Освіта Лашківка

В 1874 році у селі відкрито першу школу. Громада побудувала звичайну сільську хату біля церкви, в якій і розташувалася школа. В хаті-школі було дві кімна­ти й маленькі стіни. Коли вже стало три класи, то навчання проводилось в найманих хатах. Винаймали хату в Сорохан Параски, Шлемко Давида, Зеленко Івана. Дітей навчалося дуже мало, а тому більшість мешканців були неписьменними. У школі вчилися лише рахувати,писати і читати. Навчалися на руській мові /так тоді називали українську мову/.

В 1887 році вийшла у Відні книга, вона називалася: “Перша руська читанка для шкіл народних в Буковині”. Її автори Л.Кирилович, Н.Шкурган, Б.Попович. Ця книга була розрахована на 1 і 2 класи. Вона складалася з чотирьох частин: «повесті й стіхи морального змісту», «історія натуральна» /природа/, «географія», «історія всесвітня». Всього 188 сто­рінок. Написано книжку цікаво, вона легко читається.

Громада села мріяла побудувати нове приміщення школи, але уряд нехтував цим бажанням. Громадою було зібрано гроші, закуплено пару арів землі, завезено гравій, вапно, цеглу. Будівництво школи розпочато в 1910 році й через два роки, тобто в 1912 році, закінчено. До збудованої школи перейшли діти 4 класів – 1, 2, 3, 4. Ста­ра школа була розібрана.

Першою вчителькою в новій школі була Андрійчук, а першим директором – Івасюк, що проживав на місці, де зараз господарство Маковійчука Івана Денисовича /за млином/. Кажуть що він був дуже працьовито людиною. Мав господарство: поле, віз, коні, ху­добу. Сам зробив саман /цеглу з глини і соломи/ на хату, сам збудував собі будинок.Та хата і зараз є, але Маковійчук І.Д. її добудував.

Мирні дні перервала війна в 1914 році. В селі проходив фронт. Дуже часто мінялася влада. Школа була закрита. У 1919-1920 роках школа не працювала теж, бо в селі дуже люди хворіли тифом. В приміщенні школи розмістилася лікарня /лазарет/. В 1921 році школа відновила свою роботу.   В честь перемоги над тифом, було посаджено ясен, який і зараз красується. Садив його Гордійко Манолій Васильович, мій прадідусь, та інші учні. Був час, що хотіли його зрубати, це десь в 60 роках, але люди села не дозво­лили.

Навчання в школі здійснювалося на українській мові, хоча нас нази­вали тоді русинами. Всі державні документи велися на німецькій мові. Як предмет в школі читали німецьку мову. Вона була основною. Хто з дітей її знав добре, то тому був відкритий шлях дальше до науки.

В 1925 році став директором Лашківської школи Найда Дмитро. Працював він директором школи достатньо довго. Підтвердженням свідчить свідоцтво про закінчення семи класів за № 17, видане на ім’я Марусяк Євгенії в І929 році, яке підписане директором Найдою. Цей документ зберігається в рідних Пані Євгенії. В 1922-1928 роках працювали такі вчителі: Григорович /родом з Кліводина/, Гилка /родом з Витилівки/. Знайшлася і фотографія І929 року, де зображені учні, що кінчали сім класів. В цей час навчалося по 90-100 учнів. Це діти тих господарів, які були більш заможні. Діти незаможних селян ходили в найми. Пасли худобу, були погоничами волів та коней. Здібні діти відбиралися і рекомендували їх посилати в гімназію.

На місці теперішнього приміщення школи та дитячої установи був цвинтар. Церква маленька була, нижча старого приміщення школи 15-20метрів.

Кажуть, що творчий учень є дзеркальним відображенням творчого вчителя. При цьому від дорослого вимагають творчості найвищого, об’єктивного рівня, не тільки педагогічного, а й предметно-змістовного натхнення, яке завойовує серця, харизми – надзвичайної надихаючої обдарованості, яка викликає у кожного учня «почуття певної довіри», «готовність дотримуватися того, чого вчить вчитель».

У 2004 н.р. одинадцятикласники взяли участь у акції «Посади сад» і залишили про себе добру згадку. Метою акції було посадити сад і закласти досліди за саджанцями та передати естафету дослідництва випускникам школи. Перед школою висадили 20 саджанців яблунь та вишень. Дітей хвилювало: скільки саджанців приживеться. Посадили їх за різних умов. Коли садили вишні, то копаючи ями, верхній шар ґрунту викидали в один бік, а нижній – в інший.

В ґрунт верхнього шару додавали органічні добрива (гній). При посадці 5 саджанців вишень рівномірно розміщували корені в ямі, ґрунт верхнього шару із добривом ущільнювали, щоб не було повітряних пустот. Потім засипали ями із саджанцями нижнім шаром ґрунту. Інші 5 саджанців посадили без додавання добрив. Прийнялися 7 вишень. Одна вишня загинула з тієї ділянки, де добавляли добрива, а дві вишні – з іншої.

Постійно спостерігаючи за ростом та розвитком вишень, був помічений більш інтенсивний ріст у вишень, де при садінні додавали добрива. В середньому вони вищі від інших вишень на 5-7 см.

З правого боку шкільного подвір’я посадили 10 яблунь таких сортів: Джонатан, Білий налив,   Золотий ранет, Семеринка, Сніжний кальвін. Всі вони належать до низькорослих-карликових. У п’ять ям перед садінням влили по 1 відру води і посадили саджанці по 1 шт. кожного сорту. При садінні інших яблунь у ями не наливали води, а поливали посаджені дерева, коріння, не повертаючи на південь. Юні екологи регулярно поливали ці яблуні і вели спостереження. Через деякий час навколо них утворилася кірка з ґрунту, яку розпушували, адже це стримувало дихання коренів, що призвело не тільки до послаблення росту, а й до загибелі трьох яблунь. З перших п’яти яблунь прийнялися всі.

