У 1836 році, після 10-річного листування і переговорів, було відкрито початкову двокласну школу. Та вона свого приміщення не мала, й діти навчалися то в орендованому у священника приміщенні, то в корчмі. Учитель частину зарплати одержував продуктами, які здавали селянам, а решту мав йому видавати піп грошима. Однак під різними приводами ця частина затримувалася або й не видавалася зовсім. З 1000 дітей шкільного віку навчалися тільки одиниці. Вчителі були малоосвіченими. У 1874 році школа була розширена, вона нараховувала уже 6 класів, але й далі більшість селянських дітей не мала змоги її відвідувати.
У конторі колгоспу зберігалися заяви про вступ до артілі, де замість підписів можна поба¬чити хрестики. Аж до 1940 року так розпи¬сувалася переважна більшість селян, які не вміли ні читати, ні писати. Після 1940 року на терито¬рії сільради діяло 5 шкіл, у яких працювало 108 учителів і навчалось 1700 дітей. Тільки в 1965 році атестати про закінчення серед¬ньої школи одержало понад 100 осіб.
Після 1957 року значно зміцніла матеріальна база Великокучурівської середньої школи: добудовано 10 класних кімнат, обладнано 4 навчальні кабінети, 2 майстерні, спортивний зал. Навчально-виховний процес тісно поєднується з життям країни і гос¬подарською діяльністю колгоспу.
Центром поширення загальнотехнічних знань серед хліборобів стала школа сільської молоді, яка в 1959 році була реорганізована в навчальний комбінат. Тільки за останні 7 років 286 чоловік здобули середню, а 220 – восьмирічну освіту без від¬риву від виробництва. За 5 років у комбінаті опанували спеціальність шофера 106 чо¬ловік, тракториста – 58, будівельника – 75.
Система поєднання загальноосвітньої підготовки з професійною в школі сіль¬ської молоді була 1961 року вивчена Міністерством освіти УРСР і узагальнена в інфор¬маційному листі «З досвіду роботи Великокучурівської школи сільської молоді». У 1962–1964 pp. тут відбувалися практичні заняття республіканських семіна¬рів працівників освіти з питань навчання трудівників села та підвищення їх профе¬сійної кваліфікації. Гості з 9 областей України познайомилися з навчально-виховним процесом, побували в тракторній бригаді, автогаражі, майстернях, поцікавились, як освіта допомагає молоді в праці.
У школі прищеплюється смак до науково-дослідної роботи: шість вчителів закін¬чили аспірантуру і стали кандидатами наук. За завданням Академії педагогічних наук СРСР тут досліджувався вплив морального виховання на піднесення політичної і трудової активності працюючої молоді та ряд інших питань. У 1962–63 pp. вечірня школа була учасником ВДНГ СРСР і одержала диплом 1-го ступеня, а група учителів і представників громадськості – медалі виставки.
Десятки дітей колишніх батраків одержали дипломи різних вузів країни. У ро¬дині колись неграмотного колгоспника В. М. Сливоцького є п’ять дочок і один син. Старша з них — Сільва після закінчення університету стала вчителем математики, Галина, здобувши технічну освіту, працює на радіовузлі, Мидорина, випускниця середньої школи – лаборант; решта – продовжують навчання. У вузах і технікумах навчаються понад 50 великокучурівців. У селі працювало 4 бібліотеки з книжковим фондом понад 25 тис. томів, 2700 читачів користуються ними. Листоноші доставляють у колгоспні двори 6640 примірників газет і журналів. Двічі на місяць виходить багатотиражна газета «Колгоспник», щотижня транслюється сільська радіогазета, працюють 4 кіноустановки.
Стара школа
Наша старенька школа побудована в 1836 рощ, відкрита при австро-угорській імперії. За ці роки навчались на німецькій, румунській і українських мовах. При австро-угорській імперії тільки на одному уроці за тиждень діти могли вивчати українську мову, а всі предмети вивчали на німецькій мові.
У 1914 році у школі був тимчасовий лазарет, де лікувались поранені солдати австро-угорського війська, і багато було поховано у братській могилі на кладовищі.
У 1918 році в листопаді наша квітуча Буковина була окупована Королівською Румунією до 1940 року. За цей час дітям у школі не дозволяли вивчати українську мову. Всі предмети вивчали на румунській мові. І не кожна дитина могла вчитися тому, що треба було платити великі гроші за навчання.
У 1941 році багато вчителів і син директора Павленко пішли на війну. І в честь цього, біля школи, був споруджений хрест – Тройця на кошти вчителів, щоб сини здоровими повернулись з війни.
