Традиції Нові Бросківці

Традиційні форми громадського побуту селян найтісніше були пов’язані з сільською територіальною общиною — громадою.

Без громади не обходилась жодна важлива подія на селі. З її участю розв’язувались суперечки при поділі сім’ї, призначенні опі­куна над господарствами непрацездатних стариків та малолітніх сиріт, надавалась спільна допомога убогим, хворим, потерпілим від стихійного лиха, Вирішувались питання про   будівництво громадських споруд ^церкви, школи, млина, олійниці, доріг, мостів). І   Громада обирала сільського пастуха, а плата йому визнача­лася залежно від кількості худоби і складалася з грошей та натуральної частини. Крім плати господарі по черзі давали пастухові денний харч. Велику рогату худобу, овець випасали на громадському пасовищі — толоці.

Повноправним учасником громадського сходу, як правило, ви­тупав глава сім’ї — батько. Його могли замінити старший повнолітній син або дружина. На рівні з ними правом голосу на сході користувалися вдови, які самостійно вели господарство. Сільські сходи збиралися біля церкви або примарії. Скликали Іна них за допомогою церковного дзвону.

Загальний схід обирав адміністративних осіб громади: старо­сту села (примари), наглядачів громадських запасів хліба та ін­ших. Потім ці командири затверджувались паном.

У традиціях, звичаях села при виконанні невідкладних робіт характерною була клака, яка відбувалась без оплати за виконану роботу. її учасниками були сусіди і близькі родичі, друзі.

Клаку застосовували під час заготівлі сіна, лущенні кукурудзи, прядінні конопель і вовни, скубання вовни, дертя пір’я, вишивання, будівництві житла і господарських споруд.

Клакою виконували й громадські роботи: будівництво і ремонт церков, шкіл, доріг, мостів. Клака проходила у піднесеному настрої, з піснями і жартами. Господарі, що діставали допомогу, годували клачанів, наймали для них музику.

В години дозвілля чоловіки сходились у сільській корчмі, де заводили дружні бесіди із знайомими і приятелями. Сюди сходи­лись також музиканти. Тут, у корчмі, укладались різноманітні уго­ди про купівлю, продаж і обмін рухомого майна, які скріплювались рукобиттям та могоричем (випивкою, що їх ставили обидві сто­рони).

Купівля, продаж землі і нерухомого майна оформлялася пись­мовими актами.

Дбаючи про свої інтереси, сільські корчмарі Рант, Ребер, Берко нерідко споювали жителів села, обплутували їх боргами, що приводило до розорення деяких господарств.

Ставлення селян до корчми, де марнувалось людське здоров’я, відображено у пісні:

Стоїть корчма над болотом

Тай пошита околотом.

Ой, ти коршмо, ти дудяно

Моя праця в тобі лежит.

Мав я воли, воли тай корови,

Штири сіна обороги,

Основну роль у духовному житті громади відігравала церкви. Відвідання церкви вважалось релігійним і моральним обов’язком кожного християнина.

У церкві кожний знав своє місце знаходження.

Першими від входу ставали старі жінки, за ними — середньої віку господині, молодиці, потім дівчата.

Ближче до вівтаря, попереду всіх, стояли старі діди, за ми її чоловіки старшого і середнього віку, далі—молоді жонаті господарі, парубки.

На великі релігійні свята—Великдень, Різдво, Водохреща, Храм (свято, яке влаштовувалось на честь Пресвятої   Бого- городиці, ім’ям якої названа церква) і інші — у церкві й біля ні і збиралось багато людей, приходили цілими сім’ями. Тут відбувались загально-громадські ритуальні церемонії.

Ось, що розповідають старожили про деякі із християнських свят РІЗДВЯНІ СВЯТА

Одним з найрадісніших і найбільших для всіх християн села було свято Різдва Христового.

У Святий Вечір члени родини мали бути вдома. Ніщо не повинно бути в цей вечір поза домівкою, в чужих руках—позичене чи забуте. Боронь Боже сваритися у цей день. Добре помиритися з ворогами, щоб було мирно в хаті і поза хатою. А ще — великий гріх підняти в цей день руку на будь-яку тварину. Бо худоба має бути добре почищена, добре підстелена, а в яслах найкраще сіно, бо в опівночі тварини людською мовою розмовляють з Богом.

У Святвечір в хаті по-святковому прибрано. Пахне свіжо випраною білизною. В куточку галасливо метушаться діти, скупані і вдягнені у чисті сорочки.

Вони кладуть па стіл сіно, в знак того, що Ісус на сіні народи в ся, зерно, цукор, часник, аби цілий рік їм жилося солодко і сито, щоб вродили жито й пшениця; аби худібку «святі не зобидили», щоб не приступили до хати злі сили.

Господиня, зодягнена у вишиту сорочку, старанно застеляє стіл білою скатертиною і накриває його свіжоприготовленими стравами, яких) повинно бути дванадцять, і всі пісні. А страви такі: 1. Пшени­ця варена з потовченими горіхами, медом і маком. 2. Узвар (ва­ряться сушені фрукти: груші, яблука, сливи), 3. Біб. 4. Борщ піс­ний. 5. Квасоля колочена. 6, Вареники і голубці. 8. Печені пироги з капустою чи яблуками. 9. Капустина і олією. 10. Риба смажена. 11. Салат з моркви і цибулі. 12. Гриби. В цей час заможний ґазда ніс вечерю до бідніших. Він брав миску куті, пшеничних пирогів і усякого печива та свічку. Все це обгортав новим рушником і сам ніс.

В хаті, привітавши з Різдвом Христовим, запалював свічку і повертався додому.

Повернувшись додому, коли з’явилась вечірня зірка, ґазда обкурював ладаном стіл і ставав навколішки перед образами. За ним стає вся родина і молиться Богу.

Потім всі дружно сідають за стіл й починають вечерю з пшени­ці і з словами «Господи, благослови нас!».

Якщо в цей час траплявся сторонній чоловік, його теж за­прошували до столу. Гість на Святий Вечір приносить щастя в дім. Повечерявши, зі столу ніхто не прибирав, не можна було ій крихти змести, бо вночі нібито приходили вечеряти померлі родичі. Потім, радіючи народженню Христа й прославляючи Діву Ма­рію, діти, молодь, тримаючи в руках зірку, ходили до рідних, близь­ких, віншувати з Різдвом Христовим.

Зірка світила їм, щоб колядники не заблукалися, не збилися з путі, бо несли людям радісну звістку. Прийшовши під вікно, вони колядували. Від хати до хати — ходили аж до ранку.

А вдосвіта люди йшли до церкви, де починалася відправа до Святого Різдва. Після літургії в церкві всі колядували.

Увечері на Різдво знову йшли всі колядувати. А колядували такі коляди,: «Добрий вечір тобі, пане господарю», «На різдвяні свята», «З Різдвом Христовим», «Добрий вечір — Святий вечір», «Бог предвічний народився»

Фольклорний колектив «Відлуння», що займається вивченням, відтворенням звичаїв та традицій села Нові Бросківці