Home / Кіцманський район / Берегомет / Історія Берегомет

Історія Берегомет

Історія села Берегомет

 

Берeгомет – село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Прут, за 12 кілометрів від районног центру, за 5 кілометрів від залізничної станції Оршівці. Сільраді підпорядковані населені пункти Дубівці (з      року – окрема адміністративна одиниця), Реваківці, Клокічка ( в австрійські часи це був хутір Зеленева). В селі був розташований колгосп «Радянська Україна», організований навесні 1948 року. Він мав 3829 га землі, в т.ч. 2600 га орної, 105 га садів, 75 га ставків. Після розпаду СРСР частина земель була роздана селянам під будівництво та для ведення особистого господарства, частина здана в оренду, більша частина в агрофірму «Берекол».

Перші письмова згадка про село Берегомет.
1661, липень 25
Межа села Дубеуць, місцевості Чернівців, маєток великого ворніка Верхнього краю Юон Прежескул.
Представили перед нами і перед нашими молдавськими боярами, великі та малі, наш вірний боярин Юон Прежескул, великий ворнік Верхнього краю і показав нам запис від свідчими нашого боярина Ружіне, ворнік, та від багатьох хороших людей – слуги господаря та його сусіди – в якому відзначено, що були в селі Добовець, місцевості Чернівців, і разом з добрими людьми, слуги господаря та його сусіди, розділили межу села Добовець від села Бергомет, від Шіпеніца і інших сіл і поставили на межу камені і знаки, а межа села Добовець проходить від Прута прямо в лісу, через болото, що на краю ліса, а потім по берегу, що межує з полем де поставили камінь, а звідси через поле до висохлого болота, а звідси далі полем до Рудки, а звідси далі через болото де на горі поставили камінь, звідси до старої криниці, звідси через ліс в гору і через білий колодязь до осипі, і на цій горі поставили камінь, звідси далі вгору до дороги яку називають Дорога Бирлада, звідси цією дорогою вниз до довгої гори, а звідси вниз і через річку велику, яка тече від Іванеуць до довгої гори і від неї до Прута. Межа від Бергомета була позначена за життя нашого батька Василіє Вода, камені поставили Ісар Грама, Ісак Кокоганул і Петрашко Цінте. Але ватаман Ісак був незадоволений, разом з Бергомета, перстаили камені далі в межу Добовців,