Традиції Неполоківці

Святкування Різдва Христового

Виступ учасників Неполоковецького осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка

  Броварі

Черемош прийшов сюди із синіх гір. Прийшов утихомирений після довгого бурхливого бігу. Спинив свій плин і ніби прислухається до того шуму, що лишив далеко позаду – на високих стрімких порогах. Оспіваний у народних піснях, легендах і казках,  Черемош тут по буденному просто віддає свої сили,  всі свої статки вірному другові і побратимові Пруту. А той, прийнявши його в обійми, то помірливо, то тихо котить хвилі на сонячний південь.
Саме тут, де зливаються в одне широке русло дві карпатські річки, на лівому березі Прута, в його долині розташоване наше селище Неполоківці – одне з найстаріших сіл   Кіцманщини. З півдня на північ Неполоківці розділені майже рівною стрічкою дороги, обабіч якої розкинулися кути селища: луг і ”посьолок”, панська вулиця і Броварі. Про кожну з цих назв можна сказати чимало. Та жодна  з них немає легенди про свою назву.
При в’їзді в Неполоківці справа є вулиця з легенди. Вона, то трішки опускається вниз, то піднімається вверх, то розділяється на дві частини. Це вулиця Броварська, або кут Броварі, як кажуть у народі.
Цей куточок Неполоківців чудовий у будь – яку пору року, бо багато квітів, дерев, кущів. Узимку все вкривається інієм, восени  видзвонює золотим листом, навесні відлунює пташиним щебетом.
Звідки така назва? Крок за кроком долаю відстань у сиву давнину. У самому куточку вулиці з північного боку є впадина. Ще у 70 – 80 роки минулого століття вона була водою, а зараз там суха долина з порослими кущами, а влітку з бур’янами та кропивою.
За легендою в цьому місці була збудована броварня, де варили пиво. Був там і шинок, куди сходились люди з навколишніх сіл посмакувати чудодійного питва. Так було і в той день – велику п’ятницю перед Великоднем. Протягом дня із шинку чулися веселі голоси, співи, сміх. І Бог наказав людей за гріх – пішли під землю шинок, люди, броварня. На місці суші стала вода. У багатьох місцях з-під землі почала бити холодна джерельна вода. З того часу це місце називають Броварем.
Існує ще одна легенда. Нібито до Броваря, а так почали називати цю водойму, приїхав на бричці пан напувати своїх коней. Берег був обривистий і було так глибоко, що пан на бричці, запряженій двома парами коней, пірнув під воду.
Вода у Броварі була чистою, прозорою. Але повінь 1941 року змінила дно водойми: нанесла багато піску, місцями замулила дно. Вода почала витікати з долини. Вона текла Савковою долиною / за прізвищем господаря /, через територію ДОКу і впадала в річку Прут. У долині над водою схиляли свої віти плакучі верби, на берегах росла осока.
А у Броварі купалися діти, жінки праниками прали домоткану білизну. Ніхто не запливав на середину водойми, бо було дуже глибоко. Ось, що розповідає житель цього кута Мафтей Панчук:” Я до 1964 року не проживав у цьому  місці. Коли почав тут жити, то схотів піти скупатися. До дна важко було дістатись – так було глибоко. Купаючись, я натрапив на криничне цямриння і мене втягало в яму, напевне в криницю. З того часу вже ніколи не ходив купатися на Бровар, хоча це рядом зі мною.
Зате  пізніше Бровар став мілкішим, вода була вкрита ряскою, лататтям. У літню пору тут лунав дитячий галас, сміх. Всі купалися, пірнали разом з гусьми і качками. А взимку на саморобних санчатах з’їжджали з крутих берегів.
Вросла легенда в людську пам’ять і буде передаватись з покоління в покоління. І позаздрять наші нащадки нам. Що ми стояли ближче  до витоків історії.