Видатні особистості Стара Жадова

Видатні особистості

      З давніх-давен село славилося талановитими Людьми.
Насамперед, ми хотіли б згадати про Леона – нащадка феодала Гояна, власника села Стара Жадова, який народився 12.02.1843 року. Він – учень видатного австрійського композитора Арона Помнула, член багатьох культурологічних товариств, засновник студентського співочого Товариства і квартету віолончелістів у Чернівцях. Особливо цінними у творчій спадщині митця є його неопубліковані спогади про музичне буття Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Ракоча Юрій- український поет, педагог. Народився 14.03.1908 року в с.Стара Жадова , Сторожинецького району Чернівецької області, в селянській сім’ї.
У 1930 році закінчив середню лісничу школу в м. Тімішоара, після цього працював лісником. З 1949 року і до виходу на пенсію Ю.Ракоча вчителював. У 1954 році він заочно закінчив педагогічне училище, а у 1959 – дворічні курси російської мови в Бухаресті.
Насамперед варто зазначити, що ім’я Ю.Ракочі в Україні мало відоме. Єдину довідкову статтю про нього подав у 2005 році чернівецький літературознавець Микола Богайчук у словнику-довіднику «Література і мистецтво Буковини в іменах», у якій сказано , що поет і педагог народився у селі Стара Жадова. Майбутній поет побачив світ у найвіддаленішому куточку села , за сім кілометрів від його центральної частини, на хуторі з інтригуючою назвою «Америка». Нині на місці дерев’яної батьківської хати хіба що сумом нагадує про себе ледь помітне хатнище , що поросло дикими травами та чагарниками. Неподалік доживають свого віку кілька старезних та здичавілих від часу яблунь, а нище на пагорбі простягнувся невеликий яблуневий сад , висаджений лісівниками вже у повоєнний період. Старожили хутора твердять, що у пана Ракочі на тому ж місці до початку другої світової війни був розкішний сад, який господар виплекав власноруч. Ще й понині «сад Ракочі» живе у людській пам’яті , куди хутірські діти бігають за яблуками.
Поезія Ю.Ракочі відзначається повчальністю і закличністю, чистотою і щирістю. Вона переповнена ароматами сонячного тепла і красою буковинської природи ,вірою у Божу ласку і вічність людського духу. Майже кожен вірш поета – це згустки філософських роздумів над життям.
Ю.Ракоча – автор збірника поезій “Любов, віра, роздуми” (Сучава, 1947, рум. мовою). Цикли його поезій друкувалися в українських часописах і альманахах Румунії “Новий вік”, “Серпень” (1964р.), “Ліричні струни” (1968р.), “Сонячне відлуння” (1974р.) та інші.
Помер Ю.Ракоча 7 березня 1991 року в с.Марицея Сучавського повіту в Румунії.
Так, час довів, що слово поета , його особистий життєвий приклад потрібні сьогодні як ніколи . Творча спадщина Юрія Ракочі потребує нині популяризації в Україні , а для цього її насамперед необхідно видрукувати. Вона вчить віри в Бога , прищеплює любов до землі та праці на ній , закликає вчитися розуміти і берегти матінку – природу, наповнює світ людської душі вічними цінностями народної моралі.

Ракоча Юрій- український поет, педагог

     Продовжувачем славних традицій земляків є Олександр Орестович Попович – провідний доцент кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім..Ю.Федьковича, завідувач кафедри, викладач, якого люблять і поважають студенти, людина, якою гордяться старожадівці.
Він – автор понад півсотні наукових, методичних, науково-популярних публікацій. За вагомі наукові та педагогічні здобутки О.О.Попович нагороджений Грамотою МОН України та нагрудним знаком „Відмінник освіти України”

Митрополит Даниїл / в миру Чокалюк Богдан Михайлович/ народився 22 серпня 1958 року в селі Стара Жадова.
Майбутній Великий Архієрей виховувався в сім’ї щирих українців, справжніх патріотів своєї Батьківщини. Батько – протоієрей Михайло Чокалюк, активний учасник національно-визвольної боротьби, політичний в’язень воркутинських концтаборів, помер в 2004 році. Мати – Чокалюк Василина – також відбувала заслання за активну участь у національно-визвольній боротьбі.
Ім’я митрополита Даниїла вписане в книгу про тих, хто боровся і утверджував Помісну Українську Православну Церкву Київського патріархату. Багато років владика Даниїл очолював Київські духовні школи – академію і семінарію. Йому випало відроджувати духовну семінарію в Києво-Печерській лаврі.
Згідно розпорядження від 02 березня 1993 року за № 131 архімандрит Даниїл був призначений представником від УПЦ Київського Патріархату в експертну раду при Раді у справах релігій при Кабінеті Міністрів України.
21 жовтня 2000 року владику Даниїла піднесено до сану архієпископа, а 23 січня 2004 року до сану митрополита.
29 листопада 2004 року митрополит Даниїл з благословення Святійшого Патріарха Філарета та на запрошення відділу громадської дипломатії НАТО представляв Київський Патріархат в Брюсселі.
Без нього Церква осиротіла. Це був воістину дбайливий пастир. З великим сумом усі сприйняли його раптову кончину. Нехай буде йому вічна пам’ять .

