Меланії – це переддень Нового року. В його обрядах через те збереглося багато дохристиянських звичаїв: закликань щастя, врожаю тощо…

Є чи мало і таких людей, які ганьблять Маланку. Тому, що за оповіданнями стареньких, Маланка – дівчина, яку поганський цар Ірод, що намірився вбити маленького Христа (а для нього наказав ’’порізати діток до двох літок’’), послав організувати маскарадне видовище, щоб розвеселити сумний люд. Маланка справилася з завданням і сама, перебравшись на смерть, глумилась над великим горем – танцювала, стрибала.

Відтоді маскарадне новорічне видовище дістало у нас назву ’’Маланка’’.

Глибоко віруючі ні самі на Маланку не маскарадилися, ні дітям своїм не дозволяли.

Народ ганебну подію, пов’язали з легендарною Маланкою, старається не прив’язувати до свого життя, підведеного до високих моральних норм.

Обряд ’’Маланка’’ можна поділити на декілька частин:  підготовка та організація, склад виконавців…

У селі Бобівці за традицією маланкарі збираються на різних кутах: ,,Старий кут’’, кут ,,Козаки’’, кут ,,Вівтар’’.

Починаючи від свята Миколая (19 грудня) парубки на своїх зібраннях  розподіляли між собою ролі Новорічної переберії. Як правило на роль Маланки намагалися підібрати вродливого парубка з жіночими рисами обличчя, який повинен уміти жартувати, викидати різні репліки, за дідів перебериралися парубки статні, сильні, а на роль жида, цигана, лікаря намагалися підібрати самих веселих хлопців, які вміли веселити лодей.

Також розподіляючи ролі брали до уваги і наявність костюмів і певних атрибутів.

Маски хлопці виготовляли власноруч, або купляли  та дещо звичайно з костюмів діставалося парубкам у спадщину, наприклад домоткані сорочки, кептарі, тайстри, польки (довгі кептарі), головні убори… Виготовлялися нові костюми і ремонтували

старі протягом посту.

На Маланку переодягався один із парубків. Маланка – перша й найважливіша дійова особа. Її одяг – зимовий костюм української молодиці. Вона обов’язково має на собі квітчасту хустку, спідницю, фартух… У групі переодягнених також були: дід, баба, дяк, жид, жандарм, циган, циганка, ведмідь, коза та інші персонажі.

 

 Дід – парубок одягаєся в стародавній зимовий національни костюм, на голові маска

і солом’яний капелюх, в руці довгий батіг, або велика дерев’янна клюква(палиця).

 Баба – парубок одягаєся в стародавній зимовий жіночий костюм, на голові маска і зав’язана хустка ,,павунка’’, на плечах  тайстра.

 

Дяк – парубок одягаєся в костюм, як і колись у давнину одягалися чоловіки які прислуговували церкві.

 

Жид – парубок одягаєся вчорні прямі штани, чорні чоботи, квітчаста сорочка з широкими рукавами, кожух, на голові маска і капелюх, а в руках чемодан в якому були знаряддя кравця.

 

Жандарм – парубок одягає військову форму, яка нагадує стародавнього авсрійського вояка.

 

Циган, циганка –  одягнені в циганські костюми, в руках у нього музичний інструмент, а у неї карти.

 

Ведмідь – у кожусі догори вовною, підперезаний, на голові маска ведмедя.                                                                             Ведмідь часто дзвенить ланцюгом і дзвінками.

 

Все це організовуєтся потайки, щоб зберегти інтригу переберії на святі Маланки. Репетиції проводяться переважно по кутах в одного із парубків ,,калфи’’, де разом хлопці вирішують маршрут того вечора. Вони стараються, залучити до свого гурту музикантів, щоб веселіше було маланкувати.

Маланкування в нашому селі Бобївцях – це більше дитяче і парубоцьке діло.Тому, що в вечір перед старим Новим роком  саме діти найшвидше нагадують людям про свято .Вони не минають жодного подвір’я.Тільки но починає смеркати ,як ми чуємо  під вікном позволяння : – Пане господарю! Чи можна замаланкувати? Господарі позволяють , і звучить святкова пісня під вікном тієї , чи іншої оселі. А трішки пізніше те дитяче маланкування підхоплюють дорослі  переряжені парубки на своїх вулицях .Вони вітають ті господи зі святом де є дівчина.І звучить піснеспівами село.

Така ватага рухається селом із жартами, сміхом, піснями, вигуками. Ведмідь підстрибує, дзеленчить ланцюгом, дзвінками…   Парубки ходячи поселу до дівчат, під їхніми вікнами співаоть пісні: ,,Ой за горами за долинами’’, ,,Ой чин-чику Васильчику’’.

 

                               ,,Ой за горами за долинами’’

-1-

Ой за горами за долинами

            Там п’є Маланка їз козаками.-2р.

-2-

     Ой пила, пила тай не до пила

     Темная нічка їх захопила.-2р.

-3-

Прийшов до неї їй рідний тато,

    Ходи Маланко  додому спати.-2р.

-4-

                                              А я не піду, бо я си бою

  Я загубила ключ від покою.-2р.

-5-

Прийшла до неї, їй рідна мати,

     Ходи Маланко додому спати.-2р.

-6-

                                              А я не піду, бо я си бою

  Я загубила ключ від покою.-2р.

-7-

Прийшов до неї її миленький

        Ходи Маланко  додому спати.-2р.

-8-

                                               А я вже піду, бо си не бою

          Я вже знайшла ключ від покою.-2р.

«Ой чинчику Васильчику»

-1-

Ой чинчику Васильчику

Посію ж я тебе в городчику -2р.

-2-

Буду тебе шанувати

Тричі на день поливати-2р.

-3-

А в неділю ранесенько

До церкови виряджати-2р.

-4-

До церкови виряджати

Маланочку обтикати-2р.

Маланочку обтикати

Ісусика прославляти-2р.

   Після маланкування та вітаннями з Василиєм, переодягнені хлопці під музику танцюють і стараються витворити якісь збиткові витівки.  Якщо їх  дівчина та господарі впускали до оселі, то гості розігрують жартівливі сцени, а за ці вітання, маланкарів пригощають та щедро обдаровують.

Господарі завжди відгукуються позитивно і запрошуть до себе ,,Маланку’’. Адже люди вірують; якщо ,,Маланка’’ заходить до хати, то вона приносить добробут та добру вдачу на цілий рік.

У ранці, в день святого Василия невстигне сонечко протерти свої  очі, як до хати

заходять посівальники.Із перекинутої через плечі торбини, чи з кишені вибирається жменя зерна ірозкидується кімнатою:

Сію,сію посіваю з Василієм Вас вітаю!

Сійся, родися, жито й пшениця

Коноплі до стелі,лен по коліна

Аби Вас хрещених голова не боліла

З Василієм!

Прорікав посівальник. Стискав гріш і чимчикував далі.А в той час у  центрі села збираються односельчани та гості , щоб подивитися на Маланку. Всі гурти з усіх кутів села збираються в центрі, де всі разом виконують всякі дійства, танцюють запрошуючи до танцю дівчат до яких приходили маланкувати та людей ,які присутні у ценрі села, змагаються в кого сильніше стріляє батіг, беруть участь у конкурсі ,,Найкраща Маланка’’, ,,Найоригінальніший костюм’’.

Висновок 

Зимова календарна обрядовість буковинцівє невід’ємним елементом їх духовної культури, а саме її народного аспекту.Вона має досить давнє походженняАналіз зимового циклу свят дозволяє зафіксувати на конкретних прикладах сплав язичницьких і християнських елементів.Тривалість збереження язичницьких рис пояснюється наступною обставиною:прийняття християнства не змінило суттєво основних занять населення і відповідно їх потреб.Обряди, пов’язані з повсякденним життям і заняттями мали язичницьке походження.

Звичайно, тривала боротьба  християнської церкви з язичництвом далася в знаки.Однак, переконавшись через деякий час, що жорстокі заходи не дають бажаних результатів,церква вирішила піти на компроміс, прив’язавши цілком язичницькі обряди до християнських свят.Ця обставина і знайшла яскраве відображення у зимовій календарній обрядовості, в якій християнська форма почала широко вживатися з цілком язичницьким внутрішнім змістом.По суті, зимовий цикл обрядів являє собою комплексне об’єднання таких елементів первісних вірувань як тотемізм, фетишизм, з християнськими впливами .

Проникнення в догматизм християнських свят дає можливість розгадати загадку їхнього походження, бо ж не всім відомо, що наші традиційні свята, звичаї й обряди є поєднанням язичиських та християнських традацій. Відшліфовані в горнилі тисячоліть, вони увійшли у наш побут так міцно, що нині життя нашого народу без них і не уявляється. Ці свята стали тим явищем, яке нелише прикрашає наш побут, але ще й формує духовний менталітет народу.

Ми – християни, тому повинні дотримуватися усіх правил релігійного життя, шанувати традиції, свята. Усе це очистить душу від поганого, допоможе стати духовно красивим.

Бережіть у своїй пам’яті звичаї, традиції, обряди, як зберегли для нас наші батьки, бабусі, дідусі, бо це – народне багацтво.

Список використаних джерел та літератури

 

1. 1.Газета ,,Вільне життя’’ – 1992р. №23.
2. 2.Гарафина Маковій ,,Затоптаний світ’’.
3. 3.С,П.Павлюк ,,Українське народознавство.