Духовність Зруб-Комарівський

Щоб направити дітей на шлях істини, що веде до спасіння, миряни йдуть на службу Божу у Святоілліївський храм, нові мідні дзвони якого і в свята і в будні запрошують розділити з Богом радості і тривоги людські. Освятили храм, давши йому назву Святого Пророка Іллі, ще в 1934 році.

Священик Андрюк Іван Степанович часто цитує: “Моє серце завжди залишається з паствою. З дитинства мріяв служити людям і направляти їх на шлях істини, що веде до спасіння”. На пожертви прихожан побудовані трапезна, нова дзвіниця, придбана огорожа, якою огородили все довкола.

Люди дружні і вболівають за все, бо прагнуть аби наше село було найкращим. Сельчани йдуть на службу Божу і моляться за те, щоб Господь дав мудрість, терпіння, дякують Всевишньому за добрий спадок, який батьки свого часу передали нашому поколінню.
Прихожани Зрубу-Комарівського пишаються ще одним храмом – церквою Різдва Пресвятої Богородиці, якій понад два століття. Та є в її історії чорні сторінки: за часів радянської влади її було повністю розібрано.
І лише в 1991 році, коли Україна здобула незалежність, з’явилася можливість відродити будівлю. Буквально по цеглинках, методом народної будови, власними силами зводили Божий храм. Мирянам вдалося відновити точну копію того, який існував багато літ, з одним куполом. Але тепер прихожани вирішили розширити і церква стала трикупольна. З ініціативи церковного старости Орендовича В.М. збудували дзвіницю, висотою 22 м .

Навідуються сюди щосвята, згадуючи добру справу цієї праведної людини, і моляться, щоб діти і правнуки берегли цей скарб.
Міні-церквиця Архистратига Михаїла збудована на Одаї, біля обійстя Чернієвичів. Капличка чудової архітектури відродила давній дух хутора Одаї. Горять полум’ям свічечки біля образів святих, щоб пом’янути всіх, хто населяв колись цю місцину з назвою Одая. Щоб Господь благословив всіх живих на щастя, на здоров’я, на довгі літа.

У центрі села капличка, названа в честь двох святих – Петра і Павла, яку спорудив уродженець села Фрунза І.М.