Традиції Верхні Станівці

Над темою працював творчий колектив у складі: Флорескул Діани – учениці 7 класу, активної учасниці вокального колективу, захоплюється малюванням; Костащук Василь – учень 7 класу, захоплюється грою в теніс; Галецької Іванни – учениці 7 класу, захоплюється малюванням;

Найди В.К. – учителя музики та українознавства.

 

Традиції  села

 СВЯТ-ВЕЧІР

Свят-вечір – одне із перших Різдвяних свят. На Свят-вечір готують святковий стіл, до якого входять 12 страв. Спочатку господар дому приносить жменю сіна яке кладуть на стіл під скатертину. Потім господиня кладе калачі, трохи пшона, зубок часнику, грудку цукру. Поруч з калачами засвічують свічку. Після цього кладуть всі інші страви, причому «пісні», (тобто без м’яса) ніби безкровна жертва богам з рослинності, яку людина використовувала. Господар набирав куті у миску і йшов годувати тварин, які були у господарстві. Під час накривання на стіл, діти «мекають», «бекають» під столом. Це означає, що у прийдешньому році буде щедрий приплід худоби. Своєрідним сигналом до вечері була поява першої зірки. Помолившись, всі сідали до столу. Під час вечері всі повинні зберігати урочистий спокій.

Колядувати ходять діти, парубки, дівчата, господарі з господинями. Але всюди першими йдуть колядувати діти, бо існує вірування, що побажання, висловленні в колядках дітьми обов’язково збудуться. Крім дітей на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки. Деякі з них ходять із вертепом, або «звіздою» та дзвіночками. «Звізду» роблять з тоненьких дощечок, яких має бути рівно сім, а у її центрі встановлюють образок-сценку «Народження Христа» і свічку. Колядувати ходять по всьому селу, не обминаючи жодної хати.

На Різдво парубки, збираючись у гурти,мають завітати до кожної в селі хати, де є дівчата і заспівати їм відповідну колядку.

У нашому селі виконуються такі колядки та щедрівки: «На різдвяні свята»; « На Різдво Христове»; «По всьому світу»; «»Нова радість стала»; « Добрий вечір тобі».

Вечір 13 січня називають «другою колядою». У цей вечір ходять «маланкувати». Хлопці перебираються на Маланку та на Василя. У гурті є «діди», «баби», «пані», «коза», «циган», «ведмеді» та інші персонажі.

Під вікнами вітають господарів з Новим роком, бажають їм усіляких гараздів і просять дозволу «замаланкувати» Ой господарю, господарочку, пусти в хату Маланочку, маланочка чисто ходить, ніччю в хаті не зашкодить, як нашкодить, то помиє, їсти зварить та й накриє, Добрий вечір! Якщо їх пускають до хати, то гості розігрують жартівливі сценки.

Уранці на Новий рік ходять по хатах «посівальники». Хлопці-підлітки, зайшовши до хати, посівали зерном, приказуючи:

Сію, сію посіваю З Новим роком всіх вітаю.

У нашому селі на Василія виконують такі колядки: «Допомагай Біг»;

« Мала нічка – Петрівочка»; «Ой вчора із вечора»; «Ой Чинчику Васильчику».

Різдвяно-новорічний період народного календаря завершується святом Водохреща або Йордана. Вечір напередодні цього свята українці називають другим Святвечором або Голодною кутею. На вечерю подають пісні страви, як і на «першу коляду». Перш, ніж сісти за стіл, хату обкурюють ладаном і зіллям. Цього вечора діти ходять щедрувати, а молоді хлопці ходять колядувати до дівчат, котрі «на віддання».

А наступного дня, після ранкового богослужіння в церкві процесія вирушає до річки. Тут попередньо прорубують ополонки, ставлять з криги хрест. Священник освячує воду. Люди набирають у глечики тої водиці і бережуть її цілий рік, називаючи ЇЇ водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров’я і красу. Цією водою окроплюють домівку, рідних, худобу .Потім бажаючі можуть скупатися в ополонці. Існує повір’я, що людина, котра скупалася на Водохреща не буде хворіти цілий рік.

А ще на Водохреща і старші, і діти, ідучи з ранкової відправи, мають голосно кричати «Кирилейса!», що в перекладі з грецької означає «Господи помилуй!»

У нашому селі на Водохреща виконують такі колядки: «В лісі камінь лупають»; « у неділю рано»; «Ой в полі, в полі там плужок оре»; «Ой спиш, чи чуєш?»; «Ой на воді, на Йордані».

 СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

Надзвичайно поетичне свято – Івана Купала, яке припадає на 7 липня. Настають найдавніші дні і найкоротші. Цього дня, за народним повір’ям сонце рано сходить, грає, купається в річці, трави і квіти набирають найбільшу силу, а опівночі цвіте папороть. У народі кажуть що хто знайде цвіт папороті, той буде багатий і здоровий. Вранці всі заходились збирати лікарські рослини, бо вважали, що саме в цей день вони мають магічну силу. В цей день люди прикрашали будинки квітами, травами. Дівчата плели вінки, робили букетики з ромашок, м’яти, звіробою, лапуха і прибивали біля воріт, криниці, щоб вони принесли силу і здоров’я господареві. Вранці вмивались росою до сходу сонця, щоб бути гарними. Напередодні свята хлопці готували деревце, а дівчата прикрашали його вінками, квітами, стрічками. Для обрядового дерева вибирали вербу. Біля дерева розкладали вогнище і стрибали через вогонь.

За давнім віруванням вогонь очищав душу людини від усього лихого.

На Івана Купала дівчата плели вінки і ворожили про свою долю. Обов’язковим елементом купальського свята був обряд купання, бо за народним повір’ям уранці цього дня купається навіть сонце. Під час купальського свята проводились хороводи з піснями, танцями, іграми.