Культура Снячів

Культура

Основним культурним сподвижником в селі Снячів є керівника будинку народної творчості та фольклору Сушинська Трандафіра Георгіївну – народна майстриня, яка з дитинства закохана у вишивку. Під її керівництвом функціонує 15 гуртків, любительських об’єднань та клубів за інтересами. Серед них 4 танцювальні колективи (2 сучасного танцю та 2 народного (дитячі та дорослі)), 2 драматичні колективи. Найбільшого успіху здобув фольклорний колектив «Снячівчанка», який постійно здобуває призові місця в районних та обласних конкурсах.
Весь вільний час Трандафіра Георгіївна присвячує вишивці. Вона переносить на полотно червоні троянди, білі ромашки, жовтогарячі жоржини, сині грона винограду, рожевий серпанок яблуневого саду. Трандафіра Георгіївна не тільки вишивальниця, а й талановита художниця, адже створює сама візерунки в одязі, які можуть прикрасити будь-яку особистість. Для прикладу її сорочки носила Раїса Кириченко, одну з своїх робіт обрала для себе Ніна Матвієнко, в її костюмах чарує нас своїми концертами Оксана Савчук. Цей талант в родині передається від покоління до покоління: мама майстрині, Марія Леонтіївна, вишивала сценічні костюми Софії Ротару, мала замовлення й на сорочку від Назарія Яремчика, от тільки дошити не встигла – пішов з життя талановитий співак.
Роботи Трантафіри Георгіївни вражають красою барв та жанровим розмаїттям. Вона прагне зробити щось ексклюзивне, щоб вабило
очі, тішило душу, радувало того, хто народжений ходити саме в такому. Її неповторні роботи подорожують по виставках,
конкурсах всього світу вже не один десяток років. Вона постійна учасниця фестивалів декоративно-прикладного мистецтва у місті Києві, Польщі, Румунії. Її неодноразово нагороджено почесними грамотами та іншими відзнаками. Навіть президент нашої держави Віктор Андрійович Ющенко високо оцінював роботи снячівської вишивальниці, захоплювався ними, про що свідчать фото.
Трандафіра Георгіївна дуже дорожить цими фотографіями і гордиться, адже не кожному дано почути гарний відгук про свою майстерність від самого президента держави.
Приємно спілкуватися з пані Розою – справжньою майстринею, відданою українкою. Її очі на фоні своїх робіт сяють від щастя.
її енергія чистотою гірського потічка вливається теплом в кожного із нас. Її вишивки захоплюють і тішать. Свої секрети вона передає своїм дітям і не тільки своїм. Неодноразово наші гуртківці звертались до Трандафіри Георгіївни за порадою чи то за візерунком і завжди ця привітна жінка допомагала чи словом, чи ділом.
Приємно і відрадно, що є такі люди, що вони живуть поруч з нами. І який же талановитий наш люд, якщо незважаючи на всі негаразди, всупереч їм, творить таку красу і щедро ділиться нею, з радістю спілкується, щиро оповідає про все, чим багата його душа. «А можна про Вас написати, чи розкажете, поділитеся, навчите тих, хто ще нічого не вміє, але прагне навчитися?»
І як легко стає на серці, коли у відповідь чуєш: «Звичайно, із задоволенням, нехай вчаться».
Навчившись вишивці, ми сприяємо збереженню цього виду мистецтва не тільки у музеях, а й у наших оселях. Відроджуємо моду на наше, рідне, українське. Вироби, оздоблені українською вишивкою, використовуються в повсякденному житті. Вони виконують не лише практичну функцію, а й мають велике естетичне значення, адже краса робить людину добрішою. Особлива цінність вишитих виробів полягає в тому, що вони виготовлені руками людини, поєднавши в єдине ціле щирість душі, талант, розум, терплячість, майстерність рук, любов до праці. Тому кожна така річ несе в собі частку тепла людського серця, доброту.
Тож маємо всім миром прагнути зберегти це багатство, бо ж саме воно дає наснагу в житті. І хочеться, щоб від Донеччини до Закарпаття, від Одеси до Чернігова влада наша освідомила, що без збереження традицій української культури держава не може розвиватися повноцінно, стати справді могутньою.