Духовність Великий Кучурів

СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА У СЕЛІ ВЕЛИКИЙ КУЧУРІВ

На основі губернського розпорядження від 17 травня 1805 року в селі Великому Кучурові мала бути збудована нова церква.
Як бачимо із документів станом на 1810 рік, у селі було дві церкви: Дмитрівська та Успіння Богородиці, яка вміщувала не більше 300 осіб. Дмитрівська церква знаходилась ще у доброму стані, проте для такого великого села однієї церкви було недостатньо. Приміщення Свято-Успенської церкви стало непридатним для проведення церковних відправ. Розглядаючи питання про підбір місця для нової церкви, про що велось листування до 1816 року, було вирішено, що церква і повинна бути збудована в центрі села, бажано на височині. Після довгих дискусій зупинились на тому, що найкращим місцем є місце старої церкви Успіння Богородиці. Проте, території старої  церкви виявилось недостатньо, щоб збудувати нову церкву для 1500 осіб. З благочинних намірів священики Грегор Казієвич та Ніколай Карче уступили частину своїх ґрунтів на будівництво нової церкви, будинку священика та школу, дозвіл на будівництво якої планувалось отримати з часом. Звертаючись 20 липня 1818 року в православну консисторію священик Грегор Казіевіч писав, що нова церква будується з міцного матеріалу у парафії Ве¬ликого Кучурова. І хоча ззовні вона здасться майже побудованою, про внутрішні роботи ще не велась розмова через надзвичайно великі витрати на будівництво. Настоятель церкви також висловив пропозицію, щоб для проведення необхідних внутрішніх робіт, написання церковних образів, креслень та складання приблизного кошторису направити скульптора із Жадової Генріха Ірцимильського та художника Погана Толаковського з Чернівців. Усі витрати повинен взяти на себе Православний релігійний фонд. Вівтар повинен бути виготовлений з сухого дерева липи, вишукано вирізьблений, розфарбований у різні кольори, позолочений і посріблений, оздоблений великими і малими образами. Він матиме троє дверей: північні і південні будуть однодверні, а середні-дводверні. Вгорі при закриванні вони утворюють позолочену корону, яку прикрашає маленький хрест. Церква матиме великий процесійний хрест, вирізьблений, розмальований та позолочений. Також мають бути виготовлені дві хоругви. На першій з одного боку буде зображена Свята заступниця Марія Покрова, з іншого – Свята Трійця. На другій хоругві Марія Покрова з одного боку, а з іншого – Святий Георгій. Церква буде оздоблена трьома звичайними латуневими люстрами. Одна велика висітиме в центрі церкви і буде розрахована на 24 свічки, інша, мала, люстра висітиме перед іконостасом, третя, теж мала, – у притворі церкви. Кожна мала люстра розрахована на шість свічок.
Кошторис на виконання всіх внутрішніх робіт та витрати на будівельні матеріали разом складають 1750 флоринів. У документах також згадується, що влітку 1819 року церква була вже майже збудована, проте через певні обставини провести роботи по завершенню будівництва було тим часом неможливо. Лише листом від 26 листопада 1823 року православну консисторію повідомлялось про закінчення будівництва церкви у Великому Кучурові, а також про те, що 9 листопада 1823 року відбулась офіційна передача приміщення церкви, яка була здійснена будівничим бухгалтером Михайлом Винявським під керівництвом крайового інженера Тоізера православній парафії цього села. Церква була довірена священику Ґрегору Казієвичу.
Церковні хати також були побудовані з твердого матеріалу (цегла). Основний священик мав 12 гектарів землі, його помічник – 6 гектарів.
