Видатні особистості Слобода-Комарівці

На зеленій Буковині, у краю , овіяному сивими легендами, де височать мальовничі зелені пагорби  передгір’я могутніх Карпат, стоїть маленьке село Слобода – Комарівці . Кажуть, коли Бог ходив по землі і роздавав людям свої ласки і щедроти, то в селі усі, від малого до старого були в полі. « Ці роботящі люди самі собі добудуть хліб і до хліба, – сказав Всевишній .- Я дам їм талант творчості». То може тому у нашому селі так багато народних умільців, зокрема – вишивальниць.

Вишивка – це особливий спосіб вираження навколишнього світу, це вид стародавнього декоративного мистецтва, це малюнок ниткою по тканині. У вишивці – душа людини, її любов, мрії, та сподівання. Як художник не може прожити без фарб і пензля, так вишивальниця не може обійтися без голки й нитки.

Хто по-справжньому володіє мистецтвом вишивання, той уже ніколи не може з ним розлучитися. Майже кожна жінка, дівчинка робила спроби вишивати, та тільки справжні майстрині, люди художнього смаку залишаються вірними цій справі на все життя. Серед таких: Біндяк Марія Іванівна, Руснак Марія Григорівна, Чобан Домніка Семенівна, Федорюк Олена Олексіївна, Руснак Оксана Василівна,
Лакуста Марія Василівна, Федорюк Євгенія Василівна, Косован Марія Сільвестрівна,Демедюк Оксана Дмитрівна. Узявши в руки голку, розлучаються з нею хіба що в неділю та дні великих свят. Вони не можуть жити без ниток та голки. Своє особливе бачення навколишнього світу хрестик за хрестиком виливають на полотно, і з’являються картини рідної природи, вишукані рушники, доріжки, панно, килими, серветки, скатерки, чоловічі та жіночі сорочки,ікони,портрети, подушечки

Оживуть на полотні
Лук барвисті кольори,
Неба голубінь ясного,
Промінь сонця золотого.
Тут веселково усміхаються чарівні барвисті квіти, що дивують розмаїттям тонів і разом з тим лаконічністю, образністю. А ось чарується червона калина, стелиться на щастя – долю хрещатий барвінок, висять веселі жолуді між дубовим листям.
Здається, що то не витвори людських рук, а божественне диво. Шелестять рушники, мов птахи крилами. Здається ось – ось затьохкають, заворкують, защебечуть чарівні пташки і сповнять все навкруги величними звуками.

У вишивках – небачена краса:
Земля чарує, гори , небеса,
Воркують голуби, співають солов’ї;
Духмяно пахнуть квіти чарівні.
Тут вірних лебедів весільнії сонати,
Неначе кличуть молодят до хати,
Виблискують обручки золоті,
Щасливими хай будуть молоді!
А скатерки, мов кличуть на гостину:
Ми бачимо заквітчану калину
І грона виноградні вже налились,
До матінки – землиці прихилились.
Панно і рушники милують очі –
Творили їх майстрині дні і ночі.
Тож хай ще довго вишивають чудеса,
Хай Бог дарує многії літа!