Як свідчать історичні документи, жителі поселення, хоч і були християнами, втім, тривалий час не мали власного храму і мусили відвідувати церкву, що знаходилась у сусідньому селі Їжівці. І тільки у 1808 у Верхніх Петрівцях ,на хуторі Аршиця ,була збудована дерев’яна церква, яка невдовзі згоріла. У 1906 році був зведений новий кам’яний храм на честь святої великомучениці Параскеви Сербської.
Першим настоятелем храму був протоієрей Іоан Іліуц, який народився у 1879році.
Через 16 років на хуторі Леорда була споруджена ще одна церква на честь Святих Архангелів Михаїла та Гаврила, згодом зруйнована радянською владою і знову відбудована у 1996 році
Безперечною окрасою хутора Леорда зокрема та Верхніх Петрівців загалом є жіночий монастир Святих Жон – Мироносиць,
будівництво якого розпочалось у 1994 році. Перший монастир у Петрівцях був започаткований ще у 1487 році Стефаном Великим. Серед святинь, які приваблюють прочан, є Почаївська ікона Божої Матері,ікона Матері Божої Всецариці з Афонського монастиря, яка, за свідченням віруючих, має властивість зцілювати хворих на рак, частинки мощей преподобного Силуана Афонського, Святителя Іоанна Златоуста, великомученика Пантелеймона. Крім того, в храмі є частинка Животворящого Хреста Господнього з Єрусалима. Усього в храмі Архангела Михаїла- 40 часточок мощів різних святих. На території монастиря зведено дзвіницю заввишки 50 метрів, яка вражає своєю величчю, з церквою на честь великомученика Пантелеймона. У неділю Святих Жон – Мироносиць (третя неділя після Великодня) та в день Архістратига Михаїла у монастирі відбуваються велелюдні відправи. Обитель вже стала місцем паломництва православних християн не лише з нашої країни, але й із – за кордону.
У Верхніх Петрівцях також діє римо-католицький костел Святого Антонія, котрий був зведений у 1907 році і нагадує про велику римо-католицьку громаду села в минулому.
Більше ста років жителі частини Верхніх Петрівців хуторів Фундоя , Мокрець, що межує з сусіднім селом, молилися за богослужінням в Успенський церкві с. Нижні Петрівці аж доки не вирішили звести свій храм для більшої зручності православних віруючих, кількість яких зросла останніми роками. Громади охоче підтримали ініціативу, взявши активну участь у зборі коштів та споруджені тимчасової церкви , а поруч видніється прекрасний храм – це зовсім інша споруда храму перенесення мощей Святого Миколая. Почали її будувати у 2008 році під керівництвом настоятеля храму – протоієрея Георгія Патраучану. Новий храм став не тільки архітектурною окрасою Верхніх Петрівців , а й осередком духовного виховання – 13 грудня 2011 року відбулося освячення храму. А сельчани тепер мають власне храмове свято-22.травня.
Майже на всіх вулицях села розташовані каплиці збудовані в різні часи: каплиця збудована родиною Волощуків , яка функціонує з 1938 року; каплиця збудована родиною Багняна Миколи Васильовича, Олени Георгіївни ; каплиця збудована родиною Урсуляна Григорія в 1996 році. Каплиця збудована родиною Урсулян Равеки в 1946 році, розташована на хуторі Фундоя; каплиця збудована родиною Токіци Драгуша в 1992 році, розташована на подвір’ї Гаврилоає Валерія.
Дві каплиці ,що розташовані на подвір’ї сільської церкви Святої Параскеви, побудовані в 1910 і в 1990 рр. Каплиця на подвір’ї Гуги Петра, була освячена у 2005 році . Вона збудована за ініціативою Бурли Марії. Каплиця на подвір’ї Кучуряна Констянтина Трифоновича побудована і освячена 22 листопада 1998 року; каплиця збудована Плешка Георгія у 1991 році на його землі; каплиця Арделяна Василя Дмитровича збудована у 2000 році на землі Штефуряк Георгіни.
На даний час у селі будуються ще 2 каплиці. Одна на території Верхньопетровецької ЗОШ №1, а друга на хуторі Зруб. На тому місці, де до 1941 була маленька православна церква для жителів хуторів : «Зруб », «Леорда» , «Кракана». У 1941 році церква згоріла. Зараз, на цьому місці, для жителів цих хуторів родина Гуга будує каплицю.
Каплиця збудована родиною Колцуна Георгія Констянтиновича у 2006 році на хуторі Мокрець.
Каплиця збудована родиною Соколовського Василя в 2006 році , розташована на перехресті двох доріг, одна з яких веде в село Іжівці.
На території села в роки радянської влади функціонував колгосп імені Котовського.