Нова школа
Великокучурівська ЗОШ І-ІІІ ступенів була збудована в 1996 році.
На даний час в школі діє 22 класи у яких навчається 588 учнів.
До послуг учнів школи 34 класних приміщення, з них 36 кабінетів, шкільна бібліотека, їдальня, актовий зал, 2 спортивних зали, музей „Берегиня”, клас обслуговуючої праці та комбінована майстерня.
У школі працює 40 педагогічних працівників.
ДНЗ
Великокучурівський дошкільний навчальний заклад «Малятко» загального розвитку комунальної форми власності відкрито на підставі рішення 22 сесії четвертого скликання Великокучурівської сільської ради від 22.12.2005 року № 102X22105
Юридична адреса:
Чернівецька область
Сторожинецький район
с.В.Кучурів, вул. Вишнева,2
59052
ДНЗ «Малятко» розміщене в пристосованому приміщенні загальною площею 375м. Загальна площа території ДНЗ становить 0,2 га.
«Малятко» – це світлий, затишний, сучасно обладнаний садочок, в якому функціонують З групи: 1 – ясельного віку, 2 – садові та 6 груп короткотривалого перебування дітей. Число місць за проектом 50. Тут знайшли своїх друзів і світ захоплень 74 дошкільнят.
Режим роботи закладу з 12-тигодинним перебуванням дітей та 5тиденним робочим тижнем. Групи комплектують за віковими, сімейними та родинними ознаками. Наповнюваність групи дітьми становить: ясельна група – 24; середня – 25, старша група – 25 дітей.
Навчально – виховний процес здійснюється за базовою програмою «Я у Світі», старша група ще додатково займається по спеціальній програмі «Впевнений Старт».
З дітками працюють кваліфіковані педагогічні працівники, які мають спеціальну освіту. Всього персоналу ДНЗ налічується 20 чоловік.
На даний час садочок працює над соціально – педагогічним патронатом дітей шкільного віку на селі, що неохоплені дитсадком.
У ДНЗ «Малятко» створені всі умови для навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку, що відповідають сучасним вимогам і стандартам. Кожен працівник даного закладу працює над тим, щоб кожна дитина почувалась тут комфортно і затишно.
24 жовтня 2012 р. у нашій школі відбулося свято “Добро спішіть творити, люди”, організоване учнями 6-А класу, на чолі з класним керівником Мінтенко Т.Г.
У затишній залі були присутні учні та вчителі, які не байдужі до добрих справ.
Розпочали свято ведучі Варварич Віта і Столярчук Анастасія віршами про доброту.
Зозуляк Ірина розповіла притчу про мудреця, яка закінчувалась словами “Усе у твоїх руках, людино!”.
Незабутньою для дітей залишилася розповідь про маленьку дівчинку, яка приїхала у велике місто і загубилась. Але добрі люди допомогли знайти її маму з “… найдобрішими очима, найкрасивішими косами і найласкавішими у світі руками”.
Прислів’я, приказки та анкета, які учасники свята запропонували присутнім гостям – сколихнули дитячі серця і кожен, до кого потрапляв цей клубочок, розповідав про добрі вчинки.
25 жовтня, напередодні осінніх канікул, у 1-А класі було проведено перше родинне свято “День іменинника”, в якому приймали участь не тільки учні класу, а й велику допомогу надали батьки в організації свята.
На святі гостем був Метелик, який угрупував дітей-іменинників в чотири пори року.
Також на святі співали пісні, розказували вірші.
Завершив свято танець-вальс під гарну пісню із мультфільма “Шрек”.
Ось і кухар на поріг,
На столі смачнущий торт.
Він, як сонечко на блюді,
Всім його ділити будем.
Гарним подарунком був іменинний торт, на якому горіло 6 свічок.
Але ж у нас сьогодні свято –
День наших світлих іменин,
Батьки прийшли нас привітати,
Тож починаймо: три-два-один.
А найкращим сюрпризом були подарунки від батьків – фотоальбоми.
З 29 по 31 жовтня учні 10-А класу Великокучурівської ЗОШ І-ІІІ ст. разом з класним керівником Ілку Л.Г. та ЗДНВР Курчак М.Г.відвідали столицю України.
Київ зустрів нас дощем. Але погана погода не стала на заваді здійсненню наших планів.
Для того щоб подорож була цікавою, ми вирішили провести її самотужки, заздалегідь підготувавши маршрут.