Митрополит Даниїл зі Святішим Патріархом Філаретом та кліриками Київської екзархів в Греції ( перший зліва)

Ми пишаємося нашим земляком. Духовним пастирем, молодим, відомим єпископом Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Єпіфанієм ректором Київської православної богословської академії.
Єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Єпіфаній  (Сергій Петрович Думенко), ректор Київської православної богословської академії.
Дитинство та шкільні роки Сергія пройшли в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. 1996 року закінчив Старожадівську середню школу І-ІІІ ступенів.
1996 року поступив на навчання в Київську Духовну Семінарію, яку закінчив в 1999 році за першим розрядом. В тому ж 1999 році поступив до Київської Духовної Академії, яку закінчив у 2003 році. Після успішного захисту кандидатської дисертації на кафедрі церковного права з теми: «Формування церковно-канонічних збірників у Донікейський період та їх характеристика» Вченою радою КДА присвоєно вчений ступінь кандидата богословських наук.
З 1 липня 2003 року по 31 грудня 2005 року обіймав посаду секретаря-референта Рівненського єпархіального управління та особистого секретаря митрополита Рівненського і Острозького Даниїла (†2005). Також був викладачем Рівненської духовної семінарії, старшим помічником інспектора, прес-секретарем Рівненського єпархіального управління.
У 2006-2007 роках навчався в Афінському Національному Університеті (Греція) на філософському факультеті .
З нового навчального 2007 року прийнятий на посаду викладача Київської Православної Богословської Академії, а також призначений завідувачем Кафедри філології цього учбового закладу. Член Національної Спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.
З благословення Святійшого Патріарха Філарета 21 грудня 2007 року архієпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм у Михайлівському Золотоверхому монастирі пострижений у чернецтво з іменем Епіфаній (на честь святителя Епіфанія Кіпрського).
6 січня 2008 року в Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва Святійшим Патріархом Філаретом рукоположений у сан ієродиякона, а 20 січня 2008 року в сан ієромонаха.
25 січня 2008 року згідно указу призначений секретарем Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
16 березня 2008 року, в Неділю Православ’я, за Божественною Літургією у Володимирському кафедральному патріаршому соборі Святійшим Патріархом возведений у сан архімандрита.
20 березня 2008 року призначений намісником Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва.
30 травня 2008 року призначений керуючим справами Київської Патріархії.
7 жовтня 2008 року присвоєне звання доцента Київської Православної Богословської Академії.
Удостоєний церковної нагороди – Ордену святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. Нагороджений державним орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, подякою Прем’єр-міністра України та відзнаками Українського козацтва.
21 жовтня 2009 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату (Журнал засідання №20) обраний на єпископа Вишгородського, вікарія Київської єпархії. 15 листопада 2009 р. відбулася архієрейська хіротонія.
Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 27 липня 2010 року призначений ректором Київської православної богословської академії та керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією.
Жадівське лісництво – одне з передових у держлісгоспі. З недавніх пір його очолює Михайло Григорович Рибак. Вже понад 20 років він дбає про збереження, красу та відновлення лісів на Буковині. Старання, наполегливість та сумлінність у роботі – риси притаманні лісничому.
М.Г. Рибак неодноразово нагороджений державними грамотами, а в 2009 році йому присвоєно звання “Заслужений лісівник України”.

Окраса села – Старожадівське лісництво

    Не можна не згадати і про Іллю Григоровича Гнатюка, того, хто осушував найнесприятливішу для землеробства землю… Він був із когорти людей, що віддавалися роботі всім серцем і душею. Більше чотирьох десятиліть в пересувній механізованій колоні Ілля Григорович набув великого досвіду в меліоративній справі, недарма він удостоєний звання “Заслужений меліоратор України”. А серед інших високих нагород – орден Трудової слави, медаль “За трудову відзнаку”.