Традиції Слобода-Комарівці

Вимірювати час людина навчилася багато тисяч років тому. У різних народів різних континентів Землі календар вважався священним, оскільки він був пов’язаний з небесними світилами як критеріями виміру часу та явищами природи. Народний календар – це народна хронологія визначення часу певної події у добі, господарському житті, порі року стосовно явищ природи та важливих громадських свят. Термін «народний календар» вживається і як синонім при описі свят та обрядів у календарній послідовності. Обрядовість є надбанням народу, результатом його багатовікової творчості та цілеспрямованої діяльності багатьох поколінь. Обрядовість вбирала в себе і відображала побут народу, його традиційну культуру, звичаєвість, ставлення людини до навколишнього середовища, моральність. Кожна нація,кожен народ має свої обряди, звичаї та традиції.
Люди нашого села також мають свої обряди, звичаї та традиції які передаються з покоління в покоління уже багато століть поспіль.

Яким би не було життя, різдвяних свят чекали завжди з особливим піднесенням, радістю, надією. Різдво Ісуса Христа – це одне із найбільших свят у православній християнській церкві яке святкується 7 січня. У нашому селі також святкують це свято.
Різдво це не тільки українське свято, воно святкується багатьма народами та релігіями світу на всіх континентах, починаючи з глибини віків. Звичайно, кожний народ вкладає в це свято свій зміст, форму та ідею.
Святкування різдвяних свят починається з Святої вечері. На вечерю господиня готує 12 страв, адже існує легенда , що саме дванадцять свят вечірніх страв готується тому, що протягом року місяць оббігає землю дванадцять разів. На багату вечерю мусять бути приготовлені страви з усієї городини, садовини, що тільки є в господарстві – щоби дав бог урожаю. Всі страви на столі мають бути пісними. Головною стравою цієї вечері є кутя. У ці дні діти та дорослі ходять в гості, колядувати, вітати всіх із Різдвом Христовим.

Великдень – це одне з найбільших свят християн. В Україні святкується ще з Х століття навесні і пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому має назву Великий день або Великдень.
Христос Воскрес
Христос воскрес!
Радуймося щиро нині –
Бог дав щастя всій родині.
Бог дав радість нам з небес.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Радійте, Божі люди,
Хай між вами згода буде,
І осяє любов Божа,
Чиста, мила, як цвіт рожі,
Що зійшла до нас з небес.
Христос Воскрес!
Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. У ці дні готуються до свята – в господарстві все чистять, прибирають, білять хату. Найважливіший день Вербного тижня – Четвер. Його називають страсним , Чистим або Дивним. До цього дня уже повинно бути все прибрано. До свята Великодня печуть паски. Паска – це великий, гарно випечений хліб, який символізує вічність людського життя.
Невід’ємна частина Великоднього свята – писанка. З давніх-давен яйце є символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду тощо. Фарбоване, розмальоване яйце вважається оберегом, його намагаються зберегти хоча б один рік, до наступного Великодня.
У нашому селі з Великоднем пов’язано багато народних прикмет:
1.Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.
2. Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
3. Свята паска у хату – вся нечисть із хати.
4. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
Понеділок після Великодня називається обливним. В цей день хлопці ходять вливати дівчат, а дівчата дарують їм за це писанки.

Усе в природі відбувається закономірно і нічого не проходить випадково. Весілля – це один із найважливіших етапів людського життя. Традиції весілля сформувалися уже давно і передаються з покоління в покоління. Весільне дійство у нашому селі являло собою народну оперу: у ньому завжди були хори весільних пісень(співали дружби, дружки, світилки, свашки).
Наше село багате народними традиціями, які колись забуті, а тепер відроджуються. До цього часу зберігся зв҆язок із старожилами, знавцями звичаїв і традицій, тими, які не тільки пам҆ятають як було, а й передають надбане молодому поколінню.
Ось яким цікавим з їхніх уст ми і описали весільний обряд.
Першими були заручини. Вони відбуваються задовго до сватання – звичайно місяців за три. Хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщає про це своїх батьків і з рідними батьками, старостою йде у її сім҆ю домовлятися. Коли батьки дівчини згоджуються на одруження, то домовляються про час сватання.
Потім відбувається сватання. Засилають старостів до нареченої які домовляються про час і місце проведення весілля.
Після цього починають приготування до весілля. Купують подарунки, ріжуть бичка або порося, птицю, випікають багато хліба, калачів, готують різні страви та інше. В цей час молода з дружками, молодий з дружбами, ходили по селу й запрошують на весілля гостей.
За два дні до весілля у п҆ ятницю йдуть за барвінком свашки і дружки з калачами, молодий і молода. Прийшовши на поляну де росте барвінок першою шукає молода барвінок з двома листочками, а потім молодий. Коли нарвали барвінку, повертаються додому. Якщо когось зустрічають по дорозі додому то обов҆язково частували. Коли наближаються додому то свашки співають:
Вилетіло птаще з хати з хати, сіло собі на підаще
Та зачало щебетати, тата й маму викликати, молоденьких зустрічати
Вийди нене протів мене, чи впізнаєш тепер мене
Межи двома дружечками, межи штирьма свашечками
Ой впізнаю мій синочку, по зеленім барвіночку.
З хати виходять і зустрічають молодих тато, мама, гості, сусіди. Молодий і молода частують їх і сідають за стіл, який був прикрашений різними стравами.
Коли шиють молодим вінок, обряд проходить дуже урочисто. Тато з мамою несе барвінок, калачі, подушку, голку з червоною ниткою, позолоту. Першим починав шити вінок тато, а після нього мама, а потім передають матці, сестрі – тим кого собі вибирали молоді, щоб їм пошили вінок. Свашки разом з дружками супроводжували цей ритуал піснею.
Будемо татка файно просити
Щоб почали вінок шити
Будемо мамку файно просити
Щоб почали вінок шити
Дайте мамко срібну голку
Дайте татку голку, голку
Тай ниточку шовку, шовку
До барвінку зеленого
Треба шовку червоного
А до шовку червоного
Треба личка рум҆яного
А до личка рум҆яного
Треба хлопця молодого
А до хлопця молодого
Треба коня вороного
Треба коня осідлати
Тай до шлюбу виряджати
Ой до шлюбу, до шлюбочку
Свою рідну дитиночку.
Коли пошили вінок, то свашки співають:
Ой покотим цим віночком по столу, по столу
І таткові і мамочці на хвалу, на хвалу
Файно себе поводила, срібний вінок заробила
Файно, файно, файно нам
Файно нашим столярам
І татови і мамочці
І всій нашій родиночці.
Журилися сусідоньки,
Журилися люди
Що на моїй голівочці
Віночка не буде.
Не журіться сусідоньки ,
Не журіться люди
Бо на моїй голівочці
Збирання до шлюбу. У неділю вранці молоду готують до шлюбу: роблять зачіску, одягають та інше. Коли одягнулися молодий і молода то гостей заводять за святкові столи. Проходить обряд клоніння віночків. Віночки кладуть на калачі, тато і мама молодої і молодого три рази клонять над головою молодої пари. Це дійство супроводжують піснею
Ой зажав барвін, барвінковий він
Най калинка силоме
Татко з мамков вінок клонить(2р.)
Біленькими рученьками
Тай добрими гадочками (2р.)
Тай добрими гадочками
Тай з повними повничками (2р.)
Коли поклонили віночок , матка вінсальна прикріплює його до костюма молодому і до фати молодій. Після цього молоді частують тата і маму, вінчальних батьків, гостей і коштують весільні страви. Потім старший дружба виводить гостей з-за столу, три рази обходять стіл за годинниковою стрілкою у супроводі пісні:
Ой голубе, голу барю
Старий дружбо золотарю
Виведи нас з цеї хати
На подвір҆я погуляти
Погуляти весело.
Після цього виряджаються до шлюбу. Молоді разом з вінчальними батьками, дружками, дружбами, світилкою, гостями стають посеред подвір҆я. Тато змамою обсипають молодих і гостей пшеницею, цукром, свяченою водою. Виходячи на дорогу молоді перевертають два відра наповнені водою. Молодята йдуть у церкву вінчатися, розписуватися.

Після народження дитини батьки назначали дату обряду хрещення дитини.
Зазвичай христять дитину у церкві. Батьки запрошують кумів. Куми заздалегідь готують крижми. Крижма складається з свічки, квітів, елементи дитячого одягу, а також можуть входити набори постільної білизни, рушники та інше. В призначений день куми приходять до церкви. Батьки передають дитину старшим кумам для охрещення. Священник охрещує дитину. Після охрещення відбувається святкування хрестин у будинку батьків дитини.

Була у нашому селі стара церква, але за спогадом старожилів десь у 1912 році вона згоріла. Деякий час жителі села немали церкви, але деякі газди в селі вирішили все-таки побудувати нову церкву: Никифоряк Георгій Миколайович, його син Дмитро Георгійович, Васілько Олекса, Чобан Тодор та інші .Вони зібралися і пішли до пані Кредірки. Поговоривши із ними, пані Марія сказала їм: «Я даю гроші щоб ви найняли майстрів, і даю матеріал, а їду я думаю, що ви знайдете, тільки церкву ви повинні побудувати до І- ої Богородиці і назвати на моє ім҆я «Марія». Газди дали згоду. Будували церкву довго з 1923 по 1925 рік. І все таки до І-ої Богородиці вони не встигли докінчити церкву, але до ІІ-ої закінчили, тому храм у нашому селі проводять на ІІ-гу Богородицю і церква наша носить ім҆я «Пресвятої Богородиці»
У цей день у церкві правиться богослужіння на честь цього свята. На службу приходять не тільки жителі села, а й інших ближніх сіл. Приїхають також і священники з різних міст і сіл нашого району. Після літургії жителі села пригощають гостей трапезою на території церкви. Серед молоді вибирають двох калфів які організовують храмове свято на толоці біля клубу. Запрошують музики, облаштовують майданчик. Вечером сюди сходяться жителі села та ближніх сіл для святкування.

Традиційним стало святкування щорічно Дня села у серпні місяці. У цей день збирається на толоці вся сільська громада, звучить музика, проводяться конкурси, розігрується щаслива лотерея. Не має жодного квитка без виграшу!
Сільський голова вітає всіх присутніх, розповідає про досягнення, перспективу на майбутнє. Відбувається танцювальна програма.
І щасливими, веселими повертаються односельчани до своїх домівок.