Home / Кіцманський район / Валява / Традиції Валява

Традиції Валява

Творча група:

керівник – Кіцул Людмила Василівна

Освіта вища, закінчила Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича, вчитель української мови та літератури  Валявського ЗНЗ І-ІІ ступенів. Займається дослідницькою та пошуковою роботою.

 

Куцак Євгенія – учениця 8 класу.

Призерка літературних конкурсів, учасниця та переможниця районних олімпіад з української мови, займається пошуковою діяльністю. Любить читати художню літературу та є переможницею Міжнародного конкурсу «Кращий читач 2011 року».

 

 

Сивачук Альона – учениця 8 класу. Альона цікавий співрозмовник, знає багато народних легенд та приказок, які їй передала бабуся, любить своє рідне село, цікавиться музикою, багато читає. Учасниця районного конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика.

 

 

Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Кожен край має свої звичаї, – говорить народна творчість, і це закономірно. Звичаї – це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій. Кожен край має свій звичай, – говорить народна творчість. Звичаї пройшли випробування часом, стали народним надбанням. Вони, як неписані закони, народжуються разом з народом і передаються з покоління в покоління. Традиції нашого народу зберігаються у сім’ях валявчан. З давніх-давен жителі села дотримуються певних традицій святкування релігійних свят.

Серед українських народних свят одним із найбільших і найурочистіших є Великдень — Світлий Празник Христового Воскресіння. Це свято багате на церковно-обрядові й народні звичаї. З ним пов’язано чимало традицій, ритуалів і символів.

Основні символи Великодня — паска й писанка. Жінки й дівчата розмальовували до свята писанки, в яких уславляли животворящу силу сонця та безконечність життя. Крашанки й галунки фарбували переважно в червоний — це колір вогню і життя: саме в яйці воно зароджується. Писанками та крашанками люди обмінювалися всі три дні, дарували їх рідним і близьким, примовляючи: “Христос Воскрес”, а у відповідь: “Воістину Воскрес”.

В нашому селі, як і по всій Україні, Великдень, чи Пасха, традиційно є одним із найзначніших і найочікуваніших свят календарного року. Але буковинці різних національностей і віросповідань відзначали це свято по-різному і здебільшого в різний час.

Найважливішим атрибутом Великодніх свят у буковинців усіх без винятку конфесій були обрядові страви, а серед них головне місце посідав хліб у вигляді випічки .

В українців ще однією важливою ритуальною стравою вважалося великоднє яйце – здебільшого розписане, розмальоване чи просто забарвлене в один колір – відповідно, звалося писанкою, крашанкою чи галункою. Особливо культивують писанки у гуцулів, де її розпис вже давно перетворився на окремий напрямок народного мистецтва. Серед поціновувачів і збирачів писанки, мабуть, чи не найбільше цінують писанки із Космача, які відзначаються тонким орнаментом, жовтогарячими барвами і цікавими “язичницькими” сюжетами.

Залежно від орнаменту, писанки в нашому селі мали назви “рибки”, “сорок клинчуків”, “рожа”, “фасолька”, “горішки”, “рискаль”, “грабелькова”, “ґвіздкова”, “коники”, “птах”, “кучерівка”, “хрестикова”, “качориги”, “перерва”, “очкова” і т. д.

Паску, великодні яйця та інші основні обрядові страви обов’язково освячували у храмі, і для цього прилагоджували святковий кошик. Господині складали його зазвичай у суботу, щоби в неділю вдосвіта, а то й ще раніше встигнути на службу до церкви. Буковинки понад сто літ тому випікали по дві великі паски-дори та багато перепічок. Щоправда, страви вкладали тоді не до кошика, а до дерев’яної дійниці: поряд із шматками розрізаної паски клали яйця, хрін, часник, полин, солонину, будз, сир, сіль тощо.

Вдома господарі тричі обходили зі “святістю” оселю, а потім ішли до худоби. Підгодовуючи частинами жертви домашніх тварин і птицю, цим прилучали їх до жертви. Таким чином жертводавці намагалися забезпечити захист основного свого скарбу від посягань “нечистої” сили та духів хвороб. Хто мав сад, то так само здійснював довкола нього ритуальний обхід із примовляннями.

В нашому селі ґазди теж у першу чергу йшли з дійницею з посвяченими стравами до худоби, дбаючи у такий спосіб про її здоров’я і достатку дому. Ввійшовши після обходу до хати, господар викладав скибки паски з сиром та іншими стравами, причому кожному з домашніх в окрему миску. Після молитви розпочиналася ритуальна трапеза, у якій куштуванню кожної з посвячених страв надавалося певне значення. Так, свячені яйця мали запобігти від шлункових корчів, будз і сир – від лихоманки, хрін давав силу, часник їли, щоби бути славним (крім того, без часнику не обходилося жодне велике свято), солонину – щоби бути ситим, вербу – щоби рости швидко, як верба.

Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Парубки і дівчата збиралися біля церкви для ігрищ. Буковинська молодь співала гаївок, діти гралися в “Жмурки”, “Гойданку”, “Млинець”, “Лавку”. Старожили нашого села   пам’ятають, як ще до середини 1940-х на Паску місцеві парубки в центрі села влаштовували “колиски”, тобто гойдалки, де впродовж Великодніх свят колисали дівчат. Ті колиски стояли аж до Вознесіння. На другий і третій дні Паски парубки ще й приводили музик. Так само й сьогоднішня молодь у вівторок пополудні зазвичай влаштовувала танці з музикою, які тривали до вечора.

У Великодній понеділок безупинно дзвонили у церковні дзвони. Робили це хлопці та старші парубки по черзі. Адже впродовж усього року господарем на дзвіниці був паламар, і лишень на Великодні свята дзвонити мали право всі бажаючі.

Від Великодня аж до Вознесіння в українців було прийнято вітати одне одного словами “Христос воскрес!”

Також не залишається осторонь у нашому селі і така традиція як «пошиття вінка перед весіллям»

У четвер перед весіллям молоді з дружками та дружбами йдуть до щирого та доброго господаря рвати барвінок.

Починаючи рвати барвінок вони в молитві звертаються до Божої Матері про заступництво їхньої сім’ї.

Повертаючись додому з барвінком вони пригощають всіх калачем через який рвали барвінок собі на вінок. Вдома їх зустрічали батьки, вінчальні батьки, гості.

Починав шити вінок батько, за ним мама, вінчальні батьки.

Під час шиття вінка свашки виконували обрядові пісні.

1. Два пауки землю точили 2 р.

Два братчики в місто ходили 2 р.

Тай шовчику накупили 2 р.

Тай шовчику червоного 2 р.

До барвінку зеленого.

Та най Господь помагає 2 р

Татко( мамка) вінок зачинає 2 р.

Тай в щасливу годиночку «2 р.

Тай на свою дитиночку.

2. Ішов молодий в город по зілля, по зелений барвінок

Тай рве барвінок собі на вінок ревненько заплаче

Виходи з хати рідная мати, зачалася питати

Чи жаль ти зілля, а чи подвір’я , чи за нами старими

Не жаль ми зілля, ані подвір’я ні за вами старими

Лишень жаль мені 2 р

За хлопчачою ношов. (За дівочою ношов)

3.Тай що сидиш молоденький не тужиш

Що вже більше парубочком не будеш

Та вже тобі не ходити куда ти ходив

Та вже тобі не любити кого ти любив

Та вже тобі не ходити, тим горішним током

Та вже тобі не стояти дівчатам під боком

4. Ой зацвили два яавори ,запвили

Щоби туда молоденькі ходили 2 р

Ходить,ходить молоденький злегенька

За ним, за ним йога мамка стихенька 2 п

Ой не ходи моя мамко за мною

Бо настала вже розлука з тобою 2 р

5. Відкив бито злотарика наймити

Щоби прийшов цей віночок злотити

Ой злотися цей віночок злотися

Молодого гуляннячко скінчися.

6. Де ся заділа, де ся поділа молоденького мамка

Що не приступиш,що не вікупиш

Від батьків (свашок) віночок. 2 р

Де ся задів, та де ся подів молоденького ненько

Що не приступиш,що не вікупиш

Від батьків (свашок) віночок.

7.По моїм ставочку каченята плили

Йкий файний віночок що батьки (свашки) пошили

Сьогодні зелений, а завтра зів’яне

Молодий        до шлюбочку стане ?»

(молоденька  до шлюбочку стане)

Як буде ставати, гай буде плакати

Свою рідну мамку буде споминати 2

8. А наш молодий в барвінку зростав

Кого він хотів того засватав 2р

(За кого хотіла за того пішла)

9.Тай щасливо в добрий час, як у людей так і в нас

Тай в щасливу годину, розвеселим родину.

Коли вінок був пошитий тато з мамою викуповували у вінчальних батьків вінок для молодих. Молоді дякували батькам за те, що вони пошили віночок для них і запрошували всіх за святковий стіл.

День весілля розпочинався тим, що батьки клонили вінок своїм дітям, бажаючи їм здоров’я, достатку, взаєморозуміння.