Костянтин Сімонович значиться в документах як православний священик церкви Святого Дмитра, що мав там парафії в 30-х роках XIX століття. Як довідуємось із листа священика Свято-Успенської церкви Ґрегора Ґраматовича, датованого 18(30) травня 1857 року, до консисторії Буковинської митрополії, – тодішній стан церкви Успіння Богородиці, яка була збудована у Великому Кучурові з міцного матеріалу, потребує невідкладного значного ремонту, оскільки дах церкви прогнив від вологи і повністю продірявлений. З північного боку дзвіниці та в декотрих місцях на стінах обсипалась кам’яна крихта, а це сприяє псуванню цегли. Будівля церкви виглядає не білою, а рудою, тому церкву слід побілити. Вікна в церкві необхідно засклити 50-ма шибками, які з часом розби¬лись. Зовсім понищена огорожа навколо церкви, яку теж потрібно замінити. Ризи не придатні для використання, тому необхідно придбати 4 ризи: дві святкові та дві буденні.
За розрахунками, вартість ремонту церкви складала 2600 флоринів. Ремонт був проведений у 1861 році.
За 1861 рік є відомості про священика Теодора Василовича, а в 1864 році був оголошений конкурс на заміщення вакантної посади православного священика на парафії села Великий Кучурів. У конкурсі брало участь одинадцять священиків з різних сіл Буковини. 31 травня 1864 року був призначений на цю посаду Мїхаель Мунтян, сорокашестирічний священик із Воронця і Букшої, уродженець Роші.
При перевірці стану Свято-Успенської церкви за 1899 рік було виявлено, що сама будівля знаходиться у доброму стані, але в зв’язку з відсутністю коштів храм не застрахований. При церкві працює нічний сторож, сільський цвинтар був власністю церкви. Населення села на той час скла¬далось із 1063 родин, 4240 жителів, із них було 560 дітей, серед яких нараховувалось 280 дівчаток. При церкві була невелика бібліотека, в якій налічувалось 75 книжок. Паламарем на той час працював Іон Беженару.
В наступні роки священиками у Свято-Успенській церкві були:
1900-1908-Іон Мавкон.
1908-1912 – Димитрій Бурак, другий священик – Гавриїл Страшу.
1916-1921 – Іоан Попеску.
1921-1925 – Давід Мунтяну, Гавриїл Страїну.
1926-1927 – Євген Сорочам.
1927-1928 – Іон Сирбул, Євгеній Сорочан.
1929-1936 – Іон Сирбул, Васілій Урсакі.
1938-1939 – Васілій Урсакі. Константин Куку.
1942-1944 – М. Козярчук.
1944-1948 – священика не було, службу читан дяк Артемон Кодан.
1957 – протоієрей Димітрій Тимофій.
1960-1961- Іван Диба.
1961-1969 – Валеріан Хомащук.
1969 – Стефан Антонович.
1969 – Олексій Коцюба.
1969 -Андрій Гревул, кандидат богослов’я.
1970-1981 – Назарій Кожелянко.
1981-1989-Іоан Монаршик.
1989-по даний час – Дмитро Томюк.
Церква побудована у формі оборонної фортеці з баштою, купол якої довершує великий позолочений хрест. Спочатку зверху на церкві було споруджено лише один купол, де є дзвіниця. У 1998 році добудували ще дві башти з хрестами на їх верхах. У середині церкви на даний час стіни розмальовані в стилі італійського живопису. Підлога раніше була дерев’яною, зараз викладена керамічною плиткою. За розповідями жителів села, церковні документи написані на пергаменті, єленськими буквами і зберігаються в Путнянському монастирі (Румунія). Перед вхідними церковними дверима з обох боків, розміщені хрести. Зелені насадження, які росли на церковному подвір’ї, на жаль, у 1990-х роках були вирубані. Цвинтар спершу розташовувався біля церкви, але у другій половині 19 століт¬тя у зв’язку із будівництвом залізниці Чернівці – Сучава у 60-х роках перенесений на нове місце. Село як колись, так і тепер було дуже багатонаціональне. Жили тут українці, румуни, молдовани, німці, поляки, білоруси, про що свідчать написи на цвинтарних хрестах. Жиди мали окремий цвинтар.