Учні нашої школи взяли участь у обласному зборі «Юних аграрників 2005». Бойчук Тетяна, учениця 9-А класу, яка представила роботу «Молодий сад – руками молодих», зайняла ІІІ місце і нагороджена Грамотою.

Юні екологи нашої школи постійно вели спостереження за саджанцями. На жаль, через 2 роки саджанці з другої групи загинули всі, а з першої ростуть і розвиваються. Дітей хвилювало, як можна вплинути на ріст і розвиток молодих яблунь. Щоб пришвидшити розвиток яблунь вирішили їх підживити. Для дослідів вибрали 3 яблуні. Під одну яблуню не вносили ніяких добрив, під другу вносили фосфатно-калійні добрива, під третю – азотні добрива. Результати дослідів описали в роботі «Шкільний сад».

У 2007 н.р. наші юні екологи взяли участь в обласному зборі юних аграрників і зайняли ІІ місце. Роботу представила Марусяк Яна, учениця 6-А класу.

У 2007-2008 н.р. учні школи під час літньої практики вели спостереження за життям птахів одного гнізда – Лелеки білого. Серед багатьох проблем суспільства на сьогоднішній день чільне місце посідає питання екології. Це питання, на жаль, хвилює не всіх. Саме завдяки нашому байдужому ставленню до природи зникають багато видів, серед яких і Сісопіа сісопіа або Лелека білий. Наразі в нашій країні вживається багато заходів для збільшення кількості особин Лелеки білого, але ефект від них не є суттєвим, оскільки птах не занесений до Червоної книги України, а також продовжується антропологічний вплив людини, що разом із урбанізацією знищення природних біоценозів забезпечили Сісопіа сісопіа одне передових місць у черзі до Червоної книги України.

Одним із ефективних засобів збільшення популяцій Сісопіа сісопіа є пропаганда серед населення та висвітлення цієї проблеми всіма можливими засобами, привертання уваги громадськості через пресу за допомогою роз’яснювальних доповідей і статей. Саме такою була наша мета на основі якої ми намагалися довести, яким важливим є Лелека білий і наскільки проблема зникнення популяцій цього виду є актуальною.

У 2008 р. Марусяк Яна, учениця 7-А класу взяла участь у конкурсі імені І. Павлюк і зайняла ІІІ місце.

У 2010 р. учениця 8 класу Боднарюк Оксана зайняла ІІ місце у форумі юних краєзнавців «До оберегів відродження»; напрямок: Скривджена земля; тема науково-дослідницької роботи «Якісний склад зоопланктону та зооперифітону виросних ставів Чернівецького рибокомбінату та річки Совиця Заставнянська».

У 2011-2012 н.р. Рокоча Анастасія, учениця 8-А класу, стала переможцем І етапу та лауреатом ІІ етапу Всеукраїнської краєзнавчої конференції “Моя Батьківщина – Україна”, напрямок «З попелу забуття».

Обдаровані діти приймають участь в І турі Всеукраїнських олімпіад. Переможці І туру беруть участь у ІІ турі, результатом якого є ІІІ місце з біології учениці 8 класу Білоус Світлани.

Робота з обдарованими дітьми з математики.

Одинадцять учнів 8-Б класу відвідують математичний гурток на якому вони розвивають логічне мислення, розв’язують цікаві задачі, дізнаються більше про історію виникнення математики. Проводилась шкільна олімпіада з математики, в якій брали участь такі учні: 6 клас – Тарновецький Іван, Макарчук Руслана, Бурдинюк Любов, 7 клас – Ванчуляк Валентин, Калинюк Миколя, Марчук Марина, 8-А клас – Рокочий Максим, Рокоча Анастасія, Савчук Іван, 8-Б клас – Королюк Андрій, Сопіт Серафим, Сорохан Діана, 9 клас – Івасюк Ліля, Марусяк Христина, 10 клас – Сорохан Ілона, Щегельська Сніжана, 11 клас – Грималюк Іван, Маковійчук Катерина, Петрюк Яна.

Щорічно учні нашої школи беруть участь у міжнародному конкурсі «Кенгуру». на високому рівні взяли учні: Сорохан Ілона, Калинюк Микола, Савчук Іван, Рокоча Анастасія, Боднарюк Оксана, Данчул Іван, Королюк Андрій. На середньому рівні: Білоус Світлана, Сорохан Микола, Сорохан Василь, Сорохан Діана, Марчук Марина, Литвинюк Віталіна.

У 2008-2009 н.р. учениця 7 класу Сорохан Ілона зайняла ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики. Щороку в рамках проводяться конкурси, ігри, вікторини, в яких наші діти беруть участь.

Робота з обдарованими дітьми з хімії.

В нашій школі, як і в кожній є здібні і обдаровані діти, які цікавляться різними предметами. Серед них є і такі, що люблять хімію. Для цих дітей в нашій школі працює хімічний гурток, в якому займаються учні 9-х класів. На заняттях вони поглиблюють і удосконалюють свої знання з хімії. Роботі в гуртку більше уваги приділяється практичній діяльності учнів: проводяться різні досліди, де аналізуються склад і властивості, як вихідних так і добутих речовин. Багато уваги приділяється хімічному експерименту та розв’язку задач.

Щорічно учні нашої школи беруть участь, як в І так і в ІІ етапах Всеукраїнських олімпіад. Учні, які займають призові місця в І етапі беруть участь в ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад.