Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Історія
- Історичні події
| 1707 | Перша документальна згадка про с.Чудей. У грамоті поміщиці М.Коміссо зазначено, що село подаровано нею монастиреві Путна. |
| 1803 | Запрацював перший завод в селі, що виробляв листове скло |
| 40-і роки ХІХ століття | Повстання селян під керівництвом Лук’яна Кобилиці, яке почалося в гірських районах Буковини до якого приєдналися й жителі села Чудей, невдоволені виснажливою працею на заводі, у володіннях монастиря. |
| 1816 | Відкрита перша школа в селі. |
| поч. ХХ століття | Багатії, використовуючи чудові навколишні ліси і дешеву робочу силу, відкрили лісопильний завод, різні майстерні, 2 млини, склади. |
| 1931 | Усі гірські та передгірські райони Сторожинецького повіту були охоплені спричиненим голодом, що погіршили і без того важки умови життя трудящих. В цих умовах до боротьби за соціальне й національне визволення, що посилювалась на Буковині, приєднувалися і селяни Чудея. Тут розповсюджувались комуністичні газети та брошури. Всією боротьбою керував комуністичний осередок. Окупанти не змогли викрити підпільників. |
| 1940 | Коли мешканці Чудея вже чекали підрозділів Червоної Армії, що йшли із Сторожинця, група підпільників вийшла їм назустріч з червоними прапорами. Та сталося жахливе. В селі Буденці, біля мости через ріку Малий Сірет, їх перехопив відступаючий загін румунської армії і всіх тут же розстріляв. |
| 1941 | На початку липня село окупували фашистські німецько-румунські війська. Настали чорні дні окупації. В Чудеї окупанти та їх спільники влаштували табір для заарештованих радянських громадян. Для цього пристосували тюрму. З Чудейського табору ніхто не виходив живим. |
| 6 липня 1941 – квітень 1944 року | В таборі смерті було вбито й замордовано понад 500 місцевих жителів і 634 чоловіка, привезених з навколишніх сіл. В німецьке рабство з Чудея вивезено 476 чоловік. |
| 4 квітня 1944 | Червона Армія визволила Чудей. На 10 квітня 1944 року в селі налічувалось 310 дворів, 1624 мешканці. Одразу ж відновила свою діяльність сільська Рада, а слідом за нею-партійна та комсомольська організації. Від Радянської влади селяни одержали 1248 га. землі, 1746 га. лісу та 18 га. садів і виноградників. Розпочали свою роботу школи, медичні та культурно-освітні установи. Почалася відбудова підприємств Сторожинецького лісокомбінату-лісозаводу та лісопункту. |
| 1945 | Почали діяти 2 земельні громади, які стали перехідною ланкою до усуспільнення одноосібних господарств. Так селяни прилучались до колективного господарювання. |
| 1948 | На загальних зборах було вирішено організувати колгосп, названий згодом ім’ям генерала М.Ф.Ватутіна. |
| 1952 | Восьмирічна школа реорганізована в середню. |
| 1961 – 1965 рр. | Споруджено понад 200 житлових будинків, комбінат побутового обслуговування. |
| 1970 | В селі Чудей був побудований сучасний Будинок національних культур, який був і залишається місцем відпочинку сільської громади. В даному будинку проводяться урочисті заходи з реєстрації шлюбів, молодіжні вечори, дискотеки, державні свята, вибори, загальні збори громадян села. |
| 2005 | Побудована сільська дільнична лікарня, придбано нове медичне обладнання. |
| 2008 | Відкрито реабілітаційний центр. |
Чудей (в австро-угорських документах село Чудин ) розташоване в мальовничій місцевості на схилах гір Карпат , між ріками Малий Сірет і Сірецель, за 16 км від районного центру. Через село пролягає шосейний шлях Чернівці-Красноїльськ. Через Межиріччя протікає маленька річка Чудин, що впадае в р. Сіретель.
Про виникнення й назву села існує кілька легенд. Одна з них наступна. Одного разу двоє монахів подорожували з Почаївського монастиря через наші краї до села Путна (Румунія). Продовжуючи свій нелегкий шлях , їм необхідно було перейти місток через річку . Почала надходити вода , яка піднімалася вище і вище. Монахи побоялися переходити через місток на другий бік річки. Але раптом сталося диво : монахи побачили велике сяйво, а на другому березі річки світився силует ангела. Тоді вони зрозуміли, що Господь оберігатиме їх і без страху перейшли місток. Як тільки монахи перейшли місток , надійшла велика хвиля і забрала його. Монахи побачили справжнє диво , і в той час голосно промовили: «Чудо !». І від того часу цю місцевість почали називати Чудей.
Центр Чудея 1968 рік Краєзнавчий музей с. Чудея 1968 рік
Хоча згадки про с.Чудей існують і в інших документах, але перша назва села Чудей з точно вказаною датою зафіксована 18 червня 1646 р. в указі молдавського воєводи Василя Лупу до пана Косте з с. Лукавці. В цьому документі написано, що с. Чудей належало трьом панам: Глігорчі, священику Васіану та Іонашку Туркулец. В 1658 р. священик Васіан продав свою частку боярину Пеліну за 70 золотих монет.
15 серпня 1707 р. Марія Комісоая та її сестра Ірина Столничанська, доньки боярина Григорія Пеліна, подарували свої частини села Чудей у володіння Путнянського монастиря( Румунія).
У 1783 р. на Буковині використовували печатки населених пунктів, на яких були зображені особливості флори та фауни даної місцевості. На печатці Чудея зображали оленя на фоні хвойного лісу. Існують дані, що пошта почала функціонувати у селі з 1783 р. Телеграф почав своє існування 1855 р., а телефон – з 1883 р.
Перша православна церква в селі була збудована з дерева на місцевому цвинтарі у 1753 р. В 1908 р. її розібрали і перенесли до с. Давидівка. В період з1883р. по1886 р. під керівництвом священика Теодосія Іліуц проводилось будівництво нової церкви з каменю та цегли. Нова церква була освячена за період служіння священика Ніколая Карауш у 1887 р.
Римо-католицький костел збудований в с. Чудей в 1858 р. Його відвідували німецькі католики та поляки,які проживали на той час в селі. Наприкінці XIX – початок XX століття було збудовано три єврейські синагоги (1880, 1895, 1909 р.). На території села існувало три цвинтарі: православний, католицький та єврейський.
В 1860 р. вже існувала військова дорога, яка з’єднувала Ватра-Дорней – Чудей – Сторожинець – Глініца і далі на північ.
В 1837 р. почали будувати приміщення для школи. В 1908 році в Чудеї існувало 2 школи з чотирма класами навчання. 5 лютого 1920 р. відкрили школу на куті Корнішор з німецькою мовою навчання, яка згодом перейшла на навчання румунською мовою. Відкриття залізничної станції с. Чудей відбулося 30 листопада 1886 р.. Ця залізнична лінія з’єднувала станції Карапчів з Чудеєм. Трохи пізніше, в 1908 р., почала працювати вузькоколійна залізнична лінія, яка з’єднувала с.Чудей з с. Банилів-Волоський (зараз Банилів-Підгірний), далі продовжувалась до кутів Гільча, Кушуя. Ця залізнична вітка служила для перевезення деревини, лісу і проіснувала до 1951р. В 1938-1939 р. була збудована залізнична вітка широкої колії до с. Красна.
В 1793 р. на окраїні села збудували фабрику з виробництва скла, яка проіснувала до 1890 р. В 1880 почала працювати цегельна фабрика. Житловий масив для працівників залізниці був збудований в 1886 р.
Старі віли
Характерним представником колишнього австрійського духу Чудея є двоповерхова споруда Чудейського НВК
Приміщення сільської Ради
Приміщення залізничного вокзалу с. Чудей
На початку липня 1941 року село окупували німецько-румунські війська. Настали чорні дні окупації. В Чудеї окупанти та їх спільники влаштували табір для заарештованих радянських громадян. Для цього створили тюрму. З Чудейського табору ніхто не виходив живим. За період з 6 липня 1941 року по квітень 1944 в таборі смерті було вбито й замордовано понад 500 місцевих жителів і 634 людини, заарештованих з навколишніх сіл. В німецьке рабство з с.Чудей вивезли 476 людей.
4 квітня 1944 року війська Червоної Армії визволили Чудей. На 10 квітня 1944 року в селі налічувалися 310 дворів, 1624 мешканців. Одразу ж відновила свою діяльність сільська Рада. За період керування Радянської влади селяни одержали 1248 га землі, 900 га поля, 1746 га лісу та 18 га садів і виноградників. Розпочали свою роботу школи, медичні та культурно-освітні установи. Вже через два роки після визволення кількість дворів з 310 збільшилась до 450. Навесні 1945 року почали діяти 2 земельні громади.Так селяни прилучалися до колективного господарювання. Вже у перший рік вони спільно обробили 1215 га землі, 5 червня 1948 року на загальних зборах було вирішено організувати колгосп, названий згодом ім’ям генерала М. Ф. Ватутіна.
Пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни
Окрасою села є кам’яна Миколаївська церква, побудована у 1879 році. Румунське населення складає переважну частину населення с. Чудей, відповідно і церква ввібрала у себе елементи румунської архітектури. Фронтон церкви нагадує костел, а дах увінчаний відразу сімома куполами.
5 червня 1948 року в селі створений колгосп названий на честь генерала М.Ф. Ватутіна. Першим головою колгоспу був місцевий бідняк , а з 1951 року колгосп очолював Ф.М. Герасименко. В 90-х роках колгосп розформували. Разом з хліборобами натхненно трудилися робітники і службовці підприємств села лісопункту та лісозаводу .З 1961 по 1965 роках було побудовано понад 200 житлових будинків,комбінат побутового обслуговування ; в селі діяла лікарня на 25 ліжок ,пологовий будинок, амбулаторія, дитячі ясла та дитячий садок, 4 школи 2 бібліотеки.
В 2002 році в с. Чудей збудована нова дільнична лікарня .
У 1970 році був побудований сучасний будинок національних культур, який був і залишається місцем відпочинку сільської громади . На другому поверсі знаходиться сільська бібліотека.
На сьогоднішній день в селі проживають 5701 жителів.