Дехто з нас вперше побував у метро – враження незабутні. Хлопці уявили себе пінгвінами – велика кількість людей не давала можливості швидко пересуватися.
Назавжди в нашій пам’яті закарбувалися: Золотоверхий Михайлівський собор, Контрактова площа, Хрещатик, Майдан Незалежності, пам’ятник Жертвам Голодомору, арка Дружби Народів, музей Бойової Слави, пам’ятник В. Чорноволу, Урядовий будинок, Міністерство закордонних справ, пам’ятник Володимиру Великому, річний вокзал …
Підйом на фунікульорі викликав у хлопців і дівчат велике здивування.
Духовне очищення відчули під час відвідування Києво-Печерської лаври.
Побачивши на власні очі Дніпро, відчувши велич та могутність річки, ми на кілька хвилин затамували подих. І ось довгоочікуваний «Mc. Donald’s»…
Стомленні, але наповненні позитивними емоціями, з сувенірами ми поверталися додому.
***
Показові виступи спецпідрозділу УБОЗ “Сокіл”
Відповідно до плану роботи Місячника профілактики правопорушень нашої школи, учні 10-А і 11-Б класів разом з класними керівниками Ілку Л.Г. і Цюрупою С.С., 7 листопада побували в школі Кіцманського району у м. Лужани. Там проводилися показові виступи спецпідрозділу управління по боротьбі з організованою злочинністю „Сокіл”.
У рамках заходу бійці спецпідрозділу показали школярам декілька змодельованих ситуацій затримання злочинців. Учні мали змогу побачити, як затримують злочинців на автотранспорті, при здійсненні ними незаконної угоди з продажу зброї, а також при здійсненні збройного опору.
Працівники спецпідрозділу для припинення протиправних дій показали свої навички застосування зброї та спецзасобів. Змодульовані ситуації справили велике враження на учнів, видовище було яскравим і ефектним.
Після виступів бійці підготували виставку зброї та особистого екіпірування, засобів захисту та морального впливу на злочинців.
***
Вшанування пам’яті жертв голодомору
1932-1933 років
21 листопада 2012 року 10-А клас презентував проект “Пам’ятаймо минуле заради майбутнього”.
Метою заходу було поглибити знання учнів про голодомор 1932-1933 років; показати всю жорстокість, з якою винищували наш народ.
В актовій залі були присутні учні, вчителі і батьки. Учасники проекту закликали всіх присутніх бути уважними і задуматись, що відбулось в Україні понад 75 років тому і що витерпів український народ на шляху до незалежності.
В рамках даного проекту групи дітей працювали з додатковою літературою для створення книжкової виставки “Згадувати, щоб не повторилося” з Інтернет-виданнями.
Результатом цієї роботи була слайдова презентація.
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
Саме словами В. Забаштанського розпочалося свято «Рідна мова чиста, як роса», яке підготувала й провела вчитель української мови та літератури Чепишко Т.Г. разом зі своїми вихованцями 23 листопада.
«Рідне слово… скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками! Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?» – цими рядками ведучі, а це – учні 10-А класу Мінтеко Спартак та Варварич Юліана, налаштували глядачів на позитивну хвилю емоцій.
Учні 5-А класу зачитали чималу добірку віршів про рідне слово.
О слово рідне! Пращура молитво,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська – творіння Ярослава –
Слов’яно-мовна праведна земля.
У неї є усе:
Діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
Козацька доблесть і кріпацькі сльози,
Ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Дівчатка зачарували всіх яскравістю буковинського костюма.
Напевне, немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої української народної пісні.
Мова – це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється у мові і через мову.
А от яку заповідь давала мати своїй донечці:
Доню, моя доню,
Синьоока зірко
У житті буває
Солодко і гірко…
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Ще Максим Рильський закликав: «Пильно і ненастанно політь бур’ян». А «бур’яну» ж у нашій мові так багато! Тому не тільки писати, а й говорити слід правильно, бо перед нами відповідальне завдання: взяти все краще з надбання наших предків, сконцентрувати весь розум і духовний потенціал нації, щоб відродилася і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашого народу.
Подивіться, які наші дівчатка танцюють. Адже, справжні українці не уявляють себе не тільки без пісні, але й без танцю.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця веселого, що зросте смерічкою.
Мово наша! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. я тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Любов’ю своєю відгоню від тебе злих духів, молюся за тебе і на тебе. Освіти від мороку землю, возвелич, порятуй народ її на віки!
Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Нова школа
