Видатні особистості Зруб-Комарівський

Видатні постаті

 Керівник розділу

Ксьонзик Ніна Миколаївна

вчитель української мови та літератури

Дослідники:

Крупчак Інна – учениця 8 класу

Гречка Іван – 9-Б класу

Сумарюк Віталій – 9-А класу

Кричуняк Мирослав – 6 клас

 

Найбільша гордість села – це люди, які гідно приймають від дідів і батьків їхні знання і традиції. Тому невипадково одну з літописних сторінок Зрубу-Комарівського прикрашають імена династії: учителів Побіжанів, Гакманів, ковалів Сумарюків, лісників Орендовичів, священиків Зеленюків, будівельників Гречків. Це, мабуть, посланці Всевишнього, які сприяють тому, щоб наше село було ще кращим, привабливішим.

У селі є кілька пилорам, власники яких часто виступають спонсорами у всіх добрих починаннях у згаданому населеному пункті.

Адже справжнє щастя – це вміння прекрасно любити життя і людей, це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, це вміння віддавати всі свої сили, душевне тепло, полум’я серця служінню людям.

У Зрубі-Комарівському є негаснучі зірки, які вишивають, тчуть, печуть, виробляють з дерева чудові вироби, копають криниці, гарно співають.

Хліб і рушник – одвічні людські символи.  Хліб-сіль на вишитому рушникові були і є високою ознакою гостинності нашого села. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в сім’ях людей нашого села.

Рушник у нашому селі пройшов крізь віки, але й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

Слід відмітити, що без вишитих виробів Доскалюк Марії, Няйко Рахілі

та Ткачук Оксани не обходиться жодного заходу, де представлені роботи народних умільців. Вишитими та тканими рушниками, вишитими жіночими та чоловічими сорочками захоплюються не лише односельчани, а й гості районного центру.

 

Золотим фондом краю є Марійчині калачі. За своє життя Марія Орендович випекла їх понад три тисячі, цінує щоденний Божий дар – хліб. Через її руки пройшли тисячі буханців найрізноманітнішої випічки: від житнього хліба на капустянім листку та малаю – до вишуканих білих короваїв та найпікантніших тортів.

Наближення весни викликає у всіх радість, надію на краще майбутнє, на прекрасне і тихе життя, а щоб подарувати людям усмішку, радість, життя у нашому селі проживає сім΄я старожилів – Валентина та Іванни Бичеків.

 У природі починають прокидатися квіти такі ніжні, чисті, приємні. А в оранжереї квіткарів можна вдихати приємні аромати квітів, милуватися їх красою: і весною, і восени, і влітку, і взимку. У квітнику буяють, веселками грають різнобарвні квіти – і заморські, і наші рідні, що цвітуть на кожному подвір΄ї села. Це невибагливі, але милі серцю кожного українця оксамитові чорнобривці, троянди, айстри, гладіолуси, півонії, жоржини …

 Неможливо навіть перерахувати всі квіти, що казковим килимом, чарівною скатеркою вкрили їх оранжерею. Подружжя Бичеків знає весь район, їхні квіти є окрасою нашого села, церкви, лісництва,сільської ради, районного центру.

Весною у їхньому фруктовому саду співає соловей, знаючи, що його пісню люблять Бичеки, які прожили своє життя обоє і присвятили його матері-пісні, дітям-квітам, дітям-деревам. Вони люблять свій квітник, не уявляють свого життя без квітів, які дають їм сили, радості життя.

Очевидно, добробут нашої держави і має брати початок з працьовитих і сумлінних родин, які готують себе та ще й іншим уділяють.

До таких слід віднести родини Няйків, Кушнірів, Чернієвичів та інші. Ці родини завжди утримують худобу, доглядають поле, багато років реалізують молоко за цінами, які пропонують заготівельники.

Господарювання потребує чимало знань, зусиль, досвіду і працелюбності.

Майстрами на всі руки у селі є Петро Фуштей та Костянтин Ксьонзик.

Вони фахівці з копання криниць. Уміють безпомилково визначати розміщення підземних джерел, а відтак – найвдаліше місце для колодязя. Вони знайшли цілющі джерела і для громади, на обійстях рідного села і сусідніх сіл. Обидва посадили сад, виростили синів, збудували хату – та своєрідним хобі для них залишатиметься прадавнє ремесло – копати криницю. Свій досвід та знання вони передають дітям.

Мешканці села бережуть джерела, очищають замулені криниці, саджають поряд калину. Кущ калини – це не тільки окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.

Ми живемо з вірою в те, що наш край завжди буде квітучим і гарним, село – сонячним і привітним, а люди і надалі старатимуться не затьмарювати цю красу, а збагачуватимуть її добром, працею, щастям.

Наші пращури зберегли для нас рідний край, мову, традиції і культуру.

Тож усім серцем необхідно прислухатися нам до гомону далеких і близьких подій рідної історії.

За роки незалежності у селі зроблено багато, але належить зробити ще більше. Ми знайдемо в собі силу і розум, щоб подолати всі труднощі, розумно синтезувати найкращі свої надбання з досвідом світової цивілізації.

Ми переконалися, що коли керівництво села не на словах, а на ділі дбає про добробут односельців, то й негаразди зникають, відроджуються давні традиції, культура. Бажаємо всім українським селам подібного відродження.

За своє рідне село і людей

                           Ми Господа молим: Зішли, Боже, Зрубу-Комарівському   І щастя, і долю!

 

Герої, що захищають нашу Батьківщину та беруть участь в антитерористичній операції на Сході України

Сумарюк Михайло Анатолійович

Перебуває в Закарпатській області, Ужгородський район, місто Чол, вулиця Берег 146 в/ч П-0300

 

 

Ковтун Руслан Михайлович

народився 17 квітня 1990 року

Перебуває у місті Маріуполь, Буковинський зубрик, оперативна бойова комендатура Гресько Григорій Григорійович

народився 26 березня 1993 року

Спочатку проходив службу в/ч 3030, а зараз служить в/ч 3027, перша оперативна бригада Національної Гвардії України, Київська область, місто Вишгород, село Нові-Петрівці.