Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Моя земля, мій край, моя кохана сторона – так мовить кожна людина про свою Вітчизну, про рідне село, де вона народилася. Напевно, так само виспівує птах, коли повертається навесні до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі. Наш край – Буковина. Наша кохана сторона – рідне село Буденець.Село Буденець розташоване в чудовій місцевості.
Присадибні ділянки людей розміщені по горбах, долинах, рівнинах. Недалеко розкинувся старий ліс. Подивись у далечінь. Які чарівні мальовничі гори Карпати. Село розташоване на відстані 12 км від районного центру Сторожинець. На краю села в’ється наче змійка річка Малий Сірет. Ця річка вперше згадується в книзі «Опис Молдови» Дмитра Кантемирова.
Буденець має багато кутів: Горб, Долина, Переліска, Бежанешти, Гаражени, Кошкова. З оповідань старих людей дізнаємося, що найдавніші будинки збудовані на куті Гаражени. Через Гаражени протікає маленька річечка з чистою водою – Будей. Можна припустити, що від неї село одержало назву Буденець. На території, де сьогодні простяглися кути Горб і Переліска, росли колись густі ліси. Кут Переліска почав розростатися близько 1700 роках. Там з‘являлися нові й нові деревяні будиночки. Жили в них лісоруби і лісники, які слідкували за багатими землями поміщиків.
Від села Буденець починається «румунська» частина Буковини. У Буденці, як і у більшості сіл цього регіону, переважає румунське населення. У літописі «Опис Молдови» село Буденець вперше згадується 18 жовтня 1435 році.
У австрійські часи Буденець був володінням родини польських феодалів Волчинських, які залишили після себе чудовий палац (нині приміщення школи) у центрі села. Пан Іоан Волчинський (1874-1910) був професором, доктором медичних наук, автором першої медичної книги румунською мовою, яка була опублікована у Чернівцях у 1883 році. У 1890р. він керував політичною організацією «Конкордія».
Перед в’їздом в село, ліворуч від дороги, у лісі на пагорбі стоїть невеликий костел Успіння Пресвятої Діви Марії, побудований у 1891 р. для місцевих римо – католиків за кошти Марії де Петріно. Пізніше споруда стала могильною капличкою родини Петріно. Там захоронили барона Петріно, його дружину та племінника Тітора. Старі люди розповідали , що жителі села не любили барона тому, що він був католиком. Одного разу, коли він зайшов до каплички, вони закрили двері і барон залишився там на довгий час.
Після розпаду Австро-Угорської імперії, з приходом румунської влади, майже вся німецька громада покинула село Буденець. У міжвоєнний період костел майже не використовувався. Тільки на престольне свято – день Успіння Пресвятої Богородиці проводилася меса. Після другої світової війни костел було закрито. Він поступово руйнувався, і тільки у 1994 році костел було повернено віруючим і реставровано.
У центрі села, ліворуч від головної дороги височіє будівля жовтого кольору з двома псевдоготичними декоративними башточками на фронтоні. Цей палац нагадує про колишню велич польських поміщиків – хазяїв Буденця. За переказами старожилів палац побудував пан Волчинський у 1790 р. за проектом французьких архітекторів. Після його смерті в палаці жили пан Ільський і поміщик Морцун. Приблизно в 1870 році палац знову перейшов у власність родини Волчинських. Навколо палацу в ті роки ріс чарівний дендропарк . Сьогодні на цьому місці – маленький парк . Як згадка про минуле, на подвір’ї росте 300- річний дуб.
Люди розповідали також про велику будівлю зі скла, в якій був розміщений зимовий сад. У пана Волчинського були три доньки : Вільма, Альма та Ольга. Найстарша з них вийшла заміж за пана Мікуле.
Іван Волчинський похований на подвір’ї церкви села Буденець. З приходом радянської влади пан Мікуле з родиною покинули будинок і втекли до Румунії, де все життя пропрацював там листоношею. До 1974 р. приміщення маєтку належало сільському колгоспу. З 1974 року і по теперішній час, в даній будівлі знаходиться Буденецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів з румунською мовою